Анотація до роботи:

Федчук А.П. Геопросторова організація антарктичного туризму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

У дисертаційній роботі сформульовано суспільно-географічну концепцію функціонування антарктичного туризму. Проаналізовано специфіку формування та фактори територіального розвитку туристської діяльності в Антарктиці. Розкрито суть процесу регіональної рекреаційної конверсії – перепрофілювання об’єктів інфраструктури нетуристського призначення. Обґрунтовано регіональний секторно-поясний тип геопросторової структури антарктичного туризму. Виявлено та здійснено типізацію туристських стоянок, показано їх значення як об’єктів локального територіального управління. Вивчено туристський потенціал району наукових інтересів України в Антарктиці. Запропоновано комплекс заходів із забезпечення національної туристської політики відповідно до сучасного організаційно-правового режиму використання Антарктики.

У дисертаційній роботі отримано обґрунтовані висновки, що вирішують важливу наукову проблему, пов’язану з розробкою суспільно-географічної концепції геопросторової організації антарктичного туризму з урахуванням сучасного міжнародно-правового режиму Антарктики. За результатами дослідження зроблено такі висновки.

1. Антарктичний туризм – це сегмент міжнародного виїзного сезонного туризму з спеціалізованим турпродуктом, альтернативним та інноваційним за своїм характером, кінцеве споживання якого відбувається у районі дії Договору про Антарктику. Залучення суспільно-географічного підходу дозволило розкрити особливості функціонування АТ, виявити тенденції ускладнення його просторової структури – вибірковість туристських потоків, розвиток елементів територіального управління. Науково-практичні розробки конструктивного характеру з чітко вираженою географічною складовою, що забезпечують необхідну комплексність і врахування особливостей конкретних географічних об’єктів, є основою вдосконалення збалансованої регіональної туристської політики відповідно до природоохоронних принципів правової системи Договору про Антарктику.

2. Експорт туристських послуг забезпечують виняткова екологічна ситуація та політична стабільність регіону. Водночас туристське освоєння Антарктики проходить у специфічних умовах, пов’язаних зі значними розмірами території та екстремальністю географічного середовища. Просторова вибірковість турпотоків визначається природними атракціями, сконцентрованими у прибережній смузі, а також має антропономний характер, тобто орієнтується на систему наукових поселень та мережу історичних місць і пам’яток, що разом формують туристський потенціал географічних секторів Антарктики. Факторами, які обмежують розвиток туризму, є транспортна доступність, яка в цілому відображає властивості географічного простору (метеорологічні та гідрографічні умови, в першу чергу – мінливість льодової ситуації), а також нормативно-правові обмеження системи Договору про Антарктику.

3. Розвиток нормативно-правової бази регулювання туристської діяльності активізує пошук нових форм співробітництва туроператорів з національними антарктичними науковими програмами. У результаті цього набуває поширення характерний для регіону процес рекреаційної конверсії – перепрофілювання об’єктів не рекреаційного призначення та залучення їх до елементів туристської інфраструктури, що розглядається як дієвий важіль у системі забезпечення умов збалансованого розвитку й екологічної безпеки АТ.

4. Специфіка функціонування геопросторової організації АТ характеризується формуванням регіонального секторного типу просторової структури, виділеного на основі азональних функціонально-організаційних зв’язків, виражених у туристських морських, наземних та повітряних (авіаційних) маршрутах, які розглядаються як інтеграційні форми міжконтинентально-океанічної просторової організації АТ. Особливу системоформуючу роль відіграють міста-порти Південної півкулі, які формують поліцентричний опорний каркас туристського освоєння міжконтинентальних секторів – Південноамериканського, Африканського та Австрало-Новозеландського.

5. Виразниками просторової організації на локальному рівні є туристські стоянки, типізація яких відображає еволюцію туристського освоєння Антарктики, зокрема транспортну доступність, інфраструктуру та можливі цикли рекреаційних занять, особливості локального управління, які ґрунтуються на принципах візитного менеджменту.

У результаті відстеження кореляційних залежностей між основними змінними антарктичного туризму (кількістю суден, пасажирів, подорожей, висадок на берег та кількістю стоянок щосезону) за останні 15 років – найбільш динамічний період розвитку антарктичного туризму – виявлено, що оптимальна кількість туристських стоянок уже досягнута, а туристське освоєння їх здійснюється інтенсивним шляхом.

Виділені у кожному типі репрезентативні туристські стоянки доцільно розглядати як модельні території, ефективні для розробки територіального управління. Впровадження планів управління для окремих територій підвищеного туристського попиту з широким використанням принципів зонування є ефективним управлінським заходом з огляду на міжнародний організаційно-правовий режим Антарктики.

6. Туристський потенціал району наукових інтересів України в Антарктиці, який визначається атрактивними природно-рекреаційними ресурсами, концентрацією історичних пам’яток та сучасною матеріально-технічним обладненням станції, закладає передумови для організації науково-пізнавальних турів та заняття спортивною рекреацією. Транспортна доступність туристських стоянок району поліпшується за рахунок відступання лінії суцільного льодового припаю далі на південь в результаті регіонального потепління клімату. Як наслідок, станція Академік Вернадський “замикає” з півдня ареал морських круїзів, що робить її ключовим елементом опорного каркасу туристського освоєння Антарктичного півострова, а весь досліджуваний район в цілому репрезентує базову тенденцію АТ – диверсифікацією туристської діяльності на базі випереджаючого розвитку морського сегменту антарктичних подорожей.

7. Розроблені у роботі концептуальні засади національної туристської політики та конкретні шляхи її реалізації передбачають обґрунтування організації вітчизняних туристських подорожей на базі конструктивного використання релевантної географічної інформації; механізми оптимізації турпотоку безпосередньо на станції Академік Вернадський, а також розробку і практичне застосування форм територіального управління туристською діяльністю в районі наукових інтересів України в Антарктиці з урахуванням сучасного міжнародно-правового режиму Антарктики, пріоритету наукових досліджень та стратегічних інтересів України у цьому регіоні.

За умови виконання зазначеного комплексу заходів станція Академік Вернадський може стати додатковим об'єктом вітчизняного туристського експорту, що набуває особливого значення в умовах пошуку позабюджетного фінансування національних антарктичних наукових програм.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бабарицька В.К., Федчук А.П. Поглиблення методологічних засад дослідження поведінкової проблематики в рекреаційній географії // Вісник Київського ун-ту. Серія Географія. – 2004. – № 50. – С. 32-35. (Особистий внесок автора: проаналізовано методи поведінкової географії і обґрунтовано доцільність їх використання у рекреаційно-географічних дослідженнях).

2. Федчук А.П. Теоретико-методичні засади дослідження антарктичного туризму // Географія і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – 2005. – Вип. 14. – С. 60-69.

3. Федчук А.П. Фактори територіального розвитку антарктичного туризму // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія Географія. – 2006. – Вип. 11. – С. 160-166.

4. Федчук А.П. Історичні місця і пам’ятки Антарктики: класифікаційно-просторовий аналіз для потреб туризму//Історія української географії.–2006.–Вип.1(13).– С.100-106.

5. Федчук А.П. Історико-географічний аналіз та сучасна компонентна структура антарктичного туризму // Економічна та соціальна географія.–2005.–№ 55.– С.304-311.

6. Федчук А.П. Геопросторова організація антарктичного туризму // Вісник Київського ун-ту, Серія Географія. – 2006. – № 53. – С. 46-50.

7. Федчук А.П. Розвиток міжнародного туризму в районі української станції Академік Вернадський // Географія і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – 2006. – Вип. 15.– С. 93-101.

8. Федчук А.П. Розробка форм територіального управління туристською діяльністю у районі наукових інтересів України в Антарктиці // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. – 2006, – Вип. 12. – С. 202-209.

Інші публікації, тези наукових доповідей

9. Федчук А.П. Антарктичний туризм у зарубіжних публікаціях за 1991-2005 роки // Український антарктичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 171-178.

10. Федчук А. Суспільно-географічні дослідження Антарктики // Тези міжнар. конф. молодих вчених, присвяченої 170-річному ювілею КНУ ім. Т. Шевченка (22-23 квітня 2004 року). – К.: ПВЦ «Київський університет», 2004. – С.60-62.

11. Федчук А.П. Общественно-географические исследования антарктического туризма: Программа и тезисы докладов научной конференции “Россия в Антарктике” (12-14 апреля 2006 г., Санкт-Петербург) – СПб, 2006. – С. 219-220.

12. Федчук А.П. Значення географічних даних для забезпечення туристських експедицій в Антарктиці // Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку: Збірник тез доповідей. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. – С. 186-188.

13. Федчук А. П., Бейдик О. О. Експедиційні круїзи як чинник сталого розвитку екотуризму в Антарктиці // Материалы VI Междунардной научно-практ. конф. студентов и молодых ученых "Проблемы и перспективы устойчивого развития туризма и сферы услуг в мире и Украине" (16-17 апреля 2003 г., г. Донецк). – Донецк: ДИТБ. – 2003. – С. 192-194. (Особистий внесок автора: проаналізовано природоохоронні принципи організації антарктичних круїзів).

14. Игнатьев С.М., Федчук А.П. Многолетняя динамика численности пингвинов дженту Pygoscelis papua (Forst.) и рост антарктического туризма в районе станции Академик Вернадский // Український антарктичний журнал. – 2006. – № 4-5. – С.223-231. (Особистий внесок автора: проаналізовано характер і динаміку рекреаційної діяльності на острові Петерманн за 1996-2006 рр.).

15. Федчук А. Геополітичне та геоекономічне значення Української антарктичної станції Академік Вернадський // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т.2. – С.122-124.

16. Федчук А.П. Туристський маршрут “Слов’янська Антарктика” у контексті міжнародного співробітництва України // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практ. конф. “Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва” (29-30 вересня 2005 р., м. Луцьк). – Луцьк: РВВ “Вежа”, 2005. – С. 420-422.

17. Федчук А.П. Динаміка туристських візитів на станції Академік Вернадський (1995-2005 рр.) // Тези ІІІ-ої Міжнародної конференції “Наукові дослідження в Антарктиці” (29 травня – 2 червня, м. Київ). – К., 2006. – С. 142.

18. Федчук А.П. Аналіз туристської діяльності в Антарктиці: Звіт про виконання науково-дослідної роботи за договором № А/2-2004 від 27 січня 2004 р. (Етап ІІ) / Державна установа "Український антарктичний центр" МОН України. – УДК 551.45; № ДР 0104U002660. – К., 2004. – С. 225-242.

19. Fedchuk A. The Tourist activity ecomonitoring in the Antarctic Peninsula region // Proceedings of the ІІ Ukrainian Antarctic Meeting "Antarctic Peninsula: key region for Environment change study" (June 22-24, Kyiv, Ukraine). – Kyiv, 2004. – P.45.

20. Lytvynov V.A., Fedchuk A.P., Kovalonok S.B., Haase D., Milinevsky G.P. Tourist vessel staff/passenger photography for long-term environmental changes monitoring in the Antarctic Peninsula region // SCAR XXIX Open Science Conference “Antarctica in the Earth System” (12-14 July 2006, Hobart, Australia). – Hobart, 2006. – Abstract Volume 0269. (Особистий внесок автора: проаналізовано маршрутизацію антарктичних турів, виділено опорні ділянки для моніторингу змін середовища Антарктики).