У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в комплексному визначенні теоретичних, законодавчих та практичних аспектів гарантій прав і свобод людини та громадянина у провадженні у справах про адміністративні проступки на сучасному етапі розвитку суспільства. Гарантіями прав і свобод людини є умови та засоби, які забезпечують реалізацію прав і свобод людини. Характер гарантій залежить від самого гарантійного права чи свободи, а також від концепції, яка визначається роллю держави в економічній і соціальній сферах. Таким чином, гарантії прав і свобод людини – це комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених, нормативно закріплених засобів, способів та умов, які створюються для задоволення публічних інтересів суспільства взагалі та охорони, захисту прав і свобод людини зокрема. Основним критерієм класифікації гарантій може бути ознака тієї галузі суспільних відносин, у якій вони виявляються, діють та удосконалюються. Політичні, економічні, соціальні гарантії стають такими тільки тоді, коли вони приймають вигляд правової форми – форми норм, які містяться в різних правових актах тієї або іншої юридичної сили. Загальними в теорії права прийнято вважати політичні, економічні і соціальні гарантії. Політичні гарантії – це умови, способи, засоби, спрямовані на забезпечення необхідного рівня політичного розвитку людини в державі та суспільстві. Економічні гарантії – це умови, способи та засоби, які використовуються державою заради економічного ладу суспільства, заснованого на обґрунтованому та передбаченому розвитку економіки задля постійного зростання публічного та приватного добробуту та благоустрою. Соціальні гарантії – це умови, способи і засоби, сукупність яких сприяє належній реалізації заходів соціального характеру для здійснення відповідних прав і свобод людини. Спеціальними в теорії права вважають юридичні гарантії. Юридичні гарантії забезпечення прав і свобод особи поділити на дві групи: нормативні та організаційні. До нормативних гарантій прав і свобод особи відносяться матеріальні та процесуальні гарантії, які у своїй сукупності становлять вихідні нормативні положення, що закріплюють основні правові засади забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод особи. Матеріальні гарантії прав і свобод людини являють собою головні основи суспільного устрою, а також загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів суспільних відносин – держави, органів публічної адміністрації та її посадових осіб, окремих індивідів, яким вони повинні слідувати для створення належних умов ефективної реалізації прав і свобод, попередження будь-яких порушень прав і свобод, а у випадках їх порушення для захисту і відновлення. Процесуальні гарантії свобод людини – це встановлені законом специфічні юридичні засоби процедурного забезпечення реалізації норм, які закріплюють матеріальні гарантії прав та свобод і потребують певного порядку втілення, наприклад, право на судовий захист, право на оскарження дій або бездіяльності органів публічної адміністрації та її посадових осіб. Гарантії прав і свобод людини і громадянина є засобами забезпечення законності при реалізації провадження у справах про адміністративні проступки. Провадження у справах про адміністративні проступки – це урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на розгляд індивідуальних справ про адміністративні проступки. Аналіз правових гарантій прав і свобод людини та громадянина дав можливість відокремити групи конституційних матеріальних і процесуальних гарантій, якими забезпечується зазначене провадження, та матеріальні і процесуальні гарантії, передбачені законодавством про адміністративні проступки. Разом з тим, акцентовано увагу на тому, що адміністративна юрисдикція – це врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність відповідних суб’єктів щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки і застосування за їх вчинення адміністративних стягнень та інших видів адміністративної відповідальності Відзначено, що процесуальні гарантії суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки – це встановлені законом юридичні засоби процесуального забезпечення реалізації норм, які закріплюють матеріальні гарантії прав та свобод у провадженні у справах про адміністративні проступки і потребують певного порядку втілення. Дослідження гарантій прав і свобод особи у провадженні у справах про адміністративні проступки дало можливість запропонувати більше 30 змін та доповнення до діючого КУпАП та проекту КУпАП. Разом з тим, запропоновано прийняти проект закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», який має передбачати приведення положень чинного законодавства у відповідність до європейських стандартів щодо забезпечення прав і свобод осіб. Тому у ньому має піти мова про надання додаткових процесуальних прав особі, яку затримано або яку може бути притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративного арешту; про внесення змін до порядку складення та направлення протоколу про адміністративне правопорушення; про зміну підстав зупинення (припинення) провадження у справі про адміністративне правопорушення; про внесення змін до норм, які встановлюють процедуру адміністративного затримання. | 