У дисертації здійснюється соціально-філософська концептуалізація проблеми самореалізації особистості шляхом її творчої діяльності. В результаті проведеного дослідження дисертант доходить наступних висновків. 1. В міру розвитку нашого суспільства, ускладнення його структури і поставлених абсолютно нових завдань по становленню державності, входженню у світовий ринок, відродженню духовності питання, пов'язані з такими категоріями, як "особистість", "самореалізація", "інтереси особистості", "соціокультурні орієнтації", "самоутвердження" складають "гарячу точку" теоретичної думки народжуваної суверенної держави. З організацією соціуму людина вийшла на новий рівень досконалості, потрапила в нову площину існування. Вона почала домінувати над світом природи, використовувати в повній мірі її енергетичні джерела, її сировинну базу. Пройшло декілька тисячоліть, і людина прямо на очах історії змінила образ планети, трансформувавши біосферу в сферу активності розуму – ноосферу. Виявлення особистісних характеристик діяльності людини, визначення реального місця її життєдіяльності в історичному процесі тісно пов’язано з формуванням дійсно гармонійно розвинутої людини, що завжди має співвідноситись із загальнолюдським духовним досвідом, який концентрується в таких історично сформованих сферах духовної діяльності як філософія, наука, культура, мораль, мистецтво і т. п. 2. Самореалізація особистості на основі дослідження цінностей, інтересів та потреб переконливо свідчить про необхідність вивчення основних закономірностей суб’єктивності особистості, проблем удосконалення, активності людини, процесу самореалізації як внутрішньої мети та критерію розвитку особистості. Тому проблема цінності постає скоріше як безумовно актуальна: вона охоплює сферу внутрішнього духовного життя кожної особистості і, разом з тим, вимагає розв’язання у загальній суспільно-легітимованій формі, оскільки зосереджує у собі не тільки силу усіх невирішених людством питань, що воно звертає в першу чергу до себе, але й несе конкретно-історичний тягар, утворений наслідками від спроб радикально вирішити цю проблему. 3. В сучасній ситуації формування загальної ціннісної парадигми визначається дією двох факторів. З одного боку – це домінування в культурах західних країн протягом ХХ століття і поширення на Схід останнім часом критерію утилітарного успіху як основи оцінки будь-якої діяльності. З іншого – соціокультурний феномен духовно-практичного заперечення зазначеної установки, що обумовило неможливість її остаточної універсалізації та абсолютизації. 4. У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз проблеми інтересів та потреб у системі самореалізації особистості. На рівні сучасних наукових завдань такий аналіз можна провести тільки спираючись на такі філософські принципи, як принцип можливостей і різноманітної життєдіяльності особистості. Цінності та інтереси в процесі самореалізації дозволяють людині не лише певним чином спрямовувати свою діяльність, але й здійснювати вибір та вимір своєї життєвої позиції, а також організовувати самозбереження, самозбагачення і саморозвиток особистості протягом усього життєвого шляху. 5. Відповідний вибір життєвої позиції є одночасно процесом утвердження нових і руйнування старих життєвих умов. У процесах вибору через форми вибору інтереси та потреби сприяють перетворенню усього багатства об’єктивного світу в індивідуально-особистісні цінності, соціальні взаємостосунки. 6. В процесі самореалізації особистості відбувається не лише гармонізація особистісних і суспільних інтересів, відбувається і гуманізація особистісної свідомості та самосвідомості, формується почуття патріотизму, прив’язаність людини до батьківщини, оточуючих людей. Відірваність, відкинутість людини від світу своєї культури, світу національної культури, що асоціюється у неї з її батьківщиною, веде особистість до маргіналізації. Тільки всесторонній розвиток нашої держави як правової і гуманної з високим рівнем життя кожного громадянина є нині однією з умов, що сприяють розвитку особистості, її інтересів, ідеалів, цінностей, її повної самореалізації. |
