У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виявленні особливостей господарсько-правового забезпечення стимулювання розвитку суднобудування та судноремонту. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки: 1. Суднобудівна промисловість в Україні на сучасному етапі володіє значним науковим та виробничим потенціалом, і за умови застосування виваженої промислової політики, яка має полягати у застосуванні законодавцем засобів державного стимулювання, може потенційно визначати розвиток економіки країни в цілому. Але не зважаючи на загально прийняту світову практику підтримки суднобудівної промисловості, на підприємства названої галузі в Україні на сьогодні фактично не розповсюджуються засоби державної підтримки, що негативно впливає на конкурентноздатність галузі на світовому ринку, оскільки суднобудування традиційно орієнтоване на експорт. 2. Суднобудівна промисловість є комплексною галуззю економіки та складається з суднобудування, судноремонту, суднового машинобудування та морського приладобудування. Ця деталізація набуває юридичного значення, оскільки названі галузі повинні стати об’єктами промислової політики держави, з метою найбільш ефективного та адресного стимулювання вказаної промисловості в цілому. 3. В сучасних умовах судноремонт стає основним напрямом діяльності суднобудівних підприємств. Але законодавець не поширює на нього положення Закону України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, що негативно позначається на конкурентоздатності вітчизняних судноремонтних підприємств. Судноремонт є самостійною специфічною галуззю суднобудівної промисловості. Тому для ефективного розвитку суднобудівної промисловості в цілому зусилля законодавця мають бути спрямовані і на стимулювання судноремонту як її специфічної галузі, зокрема і через створення спеціальних пільг, гарантій та інших засобів, в тому числі і таких, які не співпадають з засобами стимулювання суднобудування, що передбачені Законом України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості України”. 4. Згідно з законодавством України для стимулювання виробництва у галузі застосовується лише такий господарсько-правовий засіб, як відкриття окремих рахунків та оперування з авансовими платежами замовників, які не підлягають безумовному списанню, використовуються тільки на будування суден і не обкладаються податком на прибуток до здавання судна замовникам. В той же час галузь потребує, по-перше, повернення пільг та гарантій, що існували; по-друге, поширення такого правового режиму на судноремонт; по-третє, впровадження нових, спрямованих не тільки на пряму підтримку діяльності саме підприємств суднобудівної промисловості, але і на стимулювання діяльності їх контрагентів, суб’єктів інфраструктури суднобудівного та судноремонтного ринку, за допомогою яких підвищувалася б ефективність функціонування галузі в цілому. 5. Основи державної економічної, зокрема промислової політики мають бути законодавчо закріплені відповідних державних програмах економічного розвитку. Але слід констатувати, що ні загальної програми, яка б закріплювала основи економічної політики в галузі суднобудування та судноремонту, ні галузевих, які були б спрямовані на стимулювання окремих галузей суднобудування з урахуванням їх технологічних особливостей та особливостей правового регулювання, нормотворчими органами держави прийнято не було. Це стосується також і розвитку вітчизняних виробничих потужностей судноремонту. 6. Законодавчим втіленням промислової політики повинно стати прогнозне та програмне забезпечення, яке мусить мати ієрархічний характер та складатися з Морської доктрини, що визначатиме напрями та зміст морської діяльності України в цілому, галузевої програми економічного розвитку суднобудування як генерального нормативно-правового акта який визначає основні напрями та цілі стимулювання галузі взагалі, і так званих підгалузевих програм розвитку окремих видів виробництв, які б урахували їх особливості та закріплювали найбільш оптимальні механізми стимулювання. Остаточним об’єктом таких програм має стати будування в Україні окремих визначених типів суден на основі повного циклу виробництва, а також визначення типів і видів судноремонтних робіт та типів і видів необхідного для розвитку галузі обладнання, устаткування та технологічного забезпечення. 7. З метою підвищення безпеки мореплавства, а також конкурентоздатності вітчизняного судноремонту на світовому ринку необхідно активне впровадження ліцензування судноремонтних послуг. Для того щоб максимально ефективно використати ліцензування як засіб державного регулювання господарських відносин в сфері суднобудування, слід юридично диференціювати судноремонт за сутнісними технологічними та видовими ознаками. 8. Активне впровадження лізингових механізмів у систему господарсько-правових відносин суднобудування та судноремонту передбачає впровадження лізингових відносин, на диференційованій основі та врахувати їх системне призначення, а саме: стимулювання інноваційного (технологічного) рівня виробничих потужностей підприємств галузі, та стимулювання реалізації їх продукції і послуг. Для виконання цього завдання необхідно передбачити комплекс законодавчих засобів стимулювання розвитку лізингу, одним з яких має стати розробка правового положення лізингової компанії, нормативно-правове визначення особливостей її організаційно-правової форми, відпрацювання системи господарсько-правових засобів регулювання та стимулювання лізингової діяльності. 9. Широке впровадження факторингових та форфейтингових механізмів, що пропонуються для застосування підприємствам судноремонтної галузі, спрямовані на розміщення джерел комерційного фінансування, дозволить фактично продовжити терміни повернення виручки в іноземній валюті, яка згідно з законодавством складає 180 календарних днів, і таким чином отримати істотну конкурентну перевагу у вигляді можливості надання відстрочень здійснення платежу. 10. Доцільно створити на основі суднобудівних галузевих науково-дослідних інститутів єдиного технопарку суднобудівної промисловості і поширити на нього сферу дії Закону України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”. |
