Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Організація управління, планування і регулювання економікою


Лапчук Ярослав Степанович. Грошово-кредитне регулювання перехідної економіки : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Центральна спілка споживчих товариств України. — Л., 2006. — 209арк. — Бібліогр.: арк. 194-209.



Анотація до роботи:

Лапчук Я. С. Грошово-кредитне регулювання перехідної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація і управління, планування і регулювання економікою. – Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2006.

У дисертації досліджено грошово-кредитне регулювання в умовах переходу до ринку. Розглянуто теоретико-методологічні основи грошово-кредитного регулювання національної економіки в розрізі основних течій сучасної економічної науки. Розкрито еволюцію грошово-кредитного регулювання та проаналізовано особливості грошово-кредитного регулювання сучасних змішаних економік. Висвітлено грошово-кредитне регулювання в умовах економічного циклу. Визначено особливості становлення та розвитку грошово-кредитного регулювання у перехідній економіці, його найбільш ефективні методи та інструменти. Запропоновано методологічні підходи до оцінки та підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання наукової проблеми – грошово-кредитного регулювання перехідної економіки, яке полягає у виявленні особливостей грошово-кредитного регулювання у трансформаційних економічних системах, зокрема в оцінці ефективності різних інструментів грошово-кредитного регулювання та розробці відповідних рекомендацій. Проведене дослідження дало можливість сформулювати такі висновки:

  1. Теоретико-методологічні засади грошово-кредитного регулювання розвивались разом із грошовими системами та відповідними монетарними теоріями. Грошові системи та рівень їх державного регулювання поетапно еволюціонували, оскільки вони є взаємозумовленими. Рівень розвитку економіки та ступінь інтеграції у світову економіку детермінують основні ознаки грошових систем та характер їх державного управління.

  2. Засади сучасних теорій грошово-кредитного регулювання сягають своїм корінням у ХІХ ст., коли виокремились два основні напрями теорій грошово-кредитного регулювання: банківський та кількісний. Представники банківської школи сформували підходи до регулятивного впливу на економіку через кредитну експансію або скорочення кредитної емісії. Грошова школа базувалась на кількісній теорії та пов’язувала економічні коливання зі зміною кількості грошей.

  3. У кейнсіанській теорії грошово-кредитне регулювання підпорядковане бюджетно-фіскальній політиці і має другорядне значення. Пропозиція грошей у кейнсіанців не є нейтральною, і тому вони пропонують експансіоністські або рестрикційні заходи для стабілізації економічних систем і впливу на реальне виробництво, безробіття та інфляцію. Таким чином, можливості грошово-кредитного регулювання кейнсіанці пов’язують з концепцією “керованих грошей”.

У сучасних змішаних економіках кейнсіанські методи грошово-кредитного регулювання використовуються для досягнення тактичних цілей і усунення незначних коливань і корекції динаміки економічного розвитку. Проте нові явища у другій половині ХХ ст., пов’язані з одночасним зростанням інфляції та безробіття, почали суперечити тезі про “контрольовану інфляцію”. Напрями грошово-кредитного регулювання поступово змістились до подолання інфляції, яку почали визнавати основною причиною економічної нестабільності.

  1. Об’єктивною підставою для визнання монетаристами неефективності грошово-кредитного регулювання є принципове заперечення можливості осягнути глибину економічних процесів. Вони виділяють суб’єктивні чинники деформації грошово-кредитного регулювання, які пов’язані з особливостями функціонування будь-якого державного апарату: бюрократизмом, корпоративними інтересами та пріоритетом політичних цілей над економічними. Монетаристи вважають доцільним лише постійне і помірне зростання грошової пропозиції на рівні стабільного попиту на гроші або використання “грошового правила”, що є запорукою подолання циклічності в економіці. Заперечення державного активізму лежить в основі ставлення монетаристів до грошово-кредитного регулювання.

  2. Сучасне грошово-кредитне регулювання еволюціонує у діапазоні, окресленому на одному полюсі кейнсіанцями, а на іншому – монетаристами. Неокейнсіанські підходи до грошово-кредитного регулювання базуються на положенні про нееластичність цін, що дає підставу використовувати державний активізм як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах. Також неокейнсіанці використовують ідеї політики координації та зовнішніх ефектів, які деформують можливості ринкового механізму, з чим пов’язана доцільність державного регулювання. В основу теорії неокласичного синтезу закладено засади змішаних економік та їх монетарного регулювання і зроблено спробу об’єднати переваги державного активізму зі свободою економічної поведінки. Довгострокові цілі при цьому набувають визначального значення, а короткострокові є другорядними. Обмеження впливу суб’єктивних чинників на довгострокову грошово-кредитну політику вважається запорукою її ефективності. У теорії раціональних очікувань положення про супернейтральність грошей у коротко- та довгостроковому періодах поєднується з принципами передбаченої та непередбаченої грошово-кредитної політики. Передбачена грошово-кредитна політика не дає очікуваних результатів і лише непередбачені заходи спроможні вплинути на реальну економіку в короткостроковому періоді.

Особливості грошово-кредитного регулювання в Україні зумовлені трансформаційним періодом. Перехідні економічні процеси охоплюють невизначений період часу, тривалість якого залежить від вихідного стану економіки, характеру й інтенсивності ринкових реформ. Кожен період ринкової трансформації економіки вимагає адекватних методів та інструментів, спроможних забезпечити реалізацію поставлених цілей. У кожний період ринкових реформ економіка оптимально реагує на відповідний даному періоду пакет грошово-кредитних інструментів, певне співвідношення прямих та опосередкованих методів впливу.

Складність і неоднозначність трансформаційного періоду в Україні дає можливість для диверсифікованої інтерпретації ролі, місця та можливостей грошово-кредитного регулювання в умовах трансформаційних процесів, зокрема щодо її місця і ролі у системі державної економічної політики та співвідношення із фіскальною політикою. Водночас можливість і результативність застосування ринкових інструментів монетарного впливу може слугували в таких умовах певним індикатором рівня реформування економіки.

6. Недостатній рівень монетизації економіки України є одним з головних бар’єрів на шляху розширення можливостей грошово-кредитного регулювання. Низькі рівні монетизації та попиту на гроші гальмують проходження регулятивних імпульсів монетарної політики. Відсутність достатньо розвиненого ринку цінних паперів унеможливлює широке застосування найбільш дієвого інструменту грошово-кредитного регулювання – операцій на відкритому ринку. Здійсненню операцій РЕПО в Україні перешкоджає обмеження обсягів застосування облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

На сучасному етапі ринкових трансформацій в українській економіці найсуттєвішими чинниками деформації ефективності грошово-кредитного регулювання є зміна швидкості обертання грошей та коливання попиту на гроші. За таких обставин послаблюється кореляційний зв’язок між пропозицією грошей та рівнем інфляції. Недосконалий трансмісійний механізм стає на перешкоді переданню регулятивних заходів у монетарну сферу. Характер взаємодії попиту та пропозиції на гроші також стає чинником деформації ефективності грошово-кредитного регулювання.

Важливою умовою розвитку грошово-кредитного регулювання є його розмежування з бюджетно-фіскальним і визначення їх ролі та завдань у кон’юнктурній та державній економічній політиці. Лише комплексне та раціональне поєднання можливостей монетарної та бюджетної політики спроможне забезпечити стійке економічне зростання.

Головними орієнтирами за сучасних умов у грошово-кредитній політиці є контроль за інфляцією, забезпечення економічного зростання та підвищення ступеня монетизації економіки. Насичення економіки грішми сприяє розвитку ринкових механізмів і проходженню імпульсів грошово-кредитного регулювання. Актуальним є пошук моделі економічного розвитку, адекватної періоду трансформації та комплексу відповідних методів й інструментів грошово-кредитного регулювання.

7. Ефективність інструментів грошово-кредитного регулювання обумовлена напрямками їх використання та особливостями трансформації економіки. Зміна резервних вимог малоефективна для тактичного та коригуючого впливу на грошову пропозицію і переважно використовується для підтримки стабільності банківської системи. Операції на відкритому ринку ефективні за існування розвиненого ринку цінних паперів для контролю і коригування пропозиції грошей. Методи прямого впливу є найефективнішими за умов дестабілізації економіки та необхідності кардинально впливати на економічні процеси. За стабільної економіки та розвинених ринкових механізмів методи прямого впливу ефективніше поєднувати з ринковим регулюванням. Для перехідних економік загалом характерне скорочення частки використання методів прямого впливу за рахунок розширення ринкових.

8. Експортна орієнтація української економіки посилює її залежність від світових валютних ринків та глобалізаційних процесів. Тому курсова політика разом із регулюванням імпорту та експорту виступають потужними інструментами грошово-кредитного регулювання. Функції стимулювання виробництва в економіці, орієнтованій на експорт, реалізуються в межах валютно-курсової політики, а грошово-кредитна політика за таких умов має підпорядковане значення. Тому навіть з точки зору макроекономічного монетарного регулювання економіки бажаним є розвиток внутрішнього ринку і уникнення однобічної експортної орієнтації економіки.

9. Ефективність грошово-кредитного регулювання є багатоаспектним поняттям. Оцінка ефективності грошово-кредитного регулювання пов’язана, з одного боку, з його безпосередньою результативністю, а з іншого – з особливостями здійснення такої оцінки. Результативність грошово-кредитного регулювання при цьому повинна бути скоригована на особливості конкретного етапу трансформаційного періоду.

Вибір оптимальної моделі грошово-кредитного регулювання відповідно до етапу ринкової трансформації та поставлених цілей значною мірою обумовлює її ефективність. Для оцінки ефективності грошово-кредитного регулювання пропонується вибір його еталонних значень. По мірі відхилення фактичних значень від еталонних грошово-кредитне регулювання може вважатись ефективним, малоефективними або взагалі неефективними. За сучасних умов трансформації економіки її грошово-кредитне регулювання постійно розвивається і вдосконалюється. Ефективність грошово-кредитного регулювання зростає із становленням та посиленням ринкових механізмів, розширенням дії монетарних інструментів.

Для підвищення дієвості грошово-кредитного регулювання важливим є його розмежування з бюджетно-фіскальними заходами та визначення їх ролі та цілей у кон'юнктурній та державній економічній політиці, що вимагає їх комплексного та раціонального застосування. Однією з головних проблем у розширенні регулюючих можливостей грошово-кредитного регулювання в Україні є недостатній рівень насичення економіки грішми. Підвищення рівня монетизації до значень, властивих ринковим економікам, повинно бути узгоджено із заходами, спроможними забезпечити поглинання економікою зростаючої грошової маси і одночасно мати антиінфляційну спрямованість. За таких умов виникає певний сумнів щодо дотримання “грошового правила”. У реаліях української економіки зростання грошової маси повинно не лише забезпечувати попит на гроші, а й підвищувати рівень монетизації. Антиінфляційну спрямованість монетарної політики повинне забезпечити залучення до товарно-грошових відносини цінних паперів та інших активів.

Підвищити ефективність грошово-кредитного регулювання можна через поглиблення ринкових і структурних реформ, що дасть змогу вдосконалити ринковий механізм і стабілізувати економічні процеси. Ефективність методів та інструментів грошово-кредитного регулювання зростає синхронно до трансформаційних змін у економічній системі. Тому необхідно визначити пріоритети у розвитку економіки і пов’язати грошово-кредитну політику з потребами структурної перебудови економіки, забезпечити її узгодженість з іншими видами макроекономічної політики уряду.

Публікації автора:

Монографії:

  1. Башнянин Г.І., Бондар І.Р., Лапчук Я.С., Свінцов О.М. Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності в перехідній економіці України (проблеми ефективності). – Львів: видавництво Львівської комерційної академії, 2004. – 103 с. (6,04 ум. друк. арк.). Особистий внесок здобувача: досліджено особливості функціонування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у період трансформації економіки.

У наукових фахових виданнях, які включені до переліку ВАК:

  1. Лапчук Я.С., Шевчик Б.М. Мікропроцесуальні особливості національної перехідної економічної системи України: етнокультурна традиція та інституціональна зміна // Вісник Українського державного лісотехнічного університету. Збірник науково-технічних праць. Випуск 12.8. – Львів: УДЛТУ, 2002. – С. 241-243. (0,16 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: розкрито монетарну складову інституціональної зміни домінуючих імперативів поведінки на основі етнокультурної традиції в умовах перехідної економічної системи.

  2. Лапчук Я.С. Система цілей грошово-кредитної політики в умовах трансформації економіки України // Вісник Українського державного лісотехнічного університету. Збірник науково-технічних праць. Випуск 13.4. – Львів: УДЛТУ, 2003. – С. 214-219. (0,36 ум. друк. арк.).

  3. Лапчук Я.С. Проблеми формування грошово-кредитної політики в умовах реформування економіки в Україні // Вісник Українського державного лісотехнічного університету. Збірник науково-технічних праць. Випуск 14.1. – Львів: УДЛТУ, 2004. – С. 252-257. (0,40 ум. друк. арк.).

  4. Лапчук Я.С. Грошові системи як об’єкт державного регулювання // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. № 527. – Львів: НУ“ЛП”, 2005. – С. 170-175. (0,44 ум. друк. арк.).

  5. Лапчук Я.С. Теоретико-методологічні підходи до оцінки ефективності грошово-кредитного регулювання // Вісник Українського державного лісотехнічного університету. Збірник науково-технічних праць. Випуск 15.5. – Львів: УДЛТУ, 2005. – С. 281-288. (0,48 ум. друк. арк.).

В інших виданнях:

  1. Лапчук Я.С., Башнянин Г.І., Чиж М.С. Економічні витрати виробництва в довготривалому ринковому періоді // Перехідні економічні системи. Збірник наукових праць. Випуск 6. – Львів: ЛКА, 2003. – С. 18-19. (0,08 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: визначено особливості формування грошових (явних) витрат виробництва в різних часових періодах.

  2. Лапчук Я.С., Легка В.М., Носов О.Ю. Проблема зниження вартості банківських кредитів // Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення. Матеріали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції, 22 березня 2004 р. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2004. – С. 103-104. (0,08 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: визначено чинники формування вартості банківських кредитів з урахування трансформаційних процесів в економічній системі України.

  3. Лапчук Я.С. Ефективність грошово-кредитного регулювання в умовах трансформаційної економіки // Сборник научных трудов по материалах научно-практической конференции “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании” Экономика, юридические и политические науки. – Одесса: Черноморье, 2005. – Том 6. – С.30-31. (0,08 ум. друк. арк.).

  4. Лапчук Я.С., Сухий О.О. Порівняльний аналіз надходження іноземних капіталів в Україну та Польщу // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2005”. Економічна теорія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Том 21. – C.23-26. (0,12 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: досліджено особливості структури потоку іноземних капіталів в Україну, зокрема, у фінансовий сектор.

  5. Лапчук Я.С., Шевчук Є.С., Башнянин Г.І., Джус Ю.М. Грошова пропозиція та її структура. Кількісне рівняння обміну // Політична економія. Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Г.І.Башнянина і к.е.н., доц. Є.С.Шевчука. – Львів: Магнолія-плюс, видавець СПД ФО В.М.Піча, 2005. С. 212–220. (0,55 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: розкрито поняття грошова пропозиція і процентна ставка.

  6. Лапчук Я.С., Шевчук Є.С., Башнянин Г.І., Свінцов О.М., Гаврилко П.П. Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи // Політична економія. Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Г.І.Башнянина і к.е.н., доц. Є.С.Шевчука. – Львів: Магнолія-плюс, видавець СПД ФО В.М.Піча, 2005. С. 271–286. (0,72 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: досліджено перспективи формування економіки України та її інтеграція у світову економічну систему.

  7. Лапчук Я.С., Буряк О.П., Сухий О.О. Структурно-інституційні аспекти становлення місцевих фінансів в Україні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Том IV. – C.8-9. (0,07 ум. друк. арк.)./ Особистий внесок здобувача: розкрито механізми і джерела фінансування місцевих бюджетів.