1. Сполуки, що містять аніони поліоксометалатів, є перспективними будівельними блоками для створення нових структурованих матеріалів з цінними сорбційними та сорбційно-каталітичними властивостями. В дисертаційній роботі запропоновано наукові підходи до цілеспрямованого керування кінетичними і термодинамічними характеристиками гетерофазної взаємодії сполук такого типу з полярними молекулами. 2. З використанням запропонованого в роботі методу синтезу отримано 23 нових сполуки, утворених аніонами оксометалатів [MO4]2-, [Mo8O26]4- і [ЕМ12О40]n- (М=Mo, W; E=P, n=3, E=Si, n=4) та комплексними катіонами нікелю(ІІ) і міді(ІІ) [M(L)]2+ з відкритоланцюговим (L1) або макроциклічними (L2, L3) тетрамінами. Їх хімічний склад та кристалічну природу встановлено на основі результатів елементного та рентгенофазового аналізу, ІЧ спектроскопії та вивчення термічних властивостей. Показано, що синтезовані сполуки є кристалосольватами, для яких характерні оборотні процеси дегідратації/гідратації, що не приводять до втрати кристалічності. 3. На основі результатів рентгеноструктурного аналізу 11 монокристалічних зразків встановлено, що: кристалічні ґратки всіх комплексів нікелю(ІІ) є іонними, а аніони оксометалатів координуються лише до міді(ІІ), приводячи до утворення іонно-молекулярних кристалічних ґраток (К1, К2, К3 і К11), за винятком комплексу К10, ґратка якого має координаційно-полімерну природу; в кристалічних решітках присутні координаційно-ненасичені іони, які можуть розглядатись як потенційні центри зв’язування донорних молекул; відмінності в складі комплексів з точки зору кількості, природи та місць локалізації кристалосольватних молекул в ізоструктурних сполуках і слабкі зв’язки між ними та іонними складовими решіток свідчать, що дані молекули не виконують структуростабілізуючої функції і можуть бути легко видалені з кристалічних ґраток; в ґратках кристалосольватів К7, К8 і К9 наявні порожнини і видалення молекул розчинників може приводити до формування каналів, об’єм яких досягає значних величин. 4. Встановлено, що кінетичні характеристики процесів гетерофазної взаємодії десольватованих комплексів з парами води, метанолу, етанолу, ацетону та ацетонітрилу узгоджуються з моделлю лінійної рушійної сили масопереносу і кінетичні профілі реакцій апроксимуються моно- або біекспоненційною функцією. Показано, що функціональна залежність для конкретної сполуки зберігається при її взаємодії зі всіма дослідженими полярними молекулами. Ґрунтуючись на певних аналогіях в будові кристалічних ґраток комплексів з подібною кінетичною поведінкою, висловлено припущення, що присутність одного або двох енергетичних бар’єрів, які лімітують процес дифузії, викликана особливостями пористої будови кристалічних решіток, зокрема, наявністю одного або двох каналів різного перетину. 5. Показано, що константи швидкості гетерофазних взаємодій залежать від природи полярного реагенту і зменшуються у послідовності вода > метанол ~ ацетон > етанол > ацетонітрил, причому відмінності в їх величинах можуть досягати двох порядків. Вперше для металокомплексних сполук отримано константи швидкості процесів десорбції зв’язаних молекул, зокрема, спиртів, які більш ніж на порядок перевищують такі для сорбції, причому функціональні залежності, що описують обидва процеси, є аналогічними. 6. Встановлено, що не тільки десольватовані зразки, але і вихідні кристалосольвати зв’язують полярні молекули, що узгоджується з висновком, зробленим на основі даних рентгеноструктурного аналізу, про наявність пор в кристалічних ґратках вихідних сполук. В залежності від складу десольватовані зразки зв’язують значні кількості адсорбатів (до 17 молекул на формульну одиницю). Для деяких сполук спостерігається селективність взаємодії з водою порівняно зі спиртами, з етанолом порівняно з метанолом та з ацетонітрилом порівняно з іншими реагентами. 7. Показано, що деякі зі сполук на основі оксометалатів взаємодіють з аміаком в умовах низької вологості, що відрізняє їх від інших металокомплексних реагентів. Кінетичні профілі реакції у цих випадках задовільно апроксимуються експоненційними залежностями. В той же час, наявність парів води в реакційному середовищі приводить до зміни функціональних залежностей, що може бути викликане кооперативними ефектами дії цих реагентів та/або процесами втрати кристалічності вихідними зразками. Деякі з досліджених сполук виявили високу сорбційну ємність, яка перевищує 40 молекул на формульну одиницю комплексу. 8. Аналіз ізотерм адсорбції азоту, води та метанолу деякими з синтезованих сполук підтвердив їх пористу будову, а значний гістерезис в адсорбційно-десорбційних процесах за участю полярних молекул засвідчив лабільність їх кристалічних ґраток, що узгоджується з їх іонною природою, встановленою методом рентгеноструктурного аналізу для подібних комплексів. |