Анотація до роботи:

Охріменко С.С. Гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертація є дослідженням, у якому на монографічному рівні вивчені актуальні правові, теоретичні та практичні аспекти захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.

У роботі здійснено аналіз проблем сучасної слідчої практики, з’ясовано стан правового забезпечення захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Розглянуто питання, пов’язані з визначенням поняття та змісту основних гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Визначено, що найбільш продуктивними гарантіями в сучасних умовах є процесуальний примус, юридична відповідальність та правові санкції.

Аргументовано необхідність реформування слідчих структур, зокрема, виведення їх з відомчого підпорядкування та створення єдиного слідчого апарату. Внесено науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства із досліджуваних питань.

У дисертаційній роботі проаналізовано проблеми сучасної слідчої практики, з’ясовано стан правового забезпечення захисту процесуальної діяльності слідчого, визначено механізм підтримання відповідного процесуального статусу, відображено зміст основних правових гарантій захисту процесуальної самостійності і незалежності слідчого та окреслено шляхи їх практичного удосконалення.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити наступні висновки:

1. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого є суб’єктивним та об’єктивним аспектами реалізації його процесуального статусу. Суб’єктивні моменти обумовлені проявом внутрішнього переконання слідчого щодо прийняття рішення по кримінальній справі. Об’єктивні засади характеризують процесуальну незалежність слідчого та відображають його становище по відношенню до інших органів влади і осіб. Різниця у змісті процесуальної самостійності та незалежності слідчого не перешкоджає існуванню тісного взаємодоповнюючого зв’язку між ними, який зумовлений застосуванням однакових засобів правового захисту.

2. Правовий захист процесуальної самостійності та незалежності слідчого – це не тільки нормативне, але й практичне забезпечення відповідного статусу та процесуальних повноважень слідчого з урахуванням потреб слідчої діяльності.

Норми законодавства та підзаконних відомчих нормативно-правових актів на даний час далеко не в повній мірі забезпечують практичну реалізацію процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Нагальними є питання нормативного та практичного врегулювання рівня прокурорського нагляду та відомчого контролю за процесуальною діяльністю слідчих, щоб методи їх здійснення не стояли на заваді у реалізації процесуальної самостійності та незалежності слідчого.

Процесуальне керівництво прокурора за досудовим слідством вступає у протиріччя зі змістом процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Повноваження керівника слідчого підрозділу мають обмежуватися вирішенням питань організаційно-методичного характеру.

3. Гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого – це система нормативно передбачених умов і засобів, яка забезпечує можливість безперешкодного практичного виконання слідчим своїх повноважень відповідно до вимог закону та внутрішнього переконання в ході провадження досудового слідства. Сутність таких гарантій полягає у спрямуванні визначених правових засобів на подолання втручання (протидії) сторонніх осіб (фізичних та юридичних) у діяльність слідчого.

Гарантією реального забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого можна вважати відокремлення слідчих структур з відомчого підпорядкування та створення єдиного слідчого апарату з вертикальною підлеглістю. Це також буде слугувати об’єднанню зусиль у галузі боротьби зі злочинністю, сприяти рівномірному розподіленню навантаження на слідчих та ін.

4. Механізм правового забезпечення самостійності та незалежності слідчого представлений реальною дією усієї сукупності гарантій процесуальної діяльності. Тому для забезпечення реального впровадження гарантій процесуальної самостійності та незалежності слідчого не бажано обмежуватися лише одним важелем дії правових приписів, адже це може вказувати на однобічність самого гарантування.

Засоби правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого представлені: засобами запобігання порушень процесуальної незалежності слідчого (прокурорський нагляд, відомчий контроль); засобами актуалізації та збереження процесуальної самостійності та незалежності слідчого (судовий контроль; реалізація норм права, що забезпечують процесуальну взаємодію та захист слідчого); засобами державно-владного реагування на неналежну поведінку особи щодо професійної діяльності слідчого (юридична відповідальність, правові санкції), засобами процесуального примусу (запобіжні заходи, примусові слідчі та процесуальні дії).

5. Найбільш продуктивними гарантіями процесуальної самостійності та незалежності слідчого в сучасних умовах можна визнати процесуальний примус, юридичну відповідальність та правові санкції.

Процесуальний примус передбачає можливість застосування правомірного впливу з боку органів досудового слідства на учасників процесу незалежно від їх волі і бажання шляхом змушення до вчинення відповідних дій, передбачених законом, або, навпаки, утримання від небажаних. Примусовий характер процесуальних заходів обумовлений існуванням державно-владних відносин та необхідністю виконання завдань кримінального судочинства.

Правові санкції представлені різними заходами дисциплінарного, адміністративного, кримінального та іншого процесуального забезпечення, відновлення та покарання, а юридична відповідальність – останніми двома примусовими заходами.

Публікації автора:

1. Охріменко С.С. Гарантії процесуальної самостійності та незалежності слідчого // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4. – С. 205-210.

2. Охріменко С.С. Деякі аспекти сучасного стану процесуальної самостійності та незалежності слідчих органів внутрішніх справ // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 95-97.

3. Охріменко С.С. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого як об’єкти правового захисту // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 144-146.

4. Охріменко С.С. Окремі напрями реформування слідчих підрозділів як фактор зміцнення процесуальної самостійності та незалежності слідчих // Держава і право. – 2006. – № 33. – С. 487-491.

5. Охріменко С.С. Реалізація інституту юридичної відповідальності як гарантія забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 2. – С. 119-125.

6. Охріменко С.С. Судовий контроль як гарантія захисту процесуальної діяльності слідчого // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід: Загальноуніверситетська підсумкова науково-теоретична конференція, присвячена Дню науки. Київ, 19-20 травня 2006 року. – К., 2006. – С. 69-70.

7. Охріменко С.С. Процесуальний примус як гарантія реалізації самостійності та незалежності слідчого в ході розслідування кримінальних справ // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве: Международная научно-практическая конференция. Киев, 22-23 июня 2006 года. – К., 2006. – Т. 3. – С. 118-123.

8. Охріменко С.С. Деякі аспекти процесуальної взаємодії слідчого з органами дізнання під час провадження по кримінальних справах // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: IX Всеукраїнська науково-практична конференція. Тернопіль, 13 квітня 2007 року. – Тернопіль, 2007. – Ч. 2. – С. 271-274.