Анотація до роботи:

Патяка О. О. Гродський суд у системі владних структур Київського, Брацлавського та Волинського воєводств (друга половина XVI – перша половина XVII ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Інститут історії України НАН України, Київ, 2006.

У дисертації на основі документальних джерел та дотичних досліджень всебічно розглянуто процеси функціонування гродських судів на території Київського, Брацлавського та Волинського воєводств у другій половині XVI – першої половини XVII ст. в контексті соціально-політичної історії України. Спираючись на документи актових гродських книг з’ясовано склад і обов’язки адміністрації гродського суду, уточнено коло його компетенції, проаналізовано основні етапи судочинства і визначені його правові джерела.

Адміністрація гродського суду складалася із старости, підстарости, гродського судді, писаря і судових виконавців: вижів, децьких і возних. Доведено, що в реальному житті компетенція гродського суду була значно ширшою, ніж було встановлено законом (Статутом 1566 р.). Для встановлення істини гродські судові урядники застосовували різноманітні слідчі методи, взаємодіючи як із іншими повітовими судами, так і з судом копним і доменіальним, а сам процес спирався на складну доказову систему і передбачав глибоке знання діючих правових норм. Під час винесення вироків суд спирався не тільки на право “посполите” (Статут 1566 р.), а й на норми давнього звичаєвого права, при цьому дисертантом доведено, що саме останнє часто мало вирішальне значення.

Результати проведеного в дисертації дослідження місця і ролі гродського суду у системі повітово-владних структур Київського, Волинського та Брацлавського воєводств у другій половині XVI – першій половині XVII ст. дають підстави для таких загальних висновків, які виносяться на захист.

1. У другій половині XV – першій половині XVI ст. схема повітової адміністрації ВКЛРЖ мала досить незбалансований характер, а всі адміністративні, фінансові і судові повноваження в округах належали виключно намісникам-державцям, підсудність яким носила територіальний і становий характер. Аналізуючи коло компетенції старостинських і воєводських судів, можна стверджувати, що вони були прямими попередниками судів гродських;

2. Новий адміністративний поділ і введення на території ВКЛРЖ системи повітових судів: земського, підкоморського і гродського стали наслідком адміністративно-судової реформи 1564-66 років. Після реформи Волинське, Київське і Брацлавське воєводства у правовому відношенні отримали певний автономізм. Незважаючи на те, що в 1569 р. їх відокремили від ВКЛРЖ і приєднали до КП, на їх території діяли Статути 1566-го і 1588-го рр. В адміністративному плані їх повітова схема була така: Волинське воєводство складалося з Луцького, Володимирського і Кременецького судових повітів, а Київське і Брацлавське воєводства залишалися одноповітовими.

3. У системі гродського суду склалася чітка адміністративна структура. Вищою ланкою був староста, який розглядав найбільш важливі справи. Враховуючи те, що крім судових обов’язків староста вирішував багато адміністративних питань, у гродському суді його часто заміняв підстароста. Крім останнього в гродську адміністрацію входили гродський суддя, писар і судові виконавці – возні, децькі і вижі. Кожен з них мав чітко окреслене коло обов’язків.

4. До компетенції гродського суду були віднесені карні справи всього населення повіту, а також цивільні справи населення не шляхетських станів. Але незважаючи на рамки закону, актовий матеріал дозволяє впевнено стверджувати про те, що реальна компетенція гродських судів у Волинському, Київському і Брацлавському воєводствах виявилася значно ширшою, і вони часто розглядали справи, законодавчо підпорядковані земському чи міському лавничому суду. Крім того, аналізуючи зміст справ, зафіксованих в актових книгах гродських судів зазначених воєводств у період, що розглядається, можна стверджувати про те, що переважною більшістю це були справи про розбійницькі напади – “гвалтовні наїзди” шляхти чи шляхетських урядників. Даний тип справ є найпоширенішим, при цьому він майже завжди включає в себе інші різновиди злочинів, такі як крадіжки, самовільні ув’язнення чи наруга над жінкою.

5. Порівнюючи вироки по таким специфічним справам, як чаклунство, можна стверджувати, що на відміну від КП, де в даному випадку переважала європейська інквізиційна практика, в повітах Волинського, Київського чи Брацлавського воєводств ніколи не було масових страт “відьом” чи “чаклунів”, а вироки місцевих гродських судів в цьому відношенні були дещо гуманнішими ніж в західноєвропейських і польських судах.

6. У функціонуванні гродського суду було багато позитивних моментів: складна, чітко унормована структура судового процесу, який включав в себе інститути заступництва і адвокатури, розвинену доказову систему, тісна співпраця як з іншими повітовими судами, так і з копним, лавничим і доменіальним судом. Поряд з цим було й ряд недоліків, основними серед яких були слабкість виконавчої судової влади і живучість в суспільстві давніх звичаєвих норм (право шляхетської помсти, незаперечна воля сильного магната чи князя). Через це, не зважаючи на існуючу законодавчу базу, в реальному житті рішення гродського суду часто залишалися не виконаними. Однією з причин цього було те, що в умовах значної мілітаризації тодішнього суспільства, кількості сил для примусового характеру виконання своїх рішень у гродського суду явно бракувало.

7. Особливістю правової бази гродського суду є те, що спираючись на чинне законодавство (Статут ВКЛРЖ), він в своїй діяльності керувався і нормами звичаєвого права, яке базувалося на давніх звичаях і традиціях місцевого українського населення.

8. Проаналізований актовий матеріал розкриває досить високий рівень правової культури українців, які прекрасно знали норми діючого законодавства і активно його використовували, відстоюючи у суді власні інтереси (особливо прокуратори чи умоцовані). Разом з нормами Статутів 1566 і 1588 рр. широко використовувалися норми звичаєвого права. При цьому нема жодних підстав стверджувати про те, що “право посполите” мало якісь переваги, скоріше навпаки: воно повністю визнавало авторитет давніх звичаєвих норм у багатьох юридичних питаннях.

Публікації автора:

Статті

1. Великий Литовський Трибунал як вища апеляційна інстанція (друга половина XVI – перша половина XVII ст. ) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Збірник наукових праць. Випуск 1. Частина ІІ. – Рівне, 2000. – С. 180-184.

2. Система доказів у гродському суді на українських землях у другій половині XVI – першій половині XVII ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Збірник наукових праць. Випуск 2. – Рівне, 2002. – С. 21-24.

3. Ділова документація Гродських судів України в другій половині XVI – на початку XVII ст. // Україна в Центрально-Східній Європі. Національна академія наук України. Інститут історії України. Випуск 4. – К., 2004. – С. 448-458.