У дисертації на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, економічної і юридичної літератури, судової практики розв’язання спорів, що виникають при виконанні господарських договорів про надання консультаційних послуг, наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні необхідності правового регулювання консультаційних відносин у сфері господарювання, а також ролі, місця та характерних ознак господарського договору про надання консультаційних послуг. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки: 1. Визначені особливості господарського договору про надання консультаційних послуг, його відмінність від інших господарських договорів. У зв’язку з відсутністю в законодавстві норм, що регулюють консультаційні відносини, запропоновано внести до Господарського кодексу України доповнення щодо визначення консультаційних послуг. Так, під консультаційними послугами пропонується розуміти господарські відносини, які здійснюються за договором про надання консультаційних послуг, загальні умови якого визначаються Господарським кодексом України та іншими законами. Умови надання консультаційних послуг, а також відповідальність сторін щодо них визначаються договором про надання консультаційних послуг. За таким договором одна сторона (консультант) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, які за змістом є результатом інтелектуальної творчої діяльності (юридичні, аудиторські, маркетингові та ін.) з метою удосконалення організації і порядку здійснення господарської діяльності замовника, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. 2. Запропоновано визначення консультаційної діяльності як одного з видів господарської діяльності: консультаційна діяльність – це інтелектуальна, творча діяльність, основним завданням якої є збирання інформації і розробка рекомендацій щодо використання науково-технічних та організаційно-економічних рішень проблем у господарській діяльності контрагента. 3. Оскільки рекомендації виконавця консультаційних послуг можливі за умови наявності у нього відповідних знань і досвіду, і на практиці нерідко є раціоналізаторською пропозицією або наближеними до неї висновками, вноситься пропозиція доповнити перелік об’єктів інтелектуальної власності, що використовуються у господарській діяльності, передбачений Господарським кодексом України (ст. 155), такими об’єктами, як раціоналізаторські пропозиції та консультаційні висновки щодо удосконалення організації і порядку здійснення господарської діяльності. Пропонується також доповнити ГК статтею 1621 про правомочності суб’єктів господарювання стосовно цих об’єктів. Для забезпечення належного рівня консультаційних послуг пропонується використати зарубіжний досвід щодо перепідготовки юристів та складання ними фахових іспитів, а також діяльність з надання консультаційних послуг включити в перелік видів господарської діяльності, які належить ліцензувати, передбачений Законом України № 36 від 1 червня 2000 року „Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності”. 4. Аргументовано доцільність законодавчого закріплення відмінностей господарського договору про надання консультаційних послуг щодо відповідальності сторін у разі його порушення. Зокрема, на відміну від припису статті 216 Господарського кодексу України щодо недопущення застереження в господарському договорі відносно виключення або обмеження відповідальності виробника чи продавця продукції, закріпити норму про можливість обмеження в договорі про надання консультаційних послуг відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань. Оскільки відшкодування збитків, як правило, не є майновою відповідальністю із заздалегідь визначеним розміром, складність їх обчислення обумовлює обмеженість застосування цієї форми відповідальності у договорах про надання консультаційних послуг. Тому авторка дійшла до висновку про доцільність застосування міжнародної практики, а саме одноманітних правил до договорів, у яких сторони домовилися про те, що у випадку невиконання зобов’язання однією із сторін (боржником) друга сторона (кредитор) має право на одержання від боржника узгодженої суми, будь то штрафна санкція чи компенсація (а саме так доцільно домовлятися сторонам у договорі про надання консультаційних послуг).Такий напрямок міжнародної уніфікації правового регулювання договірних відносин є вельми перспективним, відповідає договірній практиці, яка склалася й у консультаційних відносинах в сфері економіки. 5. Додатково обґрунтована необхідність страхування відповідальності перед третіми особами за порушення зобов’язань про надання консультаційних послуг, яким може бути заподіяна шкода внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника. Метою такого заходу в цьому випадку є страхування економічних інтересів сторін договору. | 