Анотація до роботи:

Гетманець Г.О. І.О.Родіонов і літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.01.02 – російська література. – Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню літературної спадщини І.О. Родіонова (1866-1940) – одного із російських письменників-емігрантів, творчість якого за радянських часів з ідеологічних причин не вивчалася і не популяризувалася.

Вивчення спадщини письменника – романів, нарисів, публіцистики – показує, що він був представником реалістичного напрямку в літературі і в своїх творах правдиво відобразив гострі проблеми народного життя одного із драматичних періодів російської історії.

Найбільш значущими в історико-літературному плані є його романи “Наше преступление” (1909) і “Жертвы вечерние” (1922), де повною мірою виявилися особливості творчої індивідуальності письменника. Перший роман з нових позицій висвітлював традиційну для російської літератури тему сільського життя, посівши місце поряд з творами Чехова, Буніна, О.Толстого. У другому вперше в російській літературі показано події громадянської війни очима учасника білого руху і поставлено проблему морально-історичної правди борців проти більшовиків.

Творчість Родіонова суттєво доповнює загальну картину розвитку російської літератури наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть, а поставлені в ній деякі проблеми залишаються значною мірою актуальними і в наш час.

Вивчення творчої спадщини І.О.Родіонова в контексті російської літератури кінця ХІХ – початку ХХ століть дало підстави зробити висновок про те, що в ній правдиво відображено події одного із драматичних періодів історії Росії ХХ століття. Незважаючи на те, що цей період привертав увагу багатьох письменників і відбився в численних художніх творах, письменникові вдалося відкрити нові грані дійсності, показати людину часу з нових позицій. Хоч за своїми політичними поглядами Родіонов був виразником інтересів панівних класів, його художнє бачення життя народу і революційних подій дозволяє говорити про гуманістичну сутність його творчості.

У романі “Наше преступление” змальовано реалістичні картини занепаду села, моральної деградації людей від масового пияцтва. Родіонов уперше в російській літературі показав пияцтво як національну трагедію і звинуватив у цьому уряд і панівні класи. Цей аспект роману робить його актуальним і в наш час, оскільки проблема пияцтва – одна з дуже гострих соціальних проблем Росії і України.

Під час першої світової війни письменник виявив себе талановитим публіцистом. У своїх статтях і нарисах він закликав народ захищати вітчизну, категорично виступав проти намагання більшовиків розвалити армію і розколоти суспільство. Це була не шовіністична, а патріотична позиція, яку поділяло багато письменників. У газеті “Армейский вестник”, редактором якої він був протягом 1915-1917 років, Родіонов прославляв героїзм російських солдатів, закликав народ до єдності перед загрозою зовнішніх і внутрішніх ворогів. Небезпечними внутрішніми ворогами він вважав більшовиків на чолі з Леніним. Газета інформувала солдатські маси про політичні події в Петербурзі, про діяльність Тимчасового уряду, про політику більшовиків. Публіцистика Родіонова є важливим джерелом вивчення історії першої світової війни і політичної ситуації в Росії напередодні Жовтневої революції.

На основі особистих вражень Родіонов написав в еміграції роман “Жертвы вечерние”, що був одним із перших творів у російській літературі XX століття, який показав жорстоку правду громадянської війни очима тих, хто боровся проти радянської влади. Твір вперше розглянуто в контексті радянської літератури про революцію і громадянську війну, розкрито його сильні і слабкі сторони. Роман фактично поставив питання про другу правду в зображенні революції. Офіційна радянська ідеологія визнавала тільки одну правду – правду революційного народу. Проте сама історія зіткнула у протиборстві дві правди і не давала переваги жодній із них. Разом з тим не можна не бачити, що Родіонов показував події з позиції своєї правди, відтак у його творі також показана не вся правда, а напівправда. У дисертації зроблено висновок про те, що велика правда історії доступна митцям, вільним від політичних пристрастей, здатним оцінювати події з позицій загальнолюдських цінностей.

Творча спадщина Родіонова не є однорідною. Сильна сторона її – правдиве зображення життя, постановка гострих суспільних проблем, вірність традиціям російської реалістичної літератури. Слабка сторона – схильність до натуралістичної описовості, надмірна політична тенденційність, яка в останній період життя і творчості письменника перейшла в проповідь шовінізму і містицизму.

У творчості письменника є чимало спірного і неприйнятного для сучасного читача, проте в ній поставлені також і такі проблеми, що не втратили своєї актуальності в наш час. У зв’язку з цим вона повинна посісти своє місце в історії російської літератури XX століття.

Публікації автора:

1. Гетманец А.О. Забытый русский писатель // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. – Серія: Літературознавство. – 2000. – Вип.1 (25). – С. 214-217.

2. Гетманец А.О. Роман о трагедии русского народа // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди – Серія: Літературознавство. – 2001. – Вип.1 (28). – С. 153-157.

3. Гетманец А.О. Два “потока”, две правды // Вісник Сумського державного університету. – Серія: Філологічні науки. – 2001. - № 8 (29). – С. 55-61.

4. Гетманец А.О. М.А.Шолохов и И.А.Родионов // Південний архів. – Збірник наукових праць. Філологічні науки. – Вип.ХІІ. – Херсон. – 2001. – С. 118-121.

5. Гетманец А.О. Проблема преступления и наказания в романе И.А.Родионова “Наше преступление” // Шестые чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. – Харьков. – 2001. – С. 11.

6. Гетманец А.О. О творчестве И.А.Родионова // Седьмые чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. – Харьков. – 2002. – С. 11-13.

7. Гетманец А.О. И.А.Родионов – военный публицист // Вісник Сумського державного університету. – Серія: Філологічні науки. – 2002. - № 3 (36). – С. 158-160.

8. Гетманец А.О. И.А.Родионов и Л.Н.Толстой // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди – Серія: Літературознавство. – 2002. – Вип. 2 (31). – С. 113-115.

9. Гетманец А.О. Роман И.А.Родионова “Наше преступление” под огнем критики // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди – Серія: Літературознавство. – 2003. – Вип.1 (33). – С. 93-97.