Автор узагальнює основні результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, визначає міру та форму логіки ідеологічної детермінації формування людської життєдіяльності, людської свободи, виявляє потенції ідеології у кореляції зі смисложиттєвою проблематикою “Я” у системі соціальних, національних та загальнолюдських духовних цінностей. Ґрунтовно досліджено феномен “ідеологія” у контексті духовної цілісності людини. Аналізуючи існуючі наукові дефініції ідеології, з огляду на сучасні реалії українського соціуму, була показана їхня неповноцінність та однобічність, оскільки зміст поняття “ідеологія” ототожнюється із духовною проблематикою взагалі. Автор виходить за межі традиційного розгляду ідеології як політичного феномену та відтворює його через призму загальносвітового (екзистенційного) досвіду, критично аналізує в рамках “вічних” колізій людського самовизначення як одну з альтернативних стратегій “самостояння” (В.Біблер) людини. У роботі обґрунтовується єдність світу людини та суспільства. Ідеологія служить зовнішнім, формалізованим чинником їх єдності, внутрішня, соборна єдність досягається за рахунок співпричетності особистості ноуменальному, духовному виміру буття. Запропонована схема дозволяє більш чітко окреслити міру ідеології у процесі визначення смислових орієнтирів людської життєдіяльності. Теоретично доведено, що сучасні широко розповсюджені соціально- філософські звернення до ідеології в пошуках нових детермінуючих начал суспільства обмежують сферу творчої самореалізації душевно-духовних запитів індивіда наявним виміром дійсності, що призводить до перетворених форм смислопокладання людської життєдіяльності. В цьому контексті доводиться важливість та необхідність окреслення і обґрунтування змістовно-ціннісної характеристики та функціонального призначення принципу самодетермінації життєдіяльності особистості. Також в дисертаційній роботі проаналізовано діалектику взаємозв’язку ідеології та духу і зроблено висновок, що вони не є взаємозамінними. Спроба підмінити духовне самовизначення особистості ідеологічними детермінантами призвела до “кризи смислу”, що була увідомлена ще філософами Срібного віку. |