Результати дослідження можна звести до таких позицій: У процесі дослідження титульної проблеми доведено, що наукові здобутки геополітичної думки є достатньо обґрунтованими з теоретичної та методологічної точок зору і їх доцільно залучати як науково-теоретичний інструментарій при виробленні зовнішньополітичної стратегії держави. Зокрема, показано, що системне бачення і розуміння геополітичних законів політичними елітами безпосередньо впливає на формування зовнішньої політики держави та є визначальним для збереження її територіальної цілісності, суверенітету, національної самобутності, забезпечення економічного і культурного процвітання тощо. Поняття „геополітичне положення” в межах понятійно-категорійного інструментарію геополітики слід розуміти як динамічне явище, що змінюється в часі й модифікується просторово через міждержавну взаємодію. Адже особливості геополітичного положення держави безпосередньо впливають на її роль і місце в міжнародній системі, передусім, на регіональному рівні, оскільки саме регіональний розвиток є важливим чинником динаміки геополітичного положення. Такий підхід дає змогу цілісно дослідити процес утвердження України як впливового геополітичного гравця в Центрально-Східній Європі. Від якості та глибини нарощування комплексної співпраці між Україною та державами Центрально-Східної Європи залежить характер геополітичного становлення нашої держави в регіоні, її воєнна безпека, економічний добробут, ступінь демократичності перетворень тощо. Сучасне геополітичне положення України дає можливість нарощувати геополітичний потенціал держави за умови реалізації ефективного регіонального співробітництва. Комплексний аналіз змісту міждержавних взаємин України з державами-сусідами в Центрально-Східній Європі дає підстави, серед іншого, визнати українсько-польські стосунки стратегічними. Ефективну всебічну співпрацю України та Польщі слід розглядати як невід’ємну складову розвитку європейського та євроатлантичного напряму зовнішньої політики України, що має стратегічне значення для Центрально-Східної Європи. Українсько-польський акт примирення на найвищому рівні (2005) став символічною подією історичного значення, якою закладено потужні підвалини зміцнення стратегічного партнерства шляхом поетапного обмеження впливу рудиментів минулого на формування сучасної політики обох держав. Перспективним є зміцнення економічної, стратегічної співпраці між Україною та Польщею, зокрема поновлення (2005) реалізації енергетичного проекту з транспортування каспійської нафти за маршрутом „Одеса–Броди–Гданськ”. Від його успішності залежатиме енергетична безпека обох країн та Європи загалом, а також майбутнє інших економічних проектів у регіоні. Особливим успіхом у розвитку співробітництва України та Угорщини слід вважати досягнення унікальних домовленостей про статус національних меншин в обох державах. Вирішення цієї проблеми сприяє зміцненню загальної безпеки в Центрально-Східній Європі та утвердженню позитивного іміджу України. Стратегічно важливим є розвиток європейського транспортного коридору №5, який проходить через Україну та Угорщину. Розбудова відповідної інфраструктури сприятиме пожвавленню економічних процесів між обома країнами, зокрема, у прикордонній зоні. Динаміку розвитку українсько-чеських та українсько-словацьких взаємин можна охарактеризувати як недостатню. Чехія і Словаччина демонструють зацікавленість у нарощуванні взаємовигідного співробітництва з Україною у різних сферах, однак реалізації спільних ініціатив бракує системного характеру. Українсько-білоруські стосунки не відзначаються активністю, що зумовлено насамперед геополітичною позицією Білорусі.. Перебуваючи у „фарватері” геополітичних інтересів Росії вона фактично повністю виключення з європейських політичних та економічних процесів. Україна може реалізувати власний посередницький потенціал у діалозі між Європою та Білоруссю, що сприятиме зростанню її геополітичної ролі у Центрально-Східній Європі. Досвід перетворень в Україні варто використати з метою демократизації суспільно-політичного життя Білорусі. Отож, геополітичні потенціали країн Центрально-Східної Європи взаємодоповнюючись сприяють пожвавленню співпраці, що своєю чергою зміцнює геополітичне положення України. Водночас геополітичний характер суперечностей між окремими державами Центрально-Східної Європи та Україною, негативно позначається на перспективах співробітництва та регіональних позиціях Української держави. У цьому контексті одними з найпроблемніших і найсуперечливіших можна вважати українсько-румунські стосунки, зокрема, у площині визначення й делімітації міждержавних кордонів. Румунія активно використовує “територіальну проблематику” для відстоювання власних національних інтересів у регіоні. Найбільш гостра ситуація склалася навколо острова Зміїний та судноплавних гілок гирла Дунаю. Оскільки Румунія намагається перехопити в України контроль над цими стратегічними об’єктами Україні доцільно наполегливіше боротися за збереження свого впливу в регіоні та повніше використовувати загальноєвропейські інструменти впливу на позицію Румунії. Суттєвою перешкодою для ефективного розвитку українсько-молдовських відносин є Придністровське питання, яке має для України двояке значення: з одного боку, послаблення політичного режиму у Придністров’ї призведе до зміцнення геополітичної осі Румунія–Молдова, що не відповідає національним інтересам України; з іншого – така ситуація не сприяє економічній співпраці між країнами та загальноєвропейським інтеграційним процесам. Україні варто підтримати стратегію інтеграції Придністров’я з Молдовою, однак зі збереженням його широкої політичної, економічної та культурної автономії. Така позиція дасть змогу реалізувати посередницький потенціал України та підвищити її міжнародне значення. Серед найбільш проблемних питань, які безпосередньо впливають на геополітичне положення України в Центрально-Східній Європі, можна виокремити відсутність науково обґрунтованої комплексної концепції розвитку стосунків з державами-сусідами; ситуативний характер більшості успішних проектів економічної співпраці між Україною та державами-сусідами; відсутність широкої військово-технічної співпраці між Україною та державами-сусідами, що є важливою складовою процесу утвердження новітніх інститутів безпеки та співробітництва в регіоні; неврегульованість територіальних проблем з деякими державами-сусідами, що не сприяє зміцненню позицій України в сучасній регіональній системі міжнародних відносин. Найбільш ефективним способом подолання геополітичних суперечностей в Центрально-Східній Європі залишається активна участь України в європейських та євроатлантичних інтеграційних процесах Окрім того, розв’язанню геополітичних суперечностей повинні сприяти активні наукові дослідження. Саме через залучення наукового інструментарію геополітики можливо розробити та обґрунтувати пріоритетні вектори зовнішньої політики, виходячи з особливостей динаміки геополітичного положення і національних інтересів України. З огляду на характер розвитку стосунків з окремими сусідами – від ефективної взаємодії (Польща, Угорщина), через відносно нейтральний (Чехія, Словаччина, Білорусь), до латентного перманентного протистояння (Румунія, Молдова), можна відзначити частково позитивну динаміку геополітичного положення України в регіоні. Відтак, нашій державі слід вміло послуговуватися перевагами її сучасного геополітичного положення, щоб забезпечити собі у перспективі статус лідера в Центрально-Східній Європі. | 