1. За розвіданими запасами залізної руди Україна має 16% світових запасів. По концентрації підприємств залізорудної промисловості (особливо у Кривому Розі) не має собі рівних на території колишнього СРСР. Але, маючи у своєму розпорядженні таку потужну залізорудну мінерально-сировинну базу, по якісним і кількісним параметрам видобутку і подальшої переробки, обсягам експорту знаходиться далеко не на першому місці. До сьогоденних проблем та причин, що складають таку ситуацію, можна віднести наступне: відпрацьованність найбагатшої частини запасів залізорудної сировини, недостатність капіталовкладень у розвиток та модернізацію підприємств залізорудної промисловості, орієнтація якісних параметрів сировини на доменний процес, тоді як в економічно розвинутих країнах це вважається морально застарілим та екологічно шкідливим виробництвом. 2. Сьогодні в Україні, коли більшість підприємств залізорудної промисловості знаходиться в приватних руках, власники починають замислюватись над підвищенням якості продукції та впровадженням інноваційних методів у виробництво з орієнтацією на якісну металургію. Найбільшого розвитку набуває електрометалургія, що ґрунтується на прямому відновленні заліза в рудах, минаючи доменний процес. 3. Для впровадження сучасних методів виробництва сталі на вітчизняних підприємствах потрібно мати чітке уявлення про наявні запаси залізорудної сировини, яку доцільно можна використати для цього процесу, про можливі обсяги видобутку такої сировини. А такої класифікації залізорудної сировини, яка б була розрахована для потреб якісної металургії, в Україні сьогодні немає, тому що існуюча класифікація запасів залізорудної сировини була розроблена з орієнтацією на доменне виробництво. Варто також удосконалити методику підрахунку вартості запасів залізорудної сировини. 4. Існуюча методика оцінки вартості запасів є базисом з наступною диверсифікацією та диференціацією відповідно до окремої галузі видобутку корисних копалин, а подекуди і відповідно до окремих підприємств в одній галузі. Аналіз оцінки запасів показав, що однією методикою не можна об’єктивно оцінити вартість запасів родовища, яке не розроблялось, і родовища, на якому побудоване підприємство, існує розвинена інфраструктура (наприклад ВАТ «Інгулецький ГЗК»), або родовища з приблизно однаковою кількістю запасів, але з різними умовами видобутку. Також слід враховувати кінцеве використання видобутої сировини – для доменного виробництва або для прямого відновлення заліза. Це теж повинно впливати на вартість запасів. Слід зауважити, що існуюча методика не є досконалою, оскільки вона не враховує певних особливостей притаманних конкретному родовищу корисних копалин. 5. Доцільним є проведення ранжирування залізорудних родовищ за ступенем ефективності використання їх запасів для сучасних технологій металургійного виробництва з врахуванням різноманітних факторів впливу на економічну цінність родовища. У ході досліджень було проведено ранжирування родовищ за вмістом заліза в руді, якістю концентрату, показником виробництва концентрату на 1 т гірничої маси, собівартістю виробництва 1 т концентрату, показником рентабельності. 6. На основі вищезазначених досліджень була проведена економічна оцінка доцільності впровадження технології прямого відновлення заліза на базі ВАТ «Інгулецький ГЗК». Аналіз проводився за двома схемами збагачення залізорудної сировини: 1) флотаційним методом; 2) методом магнітної сепарації за умови селективного видобутку залізорудної сировини. У результаті аналізу обидва методи є рентабельними, але більш доцільним буде впровадження методу збагачення магнітною сепарацією при селективному видобутку руди. 7. Впровадження інноваційних технологій у металургійне виробництво, зокрема пряме відновлення заліза, є актуальною проблемою для економіки України, оскільки освоєння нових родовищ є проблематичним і потребує багато часу, більше доцільним є впровадження нових технологій на базі існуючих залізорудних підприємств України. | 