У дисертації наведене теоретичне узагальнення генезису систем судово-експертних установ України, їх сучасного стану та структури, видів і особливостей діяльності судово-експертних установ в Україні. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення судово-експертної системи та її діяльності. Найбільш важливими науковими висновками, зробленими в дисертаційному дослідженні є наступні: 1.У зв`язку з тим, що на початку ХХ ст. злочинність досягла найвищого рівня складності, з урахуванням новітніх досягнень технічного прогресу на той час в процесі вчинення окремих видів злочинів, виникла необхідність створення таких установ, які б використовували ефективні, наукові методи і засоби боротьби з нею. Так були створені і почали діяти ще за часів Російської імперії у 1914 р. у системі Міністерства юстиції перші судово-експертні установи в Україні, про що свідчить Закон „Про заснування кабінетів науково-судової експертизи у містах Москві, Києві і Одесі”, який було ухвалено Державною Думою і Державною Радою Російської Імперії 4 (17) липня 1913 р. Прототипами перших в Україні судово-експертних установ є сучасні Київський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз, що діють у системі Міністерства юстиції України понад 90 років. З 1914 р. у Київському та Одеському кабінетах науково-судової експертизи, а з 1923 р. і в Харківському кабінеті науково-судової експертизи до 1941 р. проводилися судово-експертні дослідження різноманітних об'єктів для надання допомоги слідчим при розслідуванні тяжких злочинів. Серед них були і ті дослідження, які на сучасному етапі проводяться судово-експертними установами МОЗ України. 2. З 1925 р. Київський, Одеський, Харківський кабінети наукової судової експертизи були реорганізовані у Інститути науково-судової експертизи, що сприятливо вплинуло на розвиток наукових основ судової експертизи, розширенню її можливостей та удосконалення експертної практики. Ця реорганізація була науковою передумовою формування системи судово-експертних установ в Україні та напрямків їх діяльності. Згодом сформувалася система судово-експертних установ МВС, МО, СБУ і ДПС України. 3. Основні етапи формування систем судово-експертних установ в Україні та види їх діяльності такі: перший етап з 1914 по 1917 рр. – створення і діяльність Київського та Одеського кабінетів науково-судової експертизи – перших в Україні багатопрофільних судово-експертних установ; другий етап з 1918 - 1925 рр. – боротьба за виживання і законодавча регламентація перших в Україні Київського та Одеського кабінетів науково-судової експертизи та створення у 1923 р. третьої в Україні судово-експертної установи – Харківського кабінету науково-судової експертизи; у 1922 р. була організована науково-технічна служба МВС, що стало початком створення системи судово-експертних установ у системі МВС України; третій етап з 1925 по 1941 рр. – реорганізація перших судово-експертних установ в Україні – Київського, Одеського та Харківського кабінетів науково-судової експертизи у Інститути науково-судової експертизи та розвиток їх судово-експертної і наукової роботи; четвертий етап з 1944 по 1990 рр. – етап формування поряд із існуючими судово-експертними установами МЮ, судово-експертних установ у системі МОЗ України – Бюро судово-медичної експертизи; п'ятий етап з 1991 по 2008 рр. – період інтенсивного реформування судово-експертних установ в Україні, розвитку та вдосконалення напрямків їх діяльності. 4. Компетенція і правовідносини МЮ, МОЗ, МВС, МО, СБУ і ДПС України зумовили створення сучасних судово-експертних установ. Вони мають відомчу систему (МЮ, МОЗ, МВС, МО, СБУ і ДПС України). Їх завданнями є надання допомоги правоохоронним органам та судам у використанні спеціальних знань обізнаних осіб спеціалістів різних галузей знань при проведенні слідчих дій або призначення судових експертиз на вимогу слідчих чи судів та різних інших органів (відповідно до норм КПК, ЦПК, ГПК, Кодексу про адміністративне судочинство України). 5. Перспективним шляхом удосконалення системи судово-експертних установ в Україні автор вбачає у створенні єдиної судово-експертної системи, незалежної від міністерств та відомств, які займаються правоохоронною діяльністю, що дозволило б зосередити провадження судової експертизи у межах одного відомства, усунувши тим самим найбільш істотні недоліки системи відповідних органів: відомчу підпорядкованість судово-експертних підрозділів державним органам, пов’язаним із розслідуванням злочинів; роз’єднаність установ, що проводять судову експертизу, внаслідок їх належності різним відомствам; відсутність необхідної координації як між ними, так і з правоохоронними органами; паралелізм у діяльності установ різних відомств, що призводить до нераціонального розподілу і використання кадрових і матеріально-технічних ресурсів. 6. Судово-експертна діяльність – це врегульована законодавством діяльність судово-експертних установ, спрямована на проведення незалежних судових експертиз шляхом об'єктивного, всебічного і повного дослідження з дотриманням сучасних досягнень науки і техніки, організація роботи судово-експертних установ у цілому і їхніх структурних підрозділів, їх науково-методичне і інформаційне забезпечення, підбір та підготовка судово-експертних кадрів. Автор виділяє наступні види судово-експертної діяльності: експертно-практичну (проведення експертиз), науково-методичну, організаційну й підготовку кадрів експертів. Судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, цілями яких є забезпечення правосуддя України незалежною кваліфікованою і об’єктивною судовою експертизою, що орієнтована на максимальне використання досягнень науки і техніки, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Найбільш оптимальні умови для проведення такої судової експертизи можуть бути створені тільки у державних судово-експертних установах, співробітники яких є судовими експертами-професіоналами, що полегшує підбір і перевірку їх компетенції і де є можливість для забезпечення їх новітніми приладами, спеціалізованими вимірювально-обчислювальними комплексами, сучасними складними системами судово-експертного дослідження на базі комп`ютерної техніки і засобів інформації. 7. Особливостями діяльності судово-експертних установ є її дослідницький, правовий, конструктивний, верифікований характер. Експертній діяльності притаманні: відносна самостійність експерта у визначенні і виборі методів дослідження, технічних прийомів і засобів під час проведення досліджень, ініціатива експерта, який може вийти за межі завдань, поставлених йому слідчим або судом; профілактичні можливості, що реалізуються на підставі експертної прогностики; особлива суспільно-психологічна атмосфера, викликана інтересом до результатів діяльності експерта; негативний емоційний вплив об`єктів дослідження; співвідношення індивідуальності та колегіальності, бо працюючи в колективі, експерт має свої конкретні цілі, яких він досягає, докладаючи власних зусиль. 8. Основним видом діяльності судово-експертних установ є проведення судових експертиз. Аналіз судово-експертної практики судово-експертних установ в Україні показує, що вона здійснюється на підставі розробленої класифікації судових експертиз. У залежності від виду спеціальних знань, об'єкта, предмета і методів дослідження судові експертизи розділені на 16 класів 59 родів видів і підвидів. Автор пропонує розділити судові експертизи на 23 класи, види і підвиди. Судові експертизи поділяються на такі, які повинні бути обов'язково призначені згідно з кримінально-процесуальним законом, і такі, призначення яких залежить від переконання слідчого чи суду (необов'язкові). У залежності від характеру об'єктів дослідження і завдань, судово-експертні дослідження поділяються на: класифікаційні, ідентифікаційні, діагностичні (не ідентифікаційні) і ситуаційні. Кожен вид експертизи має свою технологію і методику дослідження. 9. Підготовка кадрів для судово-експертних установ України є одним із видів судово-експертної діяльності. В Україні підготовка судово-експертних кадрів на сучасному етапі здійснюється лише для судово-експертних установ системи МВС. У зв’язку з цим автор пропонує створити на юридичних факультетах деяких університетів і юридичних академій групи спеціалізації судових експертів або відкрити інститут підготовки судових експертів у містах, де є науково-практична база (Київ, Львів, Одеса, Харків). Це забезпечувало б кадрами судових експертів всі регіони України – центральний, західний, східний та південний. Діяльність в області підготовки кадрів судових експертів повинна носити програмний характер (організація багаторівневої професійної освіти, вирішення проблем цілеспрямованого використання випускників навчальних закладів, удосконалення заходів з підвищення кваліфікації кадрів, планування ефективної реалізації ділової кар`єри, постійного професійно-кваліфікаційного росту кадрів, вдосконалення механізму підбору кадрів ). 10 Основними шляхами підвищення ефективності функціонування судово-експертних установ в Україні є: а) подальша розробка поняття і складових судово-експертної діяльності, чіткого і однозначного визначення та співвідношення окремих понять („судова експертиза”, „права і обов’язки експерта”, „висновок експерта” тощо); б) удосконалення правового регулювання діяльності судово-експертних установ; в) підвищення професійної майстерності судових експертів, розробка основ професійного відбору, підвищення ефективності підготовки і перепідготовки експертів, а також забезпечення контролю і рівня професійної підготовленості співробітників судово-експертних установ, при цьому діяльність в галузі підготовки кадрів судових експертів має носити програмний характер; г) відновлення і налагодження наукових зв`язків більш якісного рівня з інститутами та провідними судово-експертними центрами інших держав та участь судових експертів у міжнародних судово-експертних організаціях; д) проведення атестації та державної реєстрації в МЮ методик проведення судових експертиз в Україні згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 02 липня 2008 р. „Про затвердження Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз”. | 