Анотація до роботи:

Кубицька Н.В. Гончарські осередки Кульчина та Рокити кінця ХІХ-ХХ століть (Історія, типологія, художні особливості). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 – декоративне і прикладне мистецтво. – Львівська національна академія мистецтв. – Львів, 2006.

У дисертації здійснено дослідження історично-культурних і художніх особливостей гончарства осередків Кульчина і Рокити кінця ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано передумови виникнення та виділено основні етапи становлення і розвитку гончарства на цій території. У мистецтвознавчому аспекті розглянуто локальні відмінності технології виготовлення гончарних виробів Кульчина і Рокити, розроблено типологію форм і проведено класифікацію композиційних схем декорування поліського глиняного начиння. Висвітлено творчість провідних гончарів у контексті формування художніх особливостей народної кераміки Кульчина і Рокити кінця ХІХ – ХХ ст.

У дисертації висвітлено історико-етнографічні особливості та мистецьку сутність гончарства Кульчина і Рокити у контексті культури Волинського Полісся кін. ХІХ-ХХ ст. і українського мистецтва загалом. Проведене дослідження обумовило наступні висновки:

1. Аналіз географічних, природно-кліматичних і соціально-економічних чинників дозволив стверджувати, що з часів неоліту динамічний розвиток давньої кераміки України, як і, зокрема, Волинського Полісся, відбувався під впливом постійних контактів різних археологічних культур. Дослідження засвідчили побутування на всій території виробів із заглибленим і лощеним декором геометричного характеру, а у південних частинах – спорадичну появу розписних візерунків. Існування гончарного ремесла на теренах Кульчина і Рокити та ймовірну спадковість традицій виробництва можемо прослідкувати лише з ранньослов’янського періоду та давньоруських часів, що підтверджують зразки кераміки ХІІ-ХІІІ ст. Перші літературні згадки про гончарні центри з’явилися у ХVІ ст. Традиційна основа генезису та розвитку ремесел поліського регіону періоду ХVІ-ХVІІІ ст. визначила характер ремісничої творчості ХІХ ст.

2. Дослідження мистецької спадщини Волинського Полісся дозволило виділити основні історичні етапи розвитку гончарства у кін. ХІХ-ХХ ст.:

1) Кінець ХІХ ст. – 1939 р. Зафіксований найвищий розквіт народного мистецтва: розширення асортименту виробів, поява нових форм, характерних для міського побуту, вдосконалення декорування.

2) Передвоєнні та воєнні роки (1940-1944 рр.) У зв’язку з інтенсивним розвитком фабрично-заводського виробництва відзначено скорочення асортименту продукції разом із підвищенням її художнього рівня за рахунок використання полив. Занепад гончарного промислу обумовлений руйнівними процесами Другої світової війни.

3) Повоєнний етап (1945-1960-ті рр.) Послаблення соціально-економічної сфери зумовило активізацію гончарства і появу в 1950-1960-х роках високоякісних гончарних виробів, мистецька вартість яких підкреслила конкурентоспроможність поліської кераміки. Проте жорсткі принципи адміністративно-командної економіки знову обумовили поступове згасання осередків.

4) 1970-1990-ті рр. На тлі екстенсивного розвитку економіки України та стагнації народного господарства спроби створення артільних підприємств не вирішили проблем у народних промислах.

5) Кінець ХХ ст. Криза гончарних осередків Кульчина і Рокити викликана конкуренцією промислової продукції, втратою традиційного середовища діяльності гончарів, відсутністю державної підтримки.

3. Художньо-технологічні особливості поліського гончарства полягають у використанні фізико-хімічних, пластичних і декоративних властивостей глин, у нерозривному взаємозв’язку технік формотворення (формування на ножному гончарному крузі, ручне ліплення, набивання глини у форми) і художніх технік обробки поверхні (заглиблене декорування, лощення, малювання), у спеціальній технології випалу, які впливають на мистецьку цілісність виробів. Побутування димленого начиння з лощеним візерунком визначає мистецьке обличчя осередків північної частини Волинського Полісся (Рокита, Нудижи, Згорани, Качин). Світлоглиняні твори, оздоблені малюванням і заглибленим декором, окреслюють локальні художні ознаки кераміки з прикордонних південних районів (Кульчин).

4. Типологічний аналіз творів гончарства Кульчина і Рокити дозволив виявити три функціональні роди – посуд, інші предмети побутово-господарського призначення та іграшки, 18 типологічних груп і більше 50-ти типів виробів, що зазнали змін у різні історичні періоди. Найбільше типів посуду побутувало у другій пол. ХІХ - на поч. ХХ ст., у воєнні і повоєнні роки їх чисельність значно скоротилася.

На основі аналізу художньо-технологічних можливостей матеріалу, особливостей формотворення і декорування у поліській кераміці кін. ХІХ-ХХ ст. можна виділити дві групи: північну, яскравим осередком якого стала Рокита, і південну, представлену гончарством Кульчина. Окрім регіональної своєрідності кераміки Волинського Полісся відмічено локальні формотворчі ознаки: приземкуватість (для відкритого посуду з Кульчина і закритого – з Рокити) або видовженість (для закритого посуду з Кульчина), висота розміщення найбільшого діаметра корпусу (посередині висоти – у Рокиті, вище середини – у Кульчині), конічність (Кульчин) чи округлість (Рокита) нижньої частини горщиків і глечиків тощо. Порівняльний аналіз формотворення засвідчив багатогранний розвиток поліської кераміки, яка, як явище культури, не обмежувалася кордонами досліджуваної території, виявляючи тісні взаємозв’язки з творами сусідніх регіонів Волині, Рівненського та Житомирського Полісся, Малого Полісся (райони Львівщини й Тернопільщини), частково Київщини, Білорусії, Польщі.

5. Досліджено тісний зв’язок мистецьких якостей декору з технічними способами його нанесення. Лінії, крапки, сітчасті та сосонкові мотиви, солярні знаки і хрестоподібні елементи відзначаються збереженням первісної архітектоніки (із втратою символічного навантаження) і являють базовий рівень графем у традиційному гончарстві Волинського Полісся. В оздобленні світлоглиняного посуду південних районів Волинського Полісся визначено домінування крапкових, лінійних та лінійно-хвилястих композицій, виконаних техніками заглибленого декорування і малювання. На північних теренах переважають ритовані та лощені рослинно-геометричні й лінійні композиції із вертикальним нанесенням елементів (сосонки, лінії, хвильки, сітка).

У роботі обґрунтовано органічний зв’язок орнаменту із тектонікою предметів. Для декорування відкритого посуду в Рокиті застосовують розеткову та концентричну композиційні схеми, у Кульчині – каймову. Оздоблення закритих форм визначається горизонтальним (Кульчин) і вертикальним (Рокита) фризовим розташуванням декоративних елементів. Поліські пам’ятки кін. XIX – поч. ХХ ст. кожного з осередків засвідчують подібність художніх і технологічних особливостей на інших територіях України (Галичина, Буковина, Житомирщина, Поділля тощо) і Білорусі (Брестська і Гродненська обл.).

6. Специфіка творчості гончарів кін. ХІХ-ХХ ст. полягає у збереженні локальних традицій поліського гончарства, втілених у простих ужиткових речах із традиційно сталими формами і елементами декору. Індивідуальність проявляється у формуванні абрисів виробів за рахунок незначних змін характеру конструювання вінців, денця, кріплення вушок тощо при збереженні загальних пропорцій, у варіативності орнаментів, створених на основі базових традиційних елементів.

Поява майстрів молодого покоління у кін. ХХ ст. зумовила наповнення існуючих традицій інноваціями, які проявилися у використанні нових художньо-технологічних рішень, принципів формотворення і декорування.

7. Період кін. ХХ ст. характеризується поступовим згасанням традиційного народного гончарства Волинського Полісся. Можливі шляхи його відновлення у сучасних умовах вбачаються дисертантом у діяльності молодих художників-керамістів кін. ХХ – поч. ХХІ ст., які, працюючи в руслі традицій, надають народним поліським творам новітнього звучання, прагнуть виявити їх функціональність, ввести у побут не як суто декоративні речі, а як органічний елемент української культури. Умовою збереження народних традицій гончарства як одного із чинників націотворення у сфері української народної кераміки і мистецтва загалом, обов’язково повинна стати підтримка держави, продумана і послідовна політика нового уряду.

Список опублікованих праць

1. Охріменко Г.В., Кучинко М.М., Кубицька Н.В. Розвиток керамічного виробництва на Волині. – Луцьк: Вол. обл. друк., 2003. – 246 с.

2. Кубицька Н. Володимир Ковальчук: життєвий і творчий шлях // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць. – Харків: ХДАДМ, 2004. – №6. – С. 48-56.

3. Кубицька Н. Гончарні печі с.Кульчин Волинської області (конструкція та особливості випалу) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць. – Харків: ХДАДМ, 2004. – №5. – С. 44-53.

4. Кубицька Н. Гончарні печі с.Рокита на Волинському Поліссі (історія розвитку, конструктивні особливості горнів та технологія випалу виробів) // Вісник Львівської академії мистецтв. Зб. наук. праць. – Львів: ЛАМ, 2003. – Вип. 14. – С.212-221.

5. Кубицька Н.В. Особливості давньої кераміки Західного Полісся (образ західнополіського горщика епохи неоліту) // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету (далі НЗ РДГУ). – Рівне: РДГУ, 2001. – Вип.6.– С.5-10.

6. Кубицька Н.В. Походження та художні особливості глиняної іграшки Волинського Полісся (на матеріалах с.Кульчин) // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: НЗ РДГУ. – Рівне: РДГУ, 2002. – Вип. 7. – С.8-17.

7. Кубицька Н.В. Гончарські осередки північних районів Волинського Полісся // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: НЗ РДГУ. – Рівне: РДГУ, 2003. – Вип. 8. – С.11-19.

8. Кубицька Н.В. Гончарство Волинського Полісся: сучасний стан та перспективи розвитку // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: НЗ РДГУ. – Рівне: РДГУ, 2004. – Вип. 9. – С.49-59.

9. Кубицька Н. Типологія форм гончарних виробів Волинського Полісся кінця ХІХ-ХХ ст. // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Зб. наук. праць. – Львів: ЛНАМ, 2004. – Вип. 15. – С.140-153.

10. Кубицька Н.В. Традиційні орнаментальні мотиви димленої кераміки с.Рокита Старовижівського району: композиційний аналіз // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Зб. наук. праць. – Рівне, 2003. – Вип. ІV. – Ч. ІІ. – С.55-60.

11. Кубицька Н.В. Художні особливості давньоруської кераміки с.Кульчин Волинського Полісся (ХІІ – ХІІІ ст.) // Могилянські читання 2003 р.: Зб. наук. праць: Пам’ятки Давньої Русі в студіях сучасних вчених: історія, дослідження, збереження. – Київ: ВІПОЛ, 2004. – С.221-229.

12. Кубицька Н.В., Охріменко Г.В., Охріменко В.Г. Феномен стжижівської культури (мистецький аспект) // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Зб. наук. праць. – Рівне, 2003. – Вип. ІV. – Ч. ІІ. – С. 77-81.

13. Охріменко Г., Кубицька Н. Загадковий бронзовий вік Полісся // Берегиня. – 2003. – Число 37. – С.9-14.

14. Кубицька Н. Майстри гончарного ремесла с.Рокити Старовижівського району // Минуле і сучасне Волині й Полісся: народна культура – шлях до себе. Зб. наук. праць. Матер. Вол. обл. наук.-етногр. конф., м.Луцьк, 10-11 квітня 2003 р. – Луцьк: ВКМ, 2003. – Вип. 11. – С.91-93.

15. Кубицька Н. Сторінки творчості гончара Василя Бондаря (за експонатами Волинського краєзнавчого музею) // Волинський музей: історія і сучасність. Матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Луцьк-Колодяжне, 18-19 травня 2004 р. – Луцьк: ВКМ, 2004. – Вип. 3. – С.85-89.

16. Кубицька Н., Охріменко Г. Глиняні птахи у віруваннях та мистецтві // Історія релігій в Україні: Праці ХІІІ-ї Міжнар. наук. конф., Львів, 20-22 травня 2003 р.– Львів: Логос, 2003. – Кн.І. – С.38-42.

17. Кубицька Н.В. Аспекти дизайну давньої кераміки Волині // Тези доп. наук.-метод. конф.: “Сучасні технології навчання в університеті”. – Луцьк: ЛДТУ, 2002. – С.120-121.