У дисертаційній роботі запропоновано вирішення актуальної проблеми сучасної інфектології – удосконалення діагностики герпетичної і цитомегало- вірусної інфекцій у вагітних жінок, підвищення ефективності їх етіопатогене- тичного лікування, прегравідарної підготовки, прогнозування та профілактики ускладнень вагітності, інфікування плода, що сприяло зниженню гестаційних ускладнень, репродуктивних втрат, покращанню перинатальних наслідків вагітності. 1. Герпетична і цитомегаловірусна інфекції представляють небезпеку для вагітної і плода, сприяють розвитку небезпечних ускладнень вагітності, інфікуванню плода. Частота інфікування вагітних жінок Івано-Франківської області вірусами простого герпесу 1/2 типу складає 84,2%, цитомегаловірусом – 75,7%. Герпетичну інфекцію діагностовано у 14,6%, цитомегаловірусну – у 8,5% обстежених вагітних. 2. Генітальна герпетична інфекція у вагітних спостерігається частіше в хронічній формі (91,3%), рідко – в гострій (8,7%). Хронічна інфекція частіше діагностується у вигляді атипових (36,5%) і безсимптомних (32,2%), рідше – типових (22,6%) форм. Гостра перебігає атипово у 4,4%, типово – у 2,6% безсимптомно – у 1,7% жінок. Безсимптомно перебігають не тільки хронічна латентна з вірусоносійством у цервікальному каналі (20,0%), але й хронічна активна з вірусемією (12,2%). У 24,3 % вагітних генітальні форми герпетичної інфекції поєднуються з екстрагенітальними : лабіальним герпесом (17,4%), гінгівостоматитом (4,3%), кератокон’юнктивітом (2,6%). 3. Цитомегаловірусна інфекція у вагітних діагностується переважно в хронічній формі (89,4%), рідко – в гострій (10,6%). Хронічна інфекція характеризується, як правило, латентним перебігом з вірусоносійством у цервікальному каналі, сечі, слині (79,8%). У 35,6% жінок в ІІ і ІІІ триместрах відбувається її активація у вигляді субклінічної форми. Хронічна активна інфекція, безсимптомна (5,8%) чи маніфестна (3,8%), спостерігається тільки у 9,6% випадків. Гостра частіше перебігає безсимптомно (7,7%), ніж маніфестно (2,9%). 4. Гостра герпетична і цитомегаловірусна інфекції у 100% випадків супроводжуються діагностичним ростом специфічних IgG з низькою авідністю, наявністю специфічних IgМ. При загостренні герпетичної інфекції специфічні IgМ визначаються у 13,4%, діагностичний ріст специфічних IgG з високою авідністю – лише у 18,3% випадків, а при загостренні цитомегаловірусної – відповідно у 20,0% і 20,0% випадків. У вагітних з герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями переважають низькі (відповідно 48,7% і 49,0%) і середні (42,6% і 37,5%) рівні специфічних IgG. У вагітних з герпетичною інфекцією позитивні результати ПЛР найчастіше отримують при дослідженні матеріалу із цервікального каналу (86,1%), значно рідше – із уретри, піхви, крові (відповідно у 17,4%, 13,0%, 13,9% жінок). У вагітних з цитомегаловірусною інфекцією найбільш інформативними є результати ПЛР із цервікального каналу (67,3%), рідше вірусну ДНК виявляють у сечі, слині, крові (відповідно у 29,9%, 16,3%, 8,7% жінок). 5. У вагітних з активною герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями без вірусемії спостерігається дефіцит CD4+ Т-лімфоцитів, зростання вмісту природних кілерів (CD56+) при гострій і зниження їх у випадку хронічної інфекції, а також цитокіновий дисбаланс із зниженням рівня ІФН-, активацією системної запальної відповіді (ріст співвідношення ТНФ-/ІЛ4), гуморальної ланки імунітету (зниження співвідношення ІЛ2/ІЛ4), домінуючим впливом Т-хелперів 2 типу. Імунний статус вагітних з активною герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями із вірусемією характеризується вираженою активацією системної запальної (ріст співвідношення ТНФ-/ІЛ4) і клітинної імунної відповіді (зростання вмісту активних Т-лімфоцитів (HLA-DR), природних кілерів (CD56+), домінуючим впливом Т-хелперів 1 типу з ростом співвідношення ІЛ2/ІЛ4) на тлі значного зниження ІФН-. Виражений дефіцит показників Т-клітинної ланки імунітету (CD3+, CD4+, CD8+ популяцій) й посилення апоптозу (CD95+) є компенсуючим механізмом, що зменшує популяцію гіперактивованих імуноцитів. При хронічних латентних формах інфекцій з вірусоносійством у цервікальному каналі змін в клітинній ланці загального імунітету і цитокінового дисбалансу не виявлено. У всіх вагітних з герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями знижується місцевий імунітет пологових шляхів (вміст секреторного IgА), розвивається дисбіоз піхви, більше виражений при їх активних формах. 6. Герпетична і цитомегаловірусна інфекції сприяють розвитку ускладнень вагітності, перинатальної патології з найвищою їх частотою у жінок з активними формами хвороби : загрози переривання вагітності (відповідно 81,4% і 66,7%), гестозу (51,2% і 53,3%), гестаційної анемії (44,2% і 73,3%), прееклампсії (32,6% і 33,3%), загрози передчасних пологів (32,6% і 33,3%), передчасних пологів (18,6% і 20,0%), дистресу плода (51,5% і 54,5%), синдрому затримки його внутрішньо- утробного розвитку (21,1% і 31,8%). 7. Активні форми герпетичної і цитомегаловірусної інфекцій супровод- жуються високою частотою ураження плаценти (плацентарна недостатність відповідно у 76,7% і 73,3%, передчасне дозрівання плаценти – у 48,5% і 45,5%, багатоводдя – у 24,2% і 22,7% випадків). Морфологічні зміни в плаценті характеризуються наявністю компенсатор- но-пристосувальних і деструктивно-запальних процесів (дисоційований розвиток ворсинчастого хоріона, запальні зміни у всіх її шарах, інволютивно-дистрофічні процеси, циркуляторні розлади). Ступінь їх вираженості визначається тривалістю і активністю інфекційного процесу, наявністю вірусемії. 8. Встановлено взаємозв’язок між наявністю герпетичної і цитомегало- вірусної інфекцій та частотою сумарних втрат плодів і новонароджених без вірогідної різниці при активних (відповідно 30,2% і 40,0%) і латентних формах з вірусоносійством (40,0% і 30,4%), внутрішньоутробного інфікування при ГІ (19,4% і 16,7%), за винятком ЦМВІ, активні форми якої в 2,7 разів частіше призводять до інфікування плода (33,3% і 12,5%). Латентні форми цих інфекцій з вірусоносійством частіше призводять до ранніх втрат (мимовільні викидні, завмерла вагітність), активні – до ранніх і пізніх втрат (викидні, мертвонарод- ження, смерть новонароджених). 9. Характер і частота патології у новонародженого залежить від активності інфекції у матері. При активних формах герпетичної і цитомегаловірусної інфекцій частіше виникає гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС (45,2% і 52,4%), рідше – жовтяниця (16,1% і 19,0%), гепатоспленомегалія (16,1% і 19,0%), синдром дихальних розладів (9,7% і 23,8%), геморагічний синдром (9,7% і 9,5%), пневмонія (3,2% і 14,3%). При латентних формах материнської герпетичної і цитомегаловірусної інфекцій з вірусоносійством виявляється тільки гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС (відповідно 16,7% і 12,5%) у недоношених новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку. 11. Запропонована методика прогнозування акушерських ускладнень, інфікування плода у вагітних з герпетичною і цитомегаловірусною інфекціями на основі визначення показника ймовірності (Рпр) їх розвитку за формулою Байєса при допомозі комп’ютерної програми дає змогу віднести жінок до відповідної групи ризику : сприятливого прогнозу з низькою ймовірністю ускладнень (Рпр<0,25), несприятливого прогнозу з високою їх ймовірністю (Рпр>0,75), з невизначеним прогнозом, що потребує дообстеження (Рпр від 0,25 до 0,75), своєчасно визначити лікарську тактику і застосувати відповідні лікувально-профілактичні заходи. 12. Комплексна терапія вагітних із гострими і хронічними активними формами герпетичної і цитомегаловірусної інфекцій з використанням противірусних (ацикловіру у випадку герпетичної інфекції), імунокорегуючих засобів (специфічних імуноглобулінів, препарату -2 інтерферону віферону), пробіотиків (лактобактерину, біоспорину) модулює імунну відповідь вагітної на ГВІ (забезпечує нормалізацію вмісту природних кілерів (CD56+), показників Т-клітинної ланки імунітету, цитокінового статусу), позитивно впливає на перебіг вагітності, стан фетоплацентарного комплексу (зменшує частоту загрози переривання вагітності в І триместрі відповідно на 27,3% і 20,5%, в ІІ триместрі – на 38,3% і 28,2%, плацентарної недостатності – на 35,6% і 31,2%, недоношеності – на 14,1% і 12,9%, синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода – на 13,1% і 15,6%, мимовільних викиднів – на 17,6% і 15,0%, інфікування плода – на 12,1% і 11,3%, завмерлої вагітності – на 4,1% і 5,5%). 13. Прегравідарна підготовка жінок з рецидивною герпетичною і хронічною активною цитомегаловірусною інфекціями, яка передбачає поєднання етіотропної терапії з рекомбінантним ІЛ2 (ронколейкіном), сприяє : - стійкій ремісії інфекції під час вагітності; - зниженню частоти акушерських ускладнень (загрози переривання вагітності в І триместрі відповідно на 16,3% і 11,6%, в ІІ триместрі – на 28,3% і 13,6%, передчасних пологів – на 22,3% і 13,4%, плацентарної недостатності – на 46,8% і 36,2%, гестаційної анемії – на 27,2% і 25,0%); - перинатальної патології (гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС – на 34,8% і 27,5%, недоношеності – на 18,6% і 17,6%, синдрому затримки внутрішньо- утробного розвитку – на 15,9% і 20,3% при відсутності інших її проявів), репродуктивних втрат, обумовлених мимовільними викиднями (на 12,9% і 11,5%); - забезпечує профілактику інфікування плода, завмерлої вагітності, мертво- народження, неонатальної смертності. |