В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розкритті гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницький злочин, і окресленні практичних рекомендацій з реконструювання смислової сфери вбивць з урахуванням виявлених гендерних особливостей. Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило зробити наступні висновки: 1. Автори при вивченні проблеми мотивації злочину виділяють три основних напрямки: кримінально-правові, процесуальні й гносеологічні питання встановлення мотиву злочину. Особистість злочинця відрізняється від особистості законослухняного негативним змістом цін-нісно-смислової системи та стійкими психологічними особливостями, сплітання яких має криміногенне значення та специфічно саме для злочинця. Ця специфіка ціннісно-смислового обліку є одним з факторів вчинення ними злочинів, що зовсім не є психологізацією причин злочинності, так як ціннісні особливості складаються під впливом тих соціальних відносин, в які був включений індивід, тобто мають соціальне по-ходження. Система ціннісних утворень у осіб, які скоїли суспільно-небезпечні дії, характеризується рядом структурних трансформацій, які пов’язані з порушеннями соціально-психологічної адаптації. Загальна особливість вбивць - крайнє низький соціальний статус, соціально-рольова дефектність, великий розрив між реальними можливостями та рівнем притязань, емоційна нестійкість. 2. За даними досліджень для опитуваних чоловіків найголовнішими у житті цінностями є: творча діяльність, отримання задоволення, свобода вчинків й дій (серед термінальних цінностей) та широта поглядів, життєрадісність, вихованість (серед інструментальних цінностей). Для засуджених 14 жінок найголовнішими у житті цінностями є: активне, продуктивне життя, впевненість в собі та отримання задоволення (серед термінальних цінностей), а також терпимість до думок інших, самоконтроль та жит-тєрадісність (серед інструментальних цінностей). 3. Більшість засуджених жінок трактують такі поняття, як «Я», «моє життя», «життя» з позитивної точки зору, розглядають їх, як дещо гарне, добре. А поняттям «жертва», «вбивство», «злочин» дають об'єктивне визначення. Половина жінок-вбивць визначають «смерть» з негативними емоційними відтінками, виражаючи при цьому почуття страху. Більшість засуджених чоловіків також проявляють своє позитивне ставлення до поняття «Я», «моє життя», «життя», хоча серед чоловіків частіше фіксується негативне відчуття до поняття «моє життя». Серед чоловіків також є тенденція об'єктивного трактування понять «жертва», «вбивство», «злочин». 4. Існують деякі розбіжності між досліджуваними чоловіками та жінками щодо офіційно встановлених мотивів вчинення вбивства за матеріалами справ. Серед мотивів вчинення вбивства були виділені мотиви, які характерні виключно для чоловіків (хуліганські та сексуальне задоволення) та виключно для жінок (мотив самозахисту). Жінки значно ріже в порівнянні з чоловіками повністю визнають свою вину. Загальними для чоловіків та жінок є такі суб'єктивно виділені причини вчинення злочину: негативне відношення жертви до злочинця, захист когось близького чи самозахист, негативні почуття по відношенню до поведінки жертви, ревнощі, бажання заволодіти чужим майном. Для чоловіків встановлено ще дві групи причин вчинення злочину: сильний сексуальний потяг та бажання самоствердитися чи ствердитися перед іншими. Серед жінок ці причини відсутні. Також жінки та чоловіки з різною частотою вказують причини вчинення ними насильницького злочину. Серед чоловіків частіше зустрічається така суб'єктивна причина вчинення злочину, як негативне відношення жертви до злочинця, тобто більше випадків в міжособистих стосунках сприймається ними в порівнянні з жінками, як образа. Серед жінок частіше за все зустрічається така причина, як захист близької людини чи самозахист. Таким чином жінки-вбивці частіше за чоловіків висувають більш соціально прийнятні причини злочину, що також свідчить про прагнення жінок бути більш со-ціально-нормативними. 5. Серед досліджених злочинців жінки частіше за чоловіків відчувають різноманітні сильні почуття. Чоловіки більш байдужі до своїх жертв або відчувають агресивні почуття. Як чоловіки, так і жінки схильні витісняти образ злочину та не виявляють наявність почуттів через деякий час та в момент опитування, що може призводити до збільшення внутрішньої напруги та неможливості її регулювати. 6. Отримані дані свідчать про необхідність психокорекційної роботи, що направлена на зростання самосвідомості, пробудження каяття, переробку негативних почуттів, що супроводжували вчинення злочину та реконструювання смислової сфери у напрямку соціальної адаптації з урахуванням гендерних смислових схем. За попередніми даними ефективною формою психоко-рекції для тих, хто скоїв насильницький злочин, є групова робота на базі психодраматичних методів, що дозволяє виявляти і аналізувати почуття в ході рольового розігрування ситуацій на-сильства та дає можливість розвитку рефлексії та саморегулювання. Перспективним напрямком дослідження є розробка нових розділів психокорекційної програми «Вибір» та встановлення ефективності її дії. 15 |
