Дослідження світового ринку озброєнь та особливостей його функціонування в сучасних умовах, виявлення експортних можливостей на ньому України і геоекономічних пріоритетів експортної діяльності вітчизняного ОПК дозволяє сформулювати ряд висновків методологічного та науково-практичного характеру. 1. Світовий ринок ОВТ є однією із складових світового ринку товарів і послуг, однак на відміну від звичайної торгівлі, тут поєднується значна кількість міжнародних і внутрішньодержавних аспектів. Ринок ОВТ характеризується високим рівнем конкуренції між країнами й альянсами, значним впливом політичних факторів, боротьбою не лише за окремі прибуткові контракти, а й за військово-технічну перевагу, тривалу прив’язку покупця до ОПК країни-експортера. Характерним для цього ринку є те, що він регулюється не загальновизнаними нормами і правилами ГАТТ/СОТ, а специфічною міжнародно-правовою системою контролю під егідою ООН, де часто переважають суто військово-політичні підходи до цієї проблеми. Домінування на світовому ринку ОВТ комерційних інтересів стимулювало розповсюдження високотехнологічних зразків озброєнь на нові країни й регіони, що може в недалекому майбутньому докорінно змінити глобальну стратегічну ситуацію у світі. 2. До основних постачальників на світовий ринок звичайних озброєнь належать США, Росія, Франція, Німеччина, Велика Британія, Україна, Італія, Китай, Нідерланди та Білорусь (92% світових поставок). Значним попитом на світовому ринку озброєнь користуються українська авіатехніка й підсистеми до неї, системи ППО, радіолокаційна техніка, радіоелектроніка, боєприпаси, продукція військового суднобудування тощо. Основними імпортерами ОВТ є країни Азії та Близького Сходу (65% світового імпорту озброєнь). 3. Науково-виробничий потенціал ОПК України характеризується достатньо високим рівнем розвитку і здатний забезпечити розробку та випуск високотехнологічних, конкурентноспроможних систем ОВТ та забезпечити Збройні Сили нашої держави всім необхідним для успішного виконання покладених на них завдань. Проте неспроможність України через нестачу коштів фінансувати, або хоча б кредитувати НДДКР у військовій сфері на мінімально достатньому рівні, відсутність стабільної політичної підтримки можуть негативно позначитись на майбутньому розвитку національного ОПК. 4. Для успішної діяльності на світовому ринку озброєнь суб’єктам ОПК України слід розробити та постійно вдосконалювати комплексну стратегію ринкової боротьби, яка б враховувала тенденції розвитку світового ринку та ґрунтувалась на конкурентних перевагах вітчизняного ОПК. З метою завоювання нових для України ринків озброєння та вибору стратегії військово-технічного співробітництва необхідною умовою є вивчення конкретного регіону, військово-політичного балансу сил на ньому, фінансової спроможності держав, ставлення країн-імпортерів до військового експорту, присутність традиційних експортерів на цьому ринку тощо. 5. Основними напрямами політики України у галузі оборонно-промислового комплексу повинні бути: завоювання гідного місця на світовому ринку звичайних озброєнь; стабілізація фінансового стану підприємств; структурні та організаційні зміни; інноваційна політика і подвійні технології тощо. У здійсненні експортної діяльності України в сфері ОПК необхідно виходити з довгострокової стратегії, реалізація якої багато в чому пов’язана з інвестиціями у створення бойових систем нового покоління, що повинні відповідати положенням воєнної доктрини держави, і водночас мають бути розраховані на майбутнє. 6. Безальтернативною основою щодо зберігання та посилення позицій України на світовому ринку ОВТ повинна бути розробка і впровадження високотехнологічної та наукоємної продукції з високим рівнем доданої вартості. Перспективними напрямами експортної діяльності ОПК України на світовому ринку озброєнь слід вважати: поставки нової авіаційної техніки й агрегатів до неї; нових засобів ППО, радіолокації і радіоелектронної розвідки; нових високоточних засобів ураження і знешкодження. Наша держава також має значні потенційні можливості для збільшення валютних надходжень до державного бюджету від надання зарубіжним країнам широкого спектру послуг військово-технічного характеру. 7. Якісно новим напрямом щодо просування товарів та послуг українського ОПК, у тому числі подвійного призначення на окремі сегменти світового ринку, є використання можливостей участі Збройних сил України у миротворчих операціях під егідою ООН, міжнародних і регіональних організацій з безпеки. Ця діяльність є своєрідною візитною карткою держави, свідченням її реальної присутності у світовій політиці, гарантом просування національних інтересів України на світовій арені, чинником її високого міжнародного авторитету. 8. Розвиток високотехнологічного сектору української економіки, ядром якого є вітчизняний ОПК, вимагає проведення його реструктуризації з метою створення потужних інтегрованих науково-виробничих структур шляхом об’єднання промислових і фінансових активів, у тому числі транснаціональних, які забезпечать розвиток базових технологій і створять умови для інтенсивного розвитку вітчизняної промисловості. Реструктуризація оборонних виробництв має спиратися на чітке виробничо-економічне обґрунтування та інвестиційні плани, які пройшли незалежну експертизу. Реалізуючи конкретні структурні перетворення в ОПК, доцільно створити тимчасові узгоджувальні комісії за участю усіх зацікавлених сторін – представників центральних органів виконавчої влади, регіональних адміністрацій, керівників підприємств, науково-дослідних інститутів, КБ, організацій, що займаються експортно-імпортними операціями з ОВТ, банків, представників трудових колективів. 9. Усім підприємствам та організаціям, які входять до ядра ОПК, крім казенних, належить функціонувати на основі комерційного розрахунку. Саме їм мають надаватися першочергові державні замовлення, різні пільги та стимули, у тому числі податкові тощо. Це стосується, зокрема, науково-дослідних інститутів та дослідно-конструкторських організацій. Вони потребують державної фінансової підтримки, інвестицій для збереження і розвитку науково-технічного потенціалу, державної допомоги в освоєнні ринків збуту ОВТ, у науково-технічній співпраці з зарубіжними країнами. Без виваженого селективного державного протекціонізму більшість з них не зможе адаптуватись і успішно діяти в умовах ринкової економіки. 10. Допомога держави вітчизняному ОПК має бути цілеспрямованою і багатовекторною – від сприяння консолідації компаній до постійної підтримки у сферах фінансів, кредитів, оподаткування, приватизації, інвестицій, інновацій, підприємництва тощо. З державного бюджету необхідно фінансувати цільові програми, пов'язані з “проривами” у пріоритетних напрямах виробництва озброєння і військової техніки та розробкою “критичних” технологій тощо. Проте така підтримка повинна бути адресною і будуватися на ретельній експертизі програм та планів компанії. Життєздатні “технологічні корпорації” з високим експортним потенціалом можуть бути створені насамперед в аерокосмічній, танкобудівній, суднобудівній та радіоелектронній галузях. 11. Для реалізації державної політики військово-технічного співробітництва необхідне чітке організаційно-економічне забезпечення, яке має відображати пріоритетність національних інтересів України, державну монополію і протекціонізм у реалізації та подальшому розвитку ВТС, сприяти ринковим перетворенням в економіці. З метою реалізації міжнародного ВТС Україні потрібно створити систему державної підтримки (надання кредитів і пільг виробникам експортної продукції; державні гарантії контрактам, пов'язаним з міжнародним ВТС; страхування експорту продукції оборонного призначення тощо); розширити можливості оборонних підприємств і організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 12. Основним стратегічним партнером України у ВТС є Росія. Певні перспективи має Україна щодо розширення військово-технічного співробітництва з НАТО, у тому числі – здійснення коопераційних проектів розробки та виробництва ОВТ згідно з його стандартами. 13. До найбільш перспективних регіонів експортної діяльності ОПК України на світовому ринку озброєнь слід віднести: країни СНД (коопераційне виробництво експортних зразків ОВТ, ракетно-космічна техніка, техніка і озброєння ВПС, бронетанкова техніка, РЛС, патрульні катери, поставки запасних частин, ремонт та модернізація ОВТ, послуги у створенні національних систем ППО, лізинг ОВТ та підготовка військових спеціалістів); країни АТР (танки, БТР, БМП, військово-транспортні літаки, техніка і озброєння ВПС, РЛС, РАО, фрегати, корвети, патрульні катери, автомобільна техніка, ремонт та модернізація ОВТ виробництва СРСР, поставки запасних частин до нього, ліцензійні послуги, лізинг ОВТ, підготовка військових спеціалістів); країни Близького Сходу (танки, БТР, БМП, техніка і озброєння ВПС, засоби ППО, РЛС, патрульні катери, РАО, ремонт та модернізація ОВТ виробництва СРСР, поставки запасних частин до нього, ліцензійні послуги, лізинг ОВТ, підготовка військових спеціалістів). 14. Перспективними для експортної діяльності ОПК України є також ринки Африки (військово-транспортні літаки, техніка та озброєння ВПС, бронетранспортери, РАО, засоби ППО, малі надводні кораблі, РЛС, автомобільна техніка, поставки запасних частин до ОВТ виробництва СРСР, їх ремонт та модернізація, лізинг ОВТ, підготовка військових спеціалістів); Латинської Америки (військово-транспортні літаки, техніка та озброєння ВПС, бронетранспортери, РАО, засоби ППО, малі надводні кораблі, РЛС, автомобільна техніка, поставки запасних частин до ОВТ виробництва СРСР, їх ремонт та модернізація, лізинг ОВТ, підготовка військових спеціалістів; країн ЄС та НАТО (ремонт та модернізація ОВТ виробництва СРСР, поставки запасних частин, кораблі на повітряній подушці, лізинг військово-транспортних літаків, коопераційне виробництво ОВТ з країнами НАТО). Саме ці ринки є геоекономічними пріоритетами ОПК України на світовому ринку озброєнь та послуг ВТП. Публікації автора за темою дисертації У наукових фахових виданнях: Харченко С.І. Особливості формування цін у сфері продукції ОПК // Зовнішня торгівля: право та економіка: Зб. наук. пр. – Вип. 2 (6). – Частина 4. – К.: УАЗТ, 2002. – С. 169–177. Харченко С.І. Нові ринки збуту вітчизняної продукції ОПК та перспективи їх освоєння // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №1. – С. 358–364. Харченко С.І. Основні напрями реструктуризації оборонно-промислового комплексу України в контексті світового досвіду // Зовнішня торгівлія: право та економіка: Наук. журнал. – К.: УАЗТ, 2003. – № 8. – С. 51–56. Харченко С.І. Особливості функціонування та перспективи розвитку ринку озброєнь Азіатсько-Тихоокеанського регіону // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – Вип. 1.– К.: НАУ, 2004. – С. 282–286.
В інших виданнях: Харченко С.І. Деякі аспекти військово-технічного співробітництва України з державами СНД // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків: Зб. матеріалів VI Міжнародної наук.-практ. конф. УАЗТ 30–31 травня 2003 року. – К.: УАЗТ, 2003. – С. 240–243. Харченко С.І. Характерні особливості світового ринку озброєнь // Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики: Зб. матеріалів VII Міжнародної наук.-практ. конф. УАЗТ 27–28 травня 2004 року. – К.:УАЗТ, 2004. – С. 98–99.
|
