У дисертації теоретично обгрунтований новий зміст географії туризму, що полягає в розширенні предметно-обєктної сфери цієї галузі географічних знань шляхом визначення механізму формування і функціонування ринку туристичних послуг як форми геопросторової організації туристичного процесу на основі розробки теоретико-методологічної концепції суспільно-географічного дослідження туризму, яка апробована на глобальній моделі геопросторової організації туристичного процесу та при оцінці рівня сформованості українського національного туристичного ринку і його конкурентних позицій. 1. Обєктом географії туризму є туристичний процес як суспільне явище геопросторового змісту, властивостями якого є цілісність, циклічність, лімітованість, поліморфізм, зональність та регіональність. Предметом географії туризму є геопросторова організація туристичного процесу, відбита у структурованості, типах та формах функціонування, розвитку і взаємодії туристичних ринків різних ієрархічних рівнів в конкретних умовах глобалізованого ринкового середовища. Звідси, географія туризму – галузь географічних знань з вивчення геопросторових особливостей туристичного процесу взаємодії ринків різного масштабу, виду та типу. 2. Теоретико-методологічна концепція суспільно-географічного дослідження туристичного процесу грунтується на системно-процесуальному підході, який є сполученням принципів системного та процесуального підходів і дозволяє розглядати явище як безперервний динамічний процес розвитку і просторово-часового взаємоузгодження структур у взаємодії з умовами конкретної території, фіксованими на кожний часовий зріз відповідними формами просторової організації, якими є ринки туристичних послуг. 3. Ринок туристичних послуг є динамічною, поліструктурною, поліформною та багаторівневою відкритою системою, що прямує до стану рівноваги шляхом узгодження диспропорцій між мінливим та мобільним попитом і відносно стабільною ресурсно детермінованою пропозицією. Ресурси трактуються розширено як спроможність геоторії задовольняти мотиваційні потреби туристів відповідно до своїх властивостей, що й обумовлює територіальність туристичного ринку. Ринок туристичних послуг в умовах глобалізованого середовища скеровується розвитком індустрії туризму. Індустрія туризму – це міжгалузевий господарський комплекс (МГК), який являє собою інтегровану систему взаємодіючих елементів і компонентів структурних складових інституційно-організаційної, функціонально-господарської та територіально-господарської функціонально-стадійних підсистем. 4. Багатофакторність процесу формування туристичного ринку обумовлює його полікомпонентність зі схильністю до перманентної диверсифікації видових субринків, структурованість, задану функціональними характеристиками складових індустрії туризму, та ієрархізованість відповідно до масштабів діяльності з одночасною трансієрархічною мобільністю, яка відбиває інтегрованість простору туристичної взаємодії субєктів ринку як необхідну умову функціонування. Регуляторними механізмами ринку є кругообіг грошей і інформації, регульований маркетингом та державною туристичною політикою, скорегованою відповідно діяльності міжнародних організацій туристичного спрямування. 5. Геопросторовій організації туристичного процесу притаманні такі закономірності: перманентності просторово-часового узгодження попиту/пропозиції, регіональної полілінійності розвитку, регіональної ізоморфної мотивації та просторової центрованості, які є концентрованим проявом процесів полілінійності розвитку туристичних ринків та їх структур, територіальної диференціації, поляризації, агломерування та дегломерації, що відтворюють гравітаційний характер туристичної дифузії, поліцентричності, що фіксує тенденції транснаціоналізації діяльності, комплексно-пропорційного розвитку індустрії туризму, каскадного перебігу туристичних потоків та нееквівалентності туристичних обмінів, зафіксованих формуванням лінійно-вузлових форм геопросторового каркасу туристичного ринку. 6. Методика сполученого системно-процесуального регіонального аналізу, розроблена на основі системно-процесуального підходу, дозволяє виявити особливості формування і функціонування туристичного процесу і форми його геопросторової організації на різних ієрархічних рівнях на основі взаємоузгодженого застосування системи суспільно-географічних методів та прийомів. 7. Типологія національних туристичних ринків відбиває глокалізаційні особливості полілінійного розвитку туристичного процесу, тобто прояв глобалізаційних процесів в конкретних умовах країни, і включає чотири типи національних туристичних ринків з підтипами відповідно до сполучення типологічних ознак: високоінтенсивний, стабілізований, реформований та акумулюючий. 8. Визначені на теоретичному рівні тенденції та закономірності геопросторової організації туристичного процесу, підтверджені матеріалами макрорегіонального аналізу, лягли в основу запропонованої моделі геопросторової організації глобального туристичного ринку, яка базується на наявних гравітаційних взаємодіях між ринками різного типу і елементами їх територіальних структур і відтворює багатополюсність туристичного процесу у функціонуванні континентально-океанійських туристичних макрорегіонів і формуванні потенційних “полюсів росту” туристичного процесу. 9. Національний туристичний ринок України належить до реформованого типу і характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному процесі з переважанням імпорту туристичних послуг. Україна на ринку міжнародного туризму перетворилась на країну-генератора туристичних потоків і ця тенденція утримується при одночасному перерозподілі мотивації і географії туристичних потоків та переорієнтації на зовнішніх ринках. Перебудовчі процеси позначились скороченням виробничих потужностей і зайнятості в галузях функціонально-господарської підсистеми і територіальною концентрацією туристичної діяльності в межах елементів територіальних структур з визначеною рекреаційно-туристичною спеціалізацією, формуванням на їх основі місцевих ринків. 10. Конкурентні позиції національного туристичного ринку в межах субрегіону, виділеного за країноцентричним підходом, оцінені за авторською методикою як середні. Наявність таких потужних конкурентів як Польща та Угорщина, ускладнює для України просування власного турпродукту на міжнародний туристичний ринок. Основними конкурентами виступають Болгарія, з якою співпадають традиційні турпродукти на ринках рекреаційно-оздоровчого (Чорноморське узбережжя), курортно-лікувального, гірськолижного туризму, та Росія, з якою подібні ринкові умови, традиційні зв`язки обумовлюють співпадання інтересів з посиленням конкуренції по всіх напрямках. 11. Посилення конкурентних позицій України в першу чергу має бути основане на розбудові внутрішнього ринку туристичних послуг. Основою цього процесу є реструктуризація індустрії туризму, оновлення її матеріально-технічного і кадрового забезпечення за європейськими стандартами при стимулюючій державній туристичній політиці. Другим напрямком є проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва в першу чергу соціально-економічно депресивних територій. Третім напрямком є цільова інвестиційна політика, спрямована на посилення процесів центрованості внутрішнього ринку, формування туристичної транспортно-логістичної системи з розподільчими вузлами-координаторами туристичних потоків, що надасть країні можливість підключитися до європейської лінійно-вузлової системи. Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на видових ринках рекреаційного, культурно-пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-спортивного, а також агротуризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального, релігійного туризму, підтримки та відновлення - ринок спортивного, круїзного та автотуризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму. Одержані теоретичні і прикладні результати роботи підтверджують актуальність та посилюють значимість географії туризму як інтегративної наукової дисципліни з вирішення питань геопросторової організації туризму як суспільного явища, а отримані практичні результати сприятимуть ефективності функціонування національного туристичного ринку. |