Досвід виконаного дослідження переконує у доцільності проведення комплексних карстологічних досліджень сульфатного карсту Прут-Дністерського межиріччя. Цілеспрямоване вивчення закарстованих територій здійснювалося у рамках морфогенетичного, спелеологічного, морфодинамічного, палеогеографічного, системного, синергетичного, еколого-геоморфологічного підходів. Проведені дослідження дають змогу сформулювати наступні положення й висновки: 1. Об’єктом досліджень геоморфології карсту є карстовий рельєф, репрезентований взаємопов’язаними між собою поверхневими та підземними формами. Геоморфологія карсту – науковий галузевий напрям, який досліджує генезис, вік, морфологію і динаміку карстових форм. Вивчення інших компонентів карстової системи допомагає з’ясуванню закономірностей розвитку, поширення та інтенсивності карсту. 2. Найсприятливішими для сучасного розвитку сульфатного карсту території Прут-Дністерського межиріччя є такі природні умови: неглибоке залягання (до 30 м) та вихід на денну поверхню сульфатних порід (середній баден), переважно часткова обводненість сульфатної товщі, інтенсивний горизонтальний та вертикальний рух агресивних підземних вод, значна тріщинуватість сульфатних порід. Важливим у розвитку карстового рельєфу виступає структурний та літологічний чинники. Підвищена концентрація літологічних і тектонічних тріщин, а також тріщин вивітрювання у верхньому горизонті сульфатної товщі, складеному крупнокристалічними гіпсами, визначила найбільшу закарстованість цього горизонту. Ярусне розміщення спелеологічних тріщин у вертикальному розрізі гіпсоангідритової товщі зумовило утворення багатоповерховості печер. Уздовж локальних тріщин та розломів відбувалося закладання вертикальних карстових утворень (понорів, колодязів). Густа мережа тріщин різних напрямків і тектонічно зумовлені переорієнтації стоку вплинули на формування підземних лабіринтових структур. Нахил великих підземних карстових форм, зазвичай, співпадає з загальним похилом усієї території. 3. Із неоднорідністю природних умов пов'язані морфологічна і генетична різноманітність як поверхневих, так і підземних карстових утворень. До типових поверхневих карстових форм території Прут-Дністерського межиріччя відносяться лійки карстово-суфозійного, провального та корозійного (поверхневого вилуговування) походження. Найпоширенішими є карстово-суфозійні лійки, що характеризують покритий тип карсту. Найбільша концентрація цих форм (110 шт/км2) виявлена у Чортівецькому підрайоні Тлумацького карстового району, що зумовлено відсутністю бронюючого горизонту та близьким заляганням до поверхні гіпсоангідритової товщі (на глибині до 15 м). Лійки поверхневого вилуговування найчастіше трапляються у Придністерському карстовому районі (16 шт/км2); приурочені вони до голого та задернованого типів карсту. Лійки провального типу характерні для Припрутського карстового району. Приуроченість цих утворень зумовлена порушеністю режиму підземних вод та землетрусами. Ці лійки розвиваються у покритому типі карсту. 4. Серед підземних карстових форм території межиріччя виділяються ерозійно-корозійні та гравітаційно-корозійні форми з переважанням корозійно-ерозійних утворень. Формування найбільших ерозійно-корозійних печер лівобережжя Пруту відбувалося внаслідок висхідного руху артезіанських вод сеноман-силурійського водоносного горизонту в умовах глибокого залягання сульфатної товщі (більше 30 м), яка знаходиться значно глибше рівня дренажу. Свідченням цього виступають колодязі, системи ходів знизу та наявність вапнистого туфу на стелі печер. На правобережжі Дністра утворення підземних карстових форм пов’язане з циклами піднять і стабілізації території, врізанням річкової мережі та зниженням рівня підземних вод. 5. Враховуючи умови розвитку, у тому числі й обстановки формування підземних вод міоценового комплексу, на межиріччі можна виділити п’ять основних епох карстоутворення. Перша епоха розпочалася у пізньому бадені, друга – у пліоцені, третя – ранньому плейстоцені, четверта – пізньому плейстоцені. Активізація карсту, зумовлена впливом господарської діяльності людини, дає змогу виділити п’яту епоху – сучасну. Беручи до уваги морфологічні особливості карстових утворень, серед поверхневих та підземних форм розрізняємо: юні, молоді та зрілі утворення. Критеріями визначення відносного віку типових поверхневих форм були: крутизна схилів, характер водовідвідного каналу, обводненість, задернованість або залісненість цієї форми. 6. У сучасному розвитку карстових систем виділяємо два відмінних процеси – природний та прискорений. На сьогодні прискорений карст охоплює південну та, частково, північну частини межиріччя. Найбільше впливає на прискорений розвиток карсту розроблення кар'єрів (Мамалига, Кривче та ін.). Додатковий вплив на активізацію карстового процесу мають сільськогосподарське використання території, прокладання доріг, будівництво споруд тощо. 7. За результатами дешифрування аерофотознімків 1952 – 1986-х років, польових та картографічних досліджень встановлено масштаби природно історичних та антропогенно зумовлених змін, що проявилися у ліквідації карстових форм на окремих територіях (с.Добровляни, Тисменицького району), а також позначилися появою на інших (ділянка Мамалига). 8. Беручи до уваги переважаючий тип карсту, а також головні чинники, що визначають його розвиток, у карстових областях виокремлено менші за рангом таксономічні одиниці: райони та підрайони. Всього на межиріччі виділено чотири карстових райони (Тисменицький, Тлумацький, Придністерський та Припрутський) та 11 підрайонів. Останні звичайно обмежені локальними розломами та мають свої характерні риси, а саме: певні густоту поверхневих карстових форм, ступінь закарстованості, умови дренування сульфатної товщі, вік типових форм та їхній генезис. 9. Для кожного з карстових районів Прут-Дністерського межиріччя дано оцінку напруги екологічної ситуації. Критеріями визначення екологічної напруги були: бактеріологічний стан вод баденського горизонту, рівень екскурсійного навантаження, наявність несанкціонованих об’єктів у типових поверхневих карстових формах, деґрадованість ґрунтового покриву у межах поверхневих карстових утворень. Враховуючи вищезазначені чинники, можна виділити ділянки з різним ступенем екологічної напруги. Ділянки з проявом екологічної кризи характерні для Тлумацького карстового району; з несприятливою екологічною ситуацією – для Припрутського та Тисменицького карстових районів, з задовільною екологічною ситуацією – для Придністерського карстового району. 10. Результати досліджень сульфатного карсту Прут-Дністерського межиріччя можуть бути використані при створенні археолого-спелеологічного музею (печера Думка) та географічного стаціонару поблизу с. Думка (для проходження комплексних фізико-географічних практик студентами Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника), проектуванні Придністерського карстово-спелеологічного природного парку та проведенні комплексних фізико-географічних практик на Дністровському географічному стаціонарі студентами ЛНУ імені Івана Франка, а також при оцінці інженерно-геологічної стійкості території межиріччя, придатності вод сульфатної товщі для потреб людини. |