Анотація до роботи:

Калініченко М.М. Герман Мелвілл і Федір Достоєвський. Авторські міфи в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 – порівняльне літературознавство. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2008.

У дисертації досліджується типологія авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Авторський міф розглядається як художнє втілення складної взаємодії позасвідомого (неусвідомленого відтворення міфологічних моделей, схем і мотивів) та їх митецької творчої рецепції, свідомої орієнтації митця на міфологізацію буття.

Увиразнено наукову значущість типологічного вивчення конкретики процесів авторизації міфу, сутності й функціонування авторських міфів Мелвілла і Достоєвського. Визначено соціокультурні, індивідуально-психологічні витоки авторських міфів митців, їх типологічну подібність як міфів децентрованих та інтерсуб’єктних, споріднених у художній онтології. Простежено прояви типологічної схожості і відмінності міфопоетики романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара» на рівнях родової сутності, особливостей хронотопу і стратегій текстів.

1. Здійснений у дисертації огляд наукового дискурсу з приводу формування компаративістської складової північноамериканського мелвіллознавства підтвердив актуальність теми «Мелвілл і Достоєвський» і завдань типологічного зіставлення романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара» в аспекті авторського міфотворення.

2. Розгляд теоретичних засад міфокритичних і міфопоетичних досліджень романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара» увиразнив наукове значення типологічного порівняння децентрованої, інтерсуб’єктної сутності авторських міфів, змодельованих у обох творах.

3. Виявлено спільні психологічні та світоглядні витоки авторського міфотворення Мелвілла і Достоєвського. Позитивістськи-детерміністська, логоцентрична парадигма мислення, що панувала в ХІХ сторіччі, ідеологічні й художні намагання створювати несуперечливі, остаточні концепції буття, прогресистські теорії історичного, духовного розвитку, – все це викликало спротив і Мелвілла, і Достоєвського. Заперечення логоцентричної парадигми мислення зумовило другу спільну іпостась їх творчих особистостей: обидва потрактували людську свідомість як утворення інтерсуб’єктне за його природою та сутністю. Децентроване, інтерсуб’єктне сприйняття людини і буття ідей закономірно провадило обох митців до міфотворчості як антитези логоцентричній традиції. Здійснений у дисертації аналіз текстів «Тайпі» та «Нотаток з підпілля» дав підстави стверджувати, що вже в цих ранніх творах Мелвілл і Достоєвський вдалися до творення авторських міфів, змістова наповненість, семантичне ядро яких відбивали уявлення про одвічну, неподільну єдність і незлиття добра й зла в людській душі.

4. Окреслено межі застосування до авторських міфів Мелвілла і Достоєвського понять «змістова наповненість» і «семантичне ядро», які у нашому трактуванні спираються на ідеї Михайла Бахтіна та Жака Дерріди. У їх світлі ядро авторського міфу постає як художня реалізація нескінченного та незавершеного внутрішнього діалогу (у бахтінському сенсі) складових авторського міфу або (за термінологію Дерріди) як поле «вільної», нескінченної «гри» відмінностей («заміщень») їх змісту і значень у певних межах. Семантичне осереддя авторського міфу втілюється на онтологічних умовах постійного оприсутнення своєї відсутності. Воно перебуває у стані внутрішньої нестабільності, допускає «вільну гру» (діалог) своїх складових, їх взаємне витіснення та заміщення, провокування багатозначних відмінностей. Змістове, семантичне ядро авторського міфу уможливлює, зумовлює різні міфічні мотиви, кожен з яких спроможний руйнувати власну ідентичність. Кожен міф, що охоплюється семантикою авторського міфу, вступає в таку «вільну гру», нескінченний і незавершений діалог з іншими міфами і міфічними мотивами.

5. Виявлено і простежено типологічні подібності художньої онтології авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара». По-перше, в авторських міфах Мелвілла і Достоєвського не існує і просто не може існувати чітко окресленого, одномірного семантичного центру. На різних сторінках кожного з романів авторські міфи постають різними, вони нескінченно змінюють свою змістовість. Ядром кожного з авторських міфів виступає принципово нестабільний, постійно плинний семантичний комплекс. Він вбирає в себе різні міфічні мотиви: мотиви протистояння людини та сил Бога, мотиви гріхопадіння, егоїзму, індивідуалістичного воління. До цього комплексу долучаються також мотиви класичних античних і християнських міфів, літературні й суспільні міфологеми, що відбивають уявлення про двоїсту сутність людини (її тяжіння водночас і до добра, і до зла). Наявні також певні розбіжності: Мелвілл більшою мірою, ніж Достоєвський, використовує класичну міфологію; у зверненні до християнської міфології автор «Кита» вдається до експліцитних та імпліцитних форм, у Достоєвського переважають імпліцитні форми.

По-друге, художня онтологія авторських міфів у цих романах є інтерсуб’єктною у своїх проявах і сутності. Художнє буття авторських міфів зумовлене тим, що вони поєднують суперечливі ідеї і мотиви на умовах їх внутрішнього нескінченного діалогу. Саме тому семантичне ядро авторських міфів втілюється як складне, полівалентне утворення, що зумовлює складність, амбівалентність усіх змістових і формальних компонентів обох романів. Насамперед це позначається на складності й суперечливості ідейного змісту. Головний герой Мелвілла, капітан Ахаб постає одночасно і як носій небезпечного індивідуалізму, що прирікає на загибель всю команду «Пеквода», і як герой, що жертвує собою та іншими заради подолання Зла, втіленого у киті-убивці. Жодна з цих складових образу Ахаба (індивідуалістична або альтруїстична) у романі не домінує і це відповідає децентрованій, інтерсуб’єктній сутності та художній онтології авторського міфу. У романі «Злочин і кара» семантична полівалентність авторського міфу призводить до ідентичної невизначеності у протиборстві егоїстичної й альтруїстичної складових «теорії» Раскольникова.

6. Типологічна подібність художньої онтології авторських міфів зумовлює принципову спорідненість міфопоетики романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Родова належність обох творів зумовлюється процесом родової рефлексії: епічні та драматичні складові художнього світу постійно взаємно витісняються й заміщуються. Родова конфігурація романів нічим не скута, не обмежена, їй не властиві завершеність і сталість. У ній триває незавершений внутрішній «діалог» між різними родовими полюсами творів, спричиняючи перехід від епічних форм зображення до драматичних форм і навпаки. Виявлені та описані прояви родової рефлексії є безпосереднім проявом художньої онтології авторських міфів.

7. Децентрована та інтерсуб’єктна семантика авторських міфів вплинула на часопросторові параметри художнього світу романів «Мобі Дік» і «Злочин і кара». Невирішувальні антиномії авторських міфів зумовили у хронотопах романів відсутність завершених і незмінних часопросторових художніх вимірів. Конкретні реалії історичного і біографічного буття героїв співіснують на умовах обопільного витіснення і заміщення з часопросторовим координатами, які репрезентують міфічний хронотоп з циклічним ознаками часу і простору. Суттєвою типологічною прикметою хронотопів у обох творах є і спроможність їх часу і простору взаємно заміщуватися й перетворюватися: час на простір і навпаки. Ця «вільна гра» часопросторових мутацій наближає хронотопи романів до буття вічності, уможливлює Мелвіллу і Достоєвському пов’язувати духовне життя своїх сучасників з прадавніми протиріччями людського духу, з неподільністю добра й зла в свідомості людини та у духовному бутті суспільства.

8. Досліджені у дисертації типологічні збіги авторських міфів і міфопоетики віддзеркалюються у принциповій подібності стратегій тексту, що формують важливі особливості читацької рецепції. Тексти романів «Мобі Дік» і «Злочин і кара» постійно надають читачеві «сигнали» про наявність протиріч, які ставлять під сумнів, підривають або взагалі руйнують цілісне сприйняття творів. Читачі занурюються в атмосферу змістової невизначеності, постійного виникнення семантичних протилежностей, у художнє буття неподільності та незлиття добра й зла в семантичному осередді авторських міфів. Стратегії текстів провокують читацьку рецепцію, в якій утворюються протиріччя та внутрішні конфлікти, зумовлені постійним виникненням певних очікувань та їх запереченням, підривом. Такі стратегії тексту готують читачів до сприйняття «вільної гри» складових авторського міфу, до розуміння невирішувальності їх антиномій.

Публікації автора:

Основні публікації

1. Калініченко М. Християнські мотиви у поетиці роману Германа Мелвілла «Мобі Дік» / Михайло Калініченко // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : зб. наук. праць / [ред. кол. Я.О. Поліщук та ін.]. – Рівне : Перспектива, 2002. – Випуск XI. – С. 178 – 182.

2. Калініченко М.М. «Я написал Евангелие нашего времени…». Роман Германа Мелвилла «Моби Дик» / Михайло Михайлович Калініченко // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2003. – № 7. С. 50 – 59.

3. Калініченко М.М. Жанрова типологія романів «Мобі Дік, або Білий Кит» Г. Мелвілла та «Злочин і кара» Ф.М. Достоєвського / Михайло Михайлович Калініченко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка / [ред. кол. П.Ю. Саух та ін.]. – Житомир : Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2006. – Випуск 26. – С. 170 – 172.

4. Калініченко М.М. Літературно-критична рецепція творчості Ф.М. Достоєвського північноамериканськими дослідниками роману Г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит» / Михайло Михайлович Калініченко // Проблеми славістики / [ред. кол. В.С. Зубович та ін.]. – Луцьк : Волинський державний університет імені Лесі Українки ; Волинський Академічний Дім, 2006. – Число 1 – 4. – С. 23 – 30.

5. Калініченко М.М. Компаративістська складова сучасного мелвіллознавства: витоки проблеми «Мелвілл і Достоєвський» / Михайло Михайлович Калініченко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки / [ред. кол. С.Я. Харченко та ін.]. – Луганськ : Видавництво ЛНПУ імені Тараса Шевченка «Альма-матер», 2007. – № 22 (138). Частина 1. – С. 48 – 61.

6. Калініченко М. Авторські міфи та стратегії тексту в романах «Мобі Дік» Г. Мелвілла та «Злочин і кара» Ф. М. Достоєвського / Михайло Калініченко // Studia methodologica : альманах / [ред. кол. О. Лещак та ін.]. – Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. – Вип. 23. – С. 106 – 111.

Додаткові публікації

1. Калініченко М.М. Роман Германа Мелвилла «Моби Дик» и развитие американского романтизма. Статья I / Михайло Михайлович Калініченко // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2003. – № 3. – С. 50 – 56.

2. Калініченко М.М. Роман Германа Мелвилла «Моби Дик» и развитие американского романтизма. Статья II / Михайло Михайлович Калініченко // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2003. – № 4. – С. 52 – 54.

3. Калініченко М.М. Це справжня релігія радості («Багряна літера» Н. Готорна та розвиток образної свідомості у північноамериканському романтизмі) / Михайло Михайлович Калініченко // Слов’янський вісник Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Серія «Філологічні науки»: зб. наук. праць. – Рівне : РІСКСУ, 2003. – Випуск 3. – С. 170 – 174.

4. Калініченко М.М. Невідомий Мелвілл / Михайло Михайлович Калініченко // Слов’янський вісник Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Серія «Філологічні науки»: зб. наук. праць. – Рівне : РІСКСУ, 2003. – Випуск 4. – С. 252 – 256. – Рец. на кн. : Parker H. Herman Melville : A Biography : in two volumes / Hershel Parker. – Baltimore, Maryland : The Johns Hopkins University Press, 1996 – .

T. 1 : 1819 – 1851. – 1996. – 941 p. : ill.

T. 2 : 1851 – 1891. – 2002. – 997 p. : ill.

5. Калініченко М. Децентрованість й інтерсуб’єктивність авторських міфів у романах «Мобі Дік» Г. Мелвілла та «Злочин і кара» Ф.М. Достоєвського / Михайло Калініченко // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті: зб. наук. праць / [упоряд. Л. Оляндер]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – Вип. 6: У 2-х ч. – Ч. ІІ. – С. 366 – 378.

6. Калініченко М. Іще раз про Мелвілла, або «Там, де закінчується документ...» / Михайло Калініченко // «Всесвіт» – журнал іноземної літератури. – 2008. – № 7 – 8. – С. 192 – 195.