1. Особливості впливу гіпоксичних тренувань на функціональний стан лімфоїдної популяції вилочкової залози вивчені недостатньо і відрізняються суперечністю думок відносно характеру ендокринних впливів на лімфоцити при адаптації до гіпоксії. 2. Вирішення поставленої проблеми здійснювалося шляхом комплексної оцінки функціонального стану вилочкової залози, включаючи класифікаційний аналіз будови лімфоїдної популяції на основі морфометричних та денситометричних характеристик клітин, фенотипування лімфоцитів по CD-антигенам і оцінки їх проліферативної активності у динаміці багатоденних гіпоксичних тренувань і введення нейропептидів. 3. Гіпоксичні тренування призводили до збільшення щільності популяції лімфоцитів в вилочковій залозі щурів з переважанням серед них функціонально більш зрілих малих і середніх лімфоцитів. При цьому в субкапсулярній зоні та в зоні глибокої кори відмічалося помірне збільшення частки деструктивно змінених і апоптотичних лімфоцитів, а в медулярній зоні – зменшення їх кількості. Найбільш вражаючий ефект гіпоксичних тренувань на стан лімфоїдної популяції спостерігався протягом перших п’яти сеансів і в інші сроки експерименту мало змінювався. 4. Гіпоксичні тренування неоднаково впливають на диференціювання лімфоцитів в різних зонах вилочкової залози. В медулярній зоні кількість CD4 і CD8-імунопозитивних клітин зростає вже після п’яти гіпоксичних сеансів та зберігається у подальшому. У корковій речовині спостерігається зниження чисельності CD4-імунопозитивних лімфоцитів і тенденція до зростання кількості CD8-імунопозитивних клітин. 5. Гіпоксичні тренування призводять до короткочасного зростання щільності популяції CD134-імунопозитивних лімфоцитів у вилочковій залозі після п’яти сеансів з послідуючим відновленням їх чисельності у медулярній зоні та помірній депресії у корковій речовині. 6. Тривалий 20-денний період гіпоксичних тренувань призводить до двократного зростання кількості проліферуючих лімфоцитів у корковій та мозковій речовині вилочкової залози. 7. Десятиденне інтраперітонеальне та інтрацеребровентрикулярне введення окситоцину або нейропептиду Y призводить до наростання щільності популяції лімфоїдних клітин і зменшує частку деструктивно змінених і апоптотичних клітин у вилочковій залозі. При цьому ефект від інтрацеребровентрикулярного введення нейропептидів більш виразний, ніж при інтраперітонеальному їх введенні. 8. Проведені дослідження свідчать про імуностимулюючу дію дозованих гіпоксичних тренувань і багатоденного введення гіпоталамічних нейропептидів, що може бути перспективним шляхом корекції імунологічної недостатності у клініці. |