1. Об’єктом географічного краєзнавства є територія як простір із етнонаціональними і етнорегіональними межами, яка характеризується природними особливостями, своєрідністю історичного і господарського розвитку, рисами заселенсько-розселенських процесів, демографічною і поселенською структурою, суспільною інфраструктурою, матеріальною і духовною культурою її мешканців. Основним територіальним об’єктом краєзнавства є історико-географічний край (ІГК) як етноприродна суспільно-історична демографо-поселенська територіальна система. 2. Особливості національного краєзнавства (в т.ч. й географічного) та українознавства можна поділити на 3 види: блокові, трансблокові і позаблокові. У межах блокових простежуються 4 напрями об’єднань: за територією (територіальна панорамність), структурою (інтегральність і структурна багатоманітність), національністю (національна детермінованість) і антропоцентричністю (людина). Трансблоковий вид репрезентований двоїстістю. До позаблокових особливостей належать т.зв. підрядність краєзнавства українознавству та їхня відносна (часова) молодість. 3. Північна Буковина – це історико-географічний край, що є частиною Чернівецької області із площею 5,24 тис. км2. Початок його колонізації поклали племена культури лінійно-стрічкової кераміки, а продовжили заселяти регіон представники трипільської, підкарпатської, шнурової кераміки, комарівської, Ноа, фракійського гальштату, західно-подільської групи скіфської культури, лукашівської, липицької, черняхівської, карпатських курганів, празької і типу Луки Райковецької культур. 4. На території Північної Буковини знаходиться 260 населених пунктів, які засновувалися впродовж 15 етапів, починаючи від палеоліту і закінчуючи ХХ ст. Під час першого етапу людність заселила територію 21 сучасного населеного пункту і сформувала Дністерський і Прутський регіони найдавнішого заселення. „Вибух” утворення поселень мав місце за третього етапу, коли виник 51 населений пункт. Вони утворили територію суцільного поселенського поширення, яка отримала назву т.зв. Східнобуковинського поселенського кістяка. 5. Найвагомішим із точки зору формування поселенської мережі був 3-й етап, коли на території сучасних 70 населених пунктів існувало 110 поселенських старожитностей. Умовне з’єднання поселень зі сточищ Дністра, Прута і Сірету у територію суцільного простягання утворило Східнобуковинську поселенську мережу, з осередком на території сучасного м. Чернівці. Пік первісного поселеутворення припав на 7-й етап – зафіксоване 201 поселення у межах 104 нинішніх населених пунктів. 6. На початок 1500 р.н.е. у межах Північної Буковини існувало 157 населених пунктів із різною кількістю первісних поселень у них: від 1 до 29 (виявлено 1015 первісних поселень). Можна виділити 7 осередків скупчення первісних поселень, 5 з яких знаходиться в долині р. Прут: Ревнянський, Горішньошерівецький, Горєцько-Валякузьмінський, Кіцманський, Магалянський; у сточищі р. Дністер – Добринівський і Онутсько-Вікнянський осередки. В їхніх межах існувало 518 поселень, або 51,0%, що фіксувалися на території регіону. 7. Населені пункти із давнім утворенням зосереджувалися на територіях із низьким розміщенням над рівнем моря (виняток – <140,0 м, де вищеозначені поселення не утворювалися). Зі зростанням висоти місцевості (>280,1 м н.р.м.) кількість первісних поселень зменшується і, починаючи з 400,1 м н.р.м., зводиться нанівець. Відносна висота населених пунктів визначалася для сточищ основних річок Північної Буковини – Дністра, Прута, Сірета, Черемошу і Сучави. Частка населених пунктів із первісними поселеннями є найбільшою, починаючи з ІІІ тераси і закінчуючи схилом V-VІ терас. Населені пункти із похилом місцевості до 800 є найбагаточисельнішими (202 поселення). Яскравою рисою населених пунктів із первісними поселеннями є синхронність їхнього розміщення на схилах протилежної експозиції. 8. На підставі територіального зосередження поселень зі щонайбільшими, дуже високими, високими і підвищеними величинами опосередкованої сумарної поселенської енергії території (СПЕТо) виокремлюється територія поселенської ретроспективно-сучасної мережі (ТПРСМ). За даними СПЕТо нараховується 30 осередків ТПРСМ. За результатами рейтингового аналізу за 13 показниками виділено ретроспективно-сучасну поселенську область (РСПО) із 50 балами; підобласть (РСППО) із 51-60 балами; район (РСПР) із 61-70 балами; підрайон (РСППР) із 71-90 балами; кущ (РСПК) із 91-110 балами і підкущ (РСППК) із 111 балами. Отже, у сточищі р. Прут виокремлюються Кіцмансько-Мамаївська, Коровійська і Топорівська РСПО, Горішньошерівецький РСПР і Рошинський РСППР. У долині Дністра – Звенячинська РСППО, Митківсько-Онутський РСППР і Василівський РСПК. На вододілі Дністра і Прута – Малокучурівський РСППР, а на правобережжі р. Сірет – Кам’янський РСППК. 9. При з’ясуванні впливу абсолютної (На) і відносної (Нв) висоти розміщення поселень, похилу місцевості (Пм) і експозиції схилів розташування поселень (ЕС) на формування поселенської мережі, виявилося, що На і Пм є найбільшими детермінантами останньої, оскільки коефіцієнт кореляції (Кк) між ними і СПЕТ та СПЕТо сягав, відповідно, 0,70 і 0,45 та 0,71 і 0,49. 10. Для Північної Буковини виявлена пряма відповідність між розмірами людності поселень та часом і тривалістю їхнього заселення. При цьому, чим поселення давніше замешкане, тим більшою є чисельність населення в ньому. |