Шруб Інна Володимирівна. Функціонування адміністративних судів в Україні: організаційно-правові засади та їх реалізація : Дис... канд. наук: 12.00.07 - 2009.
Анотація до роботи:
Шруб І. В. Функціонування адміністративних судів в Україні: організаційно-правові засади та їх реалізація. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2009.
Дисертація присвячена аналізу організаційно-правових засад функціонування адміністративних судів, відповідності інституту адміністративного судочинства Конституції України та загальновизнаним міжнародним стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. В роботі визначено місце адміністративної юстиції в адміністративному праві, а також запропоновано її авторське визначення. Розкрито мету, завдання, ознаки та принципи адміністративної юстиції. Обґрунтовано новий підхід до періодизації історії розвитку адміністративного судочинства та проаналізовано світові моделі організації адміністративної юстиції. Запропонована авторська класифікація нормативно-правових актів у сфері адміністративного судочинства, в основу якої покладено такий критерій, як сфера їх регулювання. Проаналізовано організаційну побудову адміністративних судів, їх кадрове, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення та на цій основі розроблено пропозиції з їх удосконалення. Проведено відмежування адміністративного судочинства від конституційного, господарського, цивільного судочинства та від судочинства в судах загальної юрисдикції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Проаналізовано компетенцію адміністративних судів, а також визначено сутність і складові елементи справ адміністративної юрисдикції. Проаналізовано порядок розгляду справ в адміністративних судах і виконання рішень в адміністративних справах.
У висновках дисертації наведені теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці проблеми організаційно-правового забезпечення функціонування адміністративних судів в Україні та формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки.
Визначено місце адміністративної юстиції в адміністративному праві, сформульовано її поняття, визначено ознаки, мету, завдання, основні принципи функціонування. Зокрема, під адміністративною юстицією дисертант пропонує розуміти комплексний інститут адміністративного права, норми якого регулюють діяльність органів правосуддя чи квазісудових органів з розгляду та вирішення спорів публічно-правового характеру між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та суб’єктами владних повноважень, з іншого, відновлення суб’єктивних публічних прав або порядку публічного управління, а також об’єктивного правопорядку в державі. Основною метою адміністративної юстиції є захист прав, свобод і інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, відновлення суб’єктивних публічних прав громадян і організацій, а також об’єктивного правопорядку в державі. Ця мета конкретизується в завданнях, серед яких виокремлюються основні, загальні та факультативні. Частину першу ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України пропонується доповнити такими галузевими принципами адміністративного судочинства: організаційної незалежності; судового керівництва процесом; забезпечення права на захист і його доступність; повноти та всебічності дослідження обставин справи; економічності та швидкості; доступності адміністративного судочинства; юридичної визначеності та відкритості судових рішень; незалежності, безсторонності та професіоналізму адміністративних суддів.
В історії розвитку інституту адміністративної юстиції виділено такі етапи: а) до 1904 р.; б) 1904-1918 рр.; в) 1918-1920 рр.; г) 1920-1924 рр.; д) 1924-1961 рр.; е) 1961-1987 рр.; є) 1987-1991 рр.; ж) 1991-2002 рр.; з) після 2002 р.
Адміністративна юстиція – це поняття узагальнюючого характеру, базовою організаційною ланкою якого є адміністративний суд. Тобто співвідношення цих понять пропонується розглядати під матеріальним і процесуальним кутом зору: основною організаційною складовою адміністративної юстиції є адміністративний суд, а процесуальною складовою – здійснення правосуддя в формі адміністративного судочинства.
Розроблено класифікацію основних правових актів, які регулюють порядок створення та функціонування адміністративних судів, а також виявлено недоліки та прогалини у нормативно-правовому забезпеченні адміністративного судочинства та розроблено конкретні рекомендації щодо їх усунення. Запропоновано зосередити основні заходи щодо удосконалення правового регулювання адміністративного судочинства в Комплексній програмі розвитку адміністративного судочинства на 2009-2019 рр., та розроблено її проект.
Досліджено основні принципи побудови системи адміністративних судів, і на цій основі розроблено конкретні напрями їх удосконалення. Зокрема, пропонується виключити з повноважень Президента України право утворювати та ліквідовувати адміністративні суди і закріпити їх систему та структуру в Законі України «Про систему адміністративних судів України». Також обґрунтовано створення в рамках судової системи Раду з вирішення конфліктів. Організаційні основи діяльності такого органу запропоновано закріпити в окремій главі Закону України «Про судоустрій України», і розроблено її проект.
Визначено основні проблеми, що існують у сфері кадрового забезпечення адміністративного судочинства, та розроблено пропозиції щодо їх усунення. Зокрема, пропонується прийняти Закон України «Про адміністративні суди», в якому будуть передбачені додаткові вимоги, обмеження, заборони, обов’язки та повноваження для суддів таких судів, а також сформульовано конкретні рекомендації до такого закону. Також запропоновано змінити порядок призначення голів адміністративних судів і їх заступників, а саме: позбавити цього права Президента України та передати його зборам суддів. З метою позбавлення голів адміністративних судів і їх заступників важелів, які можуть використовуватися для незаконного впливу на суддів, обґрунтовується доцільність передачі зборам суддів таких їх повноважень: визначення спеціалізації суддів, затвердження порядку розподілу справ, затвердження порядку утворення колегій суддів і призначення у них головуючих, вирішення питань матеріально-технічного та фінансового забезпечення, складання графіків відпусток, розгляд звітів суддів, які обіймають адміністративні посади, а також призначення суддів на адміністративні посади.
Визначено компетенцію адміністративних судів, розроблено критерії відмежування адміністративного судочинства від інших різновидів судочинства. Зокрема, пропонується закріпити в Кодексі адміністративного судочинства України вичерпний перелік категорій справ за позовами суб’єкта владних повноважень. Також до компетенції адміністративних судів пропонується віднести вирішення скарг на неправомірні дії нотаріуса, оскільки вони носять публічний характер, мають юридичне значення та спрямовані на реалізацію особами їх прав для попередження виникнення спору. Пропонується наділити громадян правом оскаржувати не лише ті дії та рішення, що призвели до фактичного порушення суб’єктивних прав, а й ті, що тільки можуть призвести до такого порушення. Також пропонується наділити адміністративні суди правом перевіряти законність рекомендаційних актів, які носять підзаконний характер, а також актів нормативного тлумачення.
З метою визначення основних принципів віднесення спорів до підвідомчості адміністративних судів у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України пропонується закріпити таке визначення публічно-правового спору: це – різновид юридичного конфлікту, що виникає з публічно-правових відносин між суб’єктами владних повноважень та іншими суб’єктами права на підставі дійсного чи уявного порушення суб’єктивних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Розкрито процесуальні особливості розгляду публічно-правових спорів, і на цій основі розроблено практичні рекомендації щодо їх удосконалення. Зокрема, запропоновано закріпити в Кодексі адміністративного судочинства України положення про те, що у випадках відсутності необхідної інформації чи ускладнення її отримання, позивач може не персоніфікувати особу відповідача та подати позов до держави в цілому, конкретної адміністративно-територіальної одиниці чи до органу публічного управління. Також з метою надання допомоги громадянам в оформленні позовних заяв пропонується ввести в штати апаратів адміністративних судів відповідну кількість службовців, до повноважень яких віднести прийом громадян і оформлення їх звернень до суду; як альтернативний варіант – покласти ці обов’язки на помічників суддів. Для позначення інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві пропонується вживати термін «інститут попереднього судового захисту», а також обґрунтовується доцільність розширення переліку способів такого забезпечення, включивши до нього заборону вчиняти певні дії або зобов’язання вчинити дію чи прийняти рішення, накладання арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього чи в інших осіб.
Проаналізовано ефективність правових норм, які регулюють виконання рішень в адміністративних справах, та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення. Зокрема, пропонується утворити при адміністративних судах службу судових виконавців в адміністративних справах, яка має бути організаційно відокремленою від органів виконавчої влади та фінансуватися в межах коштів, які виділяються на фінансування діяльності апарату конкретного суду. Також пропонується надати суду право накладати штраф на осіб, винних у невиконанні чи неналежному виконанні судових рішень в адміністративних справах. При цьому вмотивовано закріплення механізму такого стягнення: орган, або посадова особа, на яку покладено виконання рішення в адміністративній справі, сплачує штраф за кожен день прострочення виконання рішення, який виплачується на користь позивача та до державного бюджету.
Публікації автора:
Мирончук І. В. Міжнародний досвід організації адміністративного судочинства / І. В. Мирончук // Право і суспільство. – 2007. – № 2. – С. 105-112.
Мирончук І. В. Основні напрями кадрового реформування адміністративних судів / І. В. Мирончук // Право і суспільство. – 2007. – № 3. – С. 93-101.
Шруб І. В. Новий підхід до періодизації історії становлення адміністративної юстиції в Україні / І. В. Шруб // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 5. – С. 222-232.
Шруб І. В. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства / І. В. Шруб // Право України. – 2008. – № 6. – С. 57-62.
Шруб І. В. Визначення компетенції адміністративних судів у законодавстві України / І. В. Шруб // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 8. – С. 50-53.
Шруб І. В. Організаційна модель адміністративної юстиції в умовах європейської інтеграції // І. В. Шруб / Реформування держави і права в контексті євроінтеграції. Проблеми державного будівництва в Україні. Випуск № 14: ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу на тему «Україна в євроінтеграційних процесах», 23-24 лютого 2008 р., м. Київ, Київський міжнародний університет: тези доп. – К., 2008. – С. 231-235.
Шруб І. В. Шляхи удосконалення механізму виконання судових рішень в адміністративних справах // І. В. Шруб / Становлення сучасної юридичної науки: Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція за участю Тернопільської міської громадської організації «Правозахисна організація «АКВІТАС», 29 квітня 2008 р., м. Тернопіль: тези доп. – Тернопіль, 2008. – С. 59-62.
Шруб І. В. Основні проблеми у сфері визначення повноважень адміністративних судів та характеристика способів їх подолання // І. В. Шруб / Актуальні питання реформування правової системи України: V Міжнародна науково-практична конференція, 30-31 травня 2008 р., м. Луцьк, Волинський національний університет ім. Лесі Українки: тези доп. – Луцьк, 2008. – С. 215-217.
