У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні напрямів розвитку теоретичних засад господарської компетенції місцевих державних адміністрацій. Дисертантом обґрунтовані нові наукові положення щодо нормативно-правового встановлення компетенції місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання з метою підвищення ефективності її реалізації, посилення позитивного організаційного впливу місцевих державних адміністрацій на господарські відносини в межах підвідомчих їм територій. В ході проведеного дослідження отримані такі основні результати: 1. Аргументовано, що основними завданнями місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання є: створення належних умов діяльності всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування в межах відповідних територій для забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць; організація діяльності окремих суб’єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що перебувають у сфері їх управління. 2. Обґрунтовано, що місцеві державні адміністрації належать до особливого виду учасників відносин у сфері господарювання – органів господарського керівництва (органів, які організують господарювання). Зазначене підтверджується наявністю у місцевих державних адміністрацій компетенції, яка передбачає здійснення організаційного впливу на діяльність господарюючих суб’єктів. 3. Сформульовано визначення поняття “господарська компетенція місцевих державних адміністрацій” як сукупність передбачених законодавством прав та обов’язків (повноважень) місцевих державних адміністрацій щодо створення відповідних суб’єктів господарювання, припинення діяльності цих суб’єктів, планування та регулювання господарської діяльності, здійснення контролю у сфері господарювання в межах підвідомчих їм територій. 4. Обґрунтовано, що у порівнянні з компетенцією інших учасників відносин у сфері господарювання, господарська компетенція місцевих державних адміністрацій має певні особливості, серед яких: 1) наявність прав та обов’язків (повноважень) щодо організації діяльності підпорядкованих суб’єктів господарювання державного сектору економіки; 2) наявність прав та обов’язків (повноважень), що передбачають здійснення впливу на господарську діяльність інших, не підпорядкованих суб’єктів господарювання з певних питань; 3) можливість набуття делегованих повноважень у сфері господарювання органів виконавчої влади вищого рівня та органів місцевого самоврядування; 4) визначення змісту господарської компетенції виключно нормативно-правовими актами; 5) реалізація господарської компетенції місцевих державних адміністрацій лише в межах підвідомчих їм територій (областей, районів, міст Києва і Севастополя). 5. Аргументовано, що основними напрямами удосконалення законодавства, що визначає господарську компетенцію місцевих державних адміністрацій, мають бути: доопрацювання окремих норм ГК щодо участі органів державної влади у сфері господарювання; узгодження переліку питань, які вирішуються місцевими державними адміністраціями, та їх повноважень в окремих галузях господарювання (промисловості, сільському господарстві, будівництві); деталізація окремих положень щодо повноважень місцевих держадміністрацій різних територіальних рівнів; уточнення законодавства в частині розмежування господарської компетенції місцевих державних адміністрацій та господарської компетенції органів місцевого самоврядування, усунення невідповідностей між різними нормативно-правовими актами щодо належності окремих повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері господарювання до власних чи делегованих. 6. Обґрунтована доцільність уточнення компетенції місцевих державних адміністрацій щодо створення та припинення діяльності суб’єктів господарювання шляхом конкретизації видів та організаційно-правових форм підприємств, що можуть створювати місцеві державні адміністрації: унітарні та корпоративні підприємства, засновані на державній власності або на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст (за умови делегування таких повноважень відповідними радами). З метою забезпечення врахування регіональних інтересів в процесі управління державними підприємствами, запропоновано надати обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям повноважень щодо погодження рішень інших органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності, з питань створення, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання державного сектору економіки в межах відповідних територій. 7. Аргументована доцільність розширення компетенції місцевих державних адміністрацій щодо їх участі у плануванні діяльності не підпорядкованих суб’єктів господарювання на основі договірних відносин та економічної заінтересованості цих суб’єктів у виконанні показників, передбачених прогнозами і програмами соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, узгодження публічних і приватних інтересів. Запропоновано надання обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям повноважень щодо погодження річних фінансових планів суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які провадять діяльність на відповідній території, але перебувають у сфері управління інших органів, з можливістю делегування таких повноважень відповідним райдержадміністраціям. 8. Обґрунтована необхідність уточнення окремих повноважень місцевих державних адміністрацій щодо застосування певних засобів регулювання господарської діяльності (розміщення серед суб’єктів господарювання замовлень на поставку продукції, необхідної для задоволення потреб територіальних громад, регулювання цін і тарифів), а також аргументована доцільність розширення компетенції місцевих державних адміністрацій щодо регулювання господарської діяльності, зокрема, шляхом надання їм права приймати регуляторні акти з усіх питань, що виникають у сфері господарювання в межах відповідних територій, за винятком питань, регулювання яких згідно із законодавством України належить до компетенції інших органів. 9. Аргументована необхідність зміни компетенції місцевих держадміністрацій щодо здійснення контролю у сфері господарювання шляхом вилучення з цієї компетенції права проводити перевірки стану додержання законодавства суб’єктами господарювання по окремих напрямах діяльності, визначених ст. 16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, із закріпленням натомість повноважень місцевих державних адміністрацій щодо надання доручень про проведення перевірок діяльності певних суб’єктів господарювання відповідним територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади за наявності фактів, що свідчать про порушення цими суб’єктами законодавства України. 10. Обґрунтовано, що реалізація господарської компетенції місцевих державних адміністрацій як колективних утворень забезпечується їх головами та структурними підрозділами на основі розподілу обов’язків і повноважень між ними. Аргументовано, що основними факторами, які впливають на ефективність реалізації господарської компетенції місцевих державних адміністрацій є: повнота встановлення цієї компетенції у нормативно-правових актах, обсяг матеріально-фінансового забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, оптимальна побудова та стабільність їх структури, рівень професіоналізму посадових осіб місцевих державних адміністрацій. За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до ГК України (ст. ст. 8, 9, 57), законів України “Про державну податкову службу в Україні” (ст. 111), “Про систему оподаткування” (ст. ст. 1, 3), “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (ст. 11), “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” (ст. ст. 1, 2), “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. ст. 43, 44), “Про місцеві державні адміністрації” (ст. ст. 15-20, 28, 36), “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” (ст. 18); “Про управління об’єктами державної власності” (ст. ст. 4, 11) та деяких підзаконних актів. |
