На основі вперше проведених у північно-західному Причорномор’ї досліджень вмісту і динаміки фтору в системі “природні води – ґрунти -рослини” встановлено географо-генетичні закономірності поширення і антропогенного накопичення фтору в чорноземах південних (модальних, міцелярно-карбонатних, в тому числі зрошуваних і незрошуваних), ґрунтових і поверхневих водах. Результати досліджень дають можливість оцінити ступінь забруднення фтором ґрунтового покриву регіону під впливом хімічних меліорацій та промислових викидів. 1. Причорноморська низовина є регіоном підвищеної концентрації фтору, що зумовлено фізико-географічними особливостями території. Вміст фтору в сарматських водах (глибина залягання яких понад 140 м) коливається в межах 0,21 – 2,20 мг/л. Багаті на фтор води понтичного горизонту – 1,6-2,2 мг/л. Підвищеним вмістом характеризуються води малих річок, які певним чином формують склад іригаційних вод у ставках-накопичувачах і озері Сасик. 2. Особливості накопичення фтору в ґрунтах північно-західного Причорномор’я зумовлені регіональними і загальними географічними закономірностями. Встановлено, що вміст фтору в ґрунтах коливається в межах: валового – 131,0-670,0 мг/кг, водорозчинного – 0,70-6,73 мг/кг. Вміст фтору в ґрунтах Придунайської провінції значно вищий, ніж в ґрунтах Азово-Причорноморської провінції, що спричинено відмінностями гранулометричного складу, вмісту гумусу, карбонатів, легкорозчинних солей та меліоративного стану ґрунтів. 3. Встановлено закономірне збільшення вмісту фтору у верхніх горизонтах ґрунтів від елювіальних до транселювіальних (схили) і акумулятивних (заплави річок, днища балок) ландшафтів від 1,0 до 7,0 мг/кг, що свідчить про високу міграційну активність фтору. Вертикальна диференціація чорноземів південних і лесової товщі за вмістом фтору визначається, насамперед, особливостями їхнього гранулометричного складу і характером розподілу легкорозчинних солей і карбонатів кальцію. Максимальні значення валового вмісту фтору в ілювіально-карбонатних горизонтах сягають величин 1000 мг/кг, водорозчинного – 30 мг/кг. 4. Зрошення і хімічна меліорація є вагомим фактором диференціації території за вмістом валового і водорозчинного фтору в чорноземах південних. Зрошення протягом восьми років водою з низьким вмістом фтору (0,4 мг/л) істотно не вплинуло на вміст валового і водорозчинного фтору. При виробничому гіпсуванні поливних вод і, відповідно, високому вмісті фтору в них (1,7-2,0 мг/л) суттєво підвищується вміст валового і водорозчинного фтору в ґрунтах. Динаміка вмісту фтору на масивах вторинно-солонцюватих ґрунтів Дунай-Дністровської зрошувальної системи залежить від періодичності проведення хімічної меліорації земель. Одноразове використання фосфогіпсу в дозі 12 т/га для меліорації солонцюватих ґрунтів призводить до підвищення валового і водорозчинного фтору, але не перевищує гранично допустимих концентрацій. Повторне застосування високих доз фосфогіпсу (12-24 т/га) для розсолонцювання середньо- і сильносолонцюватих ґрунтів зумовлює суттєве підвищення в них вмісту як валового, так і водорозчинного фтору (1,5 ГДК). 6. Збільшення вмісту водорозчинного фтору в ґрунтах спричиняє підвищення його кількості в рослинах від 0,06 мг/л при зрошенні до 0,74 мг/л – при внесенні фосфогіпсу. Причому спостерігається більш інтенсивне накопичення фтору в рослинах, ніж у ґрунтах. Різні види рослин неоднаково поглинають фтор. 7. Наявність техногенно забруднених фтором ґрунтів міста Одеси пов’язане з розміщенням на північно-східній околиці суперфосфатного заводу. Техногенне забруднення проявляється в накопиченні валових і особливо водорозчинних форм фтору. Збільшення вмісту водорозчинного фтору в ґрунтах простежується на відстані 7-10 км від заводу. Максимальний ступінь забруднення ґрунтів у 50 разів вищий порівняно з фоновим вмістом і простежується на відстані 2-3 км. На ступінь забруднення ґрунтів водорозчинним фтором великий вплив має характер сільськогосподарського використання; більш забрудненими є пасовища і рілля та значно менше – ґрунти приватного сектору. Вміст активного фтору у природній рослинності поблизу заводу в 3-8 разів перевищує фонові значення. Пошкодження рослин у зоні суперфосфатного заводу неоднакове і залежить від низки факторів, у тому числі і від ступеня фторстійкості самих рослин. 8. Необхідний тривалий моніторинг вмісту фтору в ґрунті та рослинах. Пропонується включити у перелік показників, які підлягають обов’язковому контролю при сертифікації рослинної продукції, і фтор, який виявляє високу токсичну дію на організми тварин і людей. |