1. Основні ідеї сучасної космології обумовлені попереднім розвитком космологічних знань. Нині вона зіштовхнулася з низкою гносеологічних питань і проблем, частина з яких є обов'язковою для будь-якої космологічної парадигми, а частина специфічна і властива тільки для сьогоденної. До першої групи питань можна віднести питання про істинність космологічного знання, про його адекватність дійсному стaну речей тощо. До другої групи можна віднести питання про правомірність екстраполяції властивостей Метагалактики на властивості усього Всесвіту та світу, про метод побудови космологічного знання у випадку відсутності чи недостатності емпіричних даних, й деякі інші. В дисертації запропоновані і обґрунтовані відповіді на ці і подібні питання. 2. Для опису процесу розвитку космологічних знань було запропоновано поняття “космологічної матриці”. Чарунки цієї матриці визначають “космологічні парадигми”, які є уявленнями про Всесвіт, що відрізняються один від одного за основними, фундаментальними характеристиками. У роботі такими характеристиками є уявлення про просторову і часову скінченність чи нескінченність, певне розуміння в тій чи іншій космології поняття “цілісності”, різні уявлення про природну самодостатність чи несамодостатність космосу. Розвиток космологічних знань у рамках цієї матриці здійснюється шляхом послідовного переходу від однієї чарунки до іншої. При цьому сам процес переходу визначається “заповнюванням” попередньої чарунки і ускладненням космологічного знання. Ці “космологічні парадигми” треба відрізняти від куновських парадигм. Необхідність їх введення обумовлена декількома причинами, зокрема специфікою космологічного знання, яке фактично не розглядав Кун, недосконалістю його визначення терміну “парадигма” та т. і. Кунівське визначення парадигми, як “системи правил діяльності наукової спільноти” є менш продуктивне, чим те, що наводиться у цій роботі, бо воно насамперед пов’язане з самим предметом дослідження, що дозволяє розглядати процес пізнання Всесвіту як цілісний та єдиний. 3. Інфляційна космологія у “лінійно–послідовній космологічній матриці” займає окрему, самостійну чарунку, причому її положення унікальне. Вона являє собою, певною мірою, синтез попередніх станів, діалектично поєднуючи в собі властивості і характеристики попередніх “космологічних чарунок”. Таким чином, інфляційну космологію можна розглядати як завершальний етап певного періоду розвитку космологічних поглядів, який визначається певним набором понять, категорій і термінів. Остаточне вичерпання цих категорій, понять і термінів, їхній діалектичний синтез, дає змогу говорити про завершення їхнього розвитку. 4. В рамках інфляційної космології існують такі проблеми, розв'язання яких нині не можливе емпіричним шляхом. Крім того, ми не можемо сказати, як довго триватиме такий період (т.зв. період “емпіричної невагомості теорії”). Імовірність того, що ці аспекти інфляційної космології будуть коли-небудь емпірично перевірені, явно не дорівнює одиниці. Для розвитку космології в цілому і для розв'язання її часткових проблем пропонується застосувати аксіоматичний метод побудови космологічного знання, аксіомами пропонується взяти основні, базисні твердження, що характеризують розглядувану “космологічну чарунку” (зокрема, “чарунку інфляційної космології”). Ці твердження щодо деяких з головних властивостей Всесвіту обумовлені усіма попередніми етапами розвитку космологічних знань, і є їхнє узагальненням. Виходячи з моделі трьохрівневої структури теоретичного знання, можна казати, що у разі відсутності чи недостатності емпіричної бази, розвиток знання здійснюється через розвиток семантичної складової та математичного формалізму. Аксіоми, у цьому випадку, є елементами семантичної складової та математичного формалізму. 5. Застосування аксіоматичного методу в сучасній космології у взаємозв'язку з антропним принципом підвищує значимість людини в процесі генезису космологічних поглядів, а також накладає на цей процес деякі обмеження. Генезис космологічних поглядів обумовлений пізнавальними можливостями людини, що, у свою чергу, обумовлено досвідом практичної взаємодії людини з навколишньою дійсністю. Наявність “чарунки інфляційної космології” як інтегральної й узагальнюючої стосовно попередніх “чарунок”, на погляд автора, говорить про вичерпаність і завершеність певного етапу розвитку самої людини, вичерпання її певного досвіду і способу взаємодії з навколишньою дійсністю. Наступна принципово інша “космологічна чарунка” може виникнути в іншій, розширеній “космологічний матриці”, базис і “каркас” якої може з'явитися тільки після якісної зміни досвіду практичної взаємодії людини з навколишньою дійсністю. Усе вищесказане у сукупності з наявністю в сучасній космології антропного принципу, принципу еволюції, діалектичного опису космологічної реальності та комплексним характером процесу емпіричної перевірки космологічних теорій дає змогу говорити про космологію в сьогоденні як комплексну і міждисциплінарну галузь знань. Цілком імовірно, що космологія як комплексна і міждисциплінарна галузь знань буде “стійкою” досить довго, але в майбутньому переросте в самостійну й окрему дисципліну. |
