Результати проведеного дослідження функціональних характеристик нелітерних знаків французької орфографії дозволяють зробити такі висновки: 1. В історії суспільної комунікації створення письма залишається одним із найголовніших досягнень. Письмо – це знакова система фіксації мови, яка за допомогою графічних елементів може передавати мовленнєву інформацію на відстані й фіксувати її у просторі та часі. Систему письма становлять інвентар накреслених знаків і правила їх функціонування. Кожен знак може розглядатися як певний елемент цієї системи, тобто як абстрактна, багато разів повторювана в текстах одиниця – графема. У структуру сучасного французького письма входять основні графеми, що представлені буквами алфавіту, та допоміжні – нелітерні знаки, що використовуються для графічної організації написаного. 2. Нелітерні знаки – це система загальнообов’язкових графічних позаалфавітних елементів, що є додатковими до букв знаками письма певної мови. До нелітерних знаків французької мови ми відносимо інтерлітери – дефіс, апостроф, інтервал, діакритичні знаки, а також знаки пунктуації як допоміжні графеми, що слугують для членування писемного тексту. Нелітерні знаки, як і букви алфавіту, представляють собою важливу частину графічної системи, прийнятої для цієї мови й обслуговують ті сторони писемної мови, які не можуть бути виражені буквами відповідно до наявних правил орфографії та пунктуації. 3. Нелітерні графеми французької орфографії не мають, як правило, безпосередніх фонетичних відповідників, проте вони корелюють зі звуковою мовою. Так, акут указує на закритість фонеми е: – [e], гравіс – на відкритість звука е: – [], седій позначає фонему [s], дефіс може набувати фонетичного оформлення, коли він стоїть між двома цифрами чи словами, які вказують на кількісні, просторові чи часові межі. Знаки пунктуації позначають паузи різної довготи, особливості інтонації речень залежно від комунікативного типу. 4. Досліджувані одиниці – графічно своєрідні і вирізняються своїм зображенням та розташуванням. На рівні графів вони представлені найпростішими знаками та їх комбінаціями – крапкою, рискою, вигнутим штрихом. У процесі дослідження було з’ясовано, що ці графеми можуть утворювати ряди знаків. Найпростіший графічний знак французької графіки крапка (.) є конструктивним елементом літер “ї” та “j”, утворює надрядковий знак трема (), має пунктуаційне значення, входить до складу інших пунктуаційних знаків: двокрапки (:), три крапки (…), ряду крапок (………), крапки з комою (;), знака оклику (!), знака питання (?), використовується у фонетичній транскрипції. Рискою описуються такі нелітерні знаки французького письма, як дефіс (-), тире (–), акут (), гравіс (`), циркумфлекс (^), лапки (« »). За допомогою вигнутого штриха можна зобразити кому (,) та апостроф (’), підрядковий діакритичний знак седій (), графічний атрибут великої літери Q тощо. Інтервал, який не має ніякого графічного позначення, утворює ряд із абзацем та полями сторінки. Нелітерні знаки, поєднуючись один із одним, реалізують властивості варіантності та високий комбінаторний потенціал одиниць писемної мови. 5. Нелітерні знаки французької орфографії беруть участь в оформленні букви (діакритичні знаки), слова (дефіс, апостроф, інтервал), міжслівного простору (пунктограми, абзац, поля сторінки). Нелітерні знаки з буквою визначаються, зазвичай, як графічні елементи, що змінюють звучання букви, яку вони супроводжують, тобто, основна функція цих графем – фонографічна. Було доведено, що вони виступають графемами французького письма, оскільки часто виконують розрізнювальну роль на графематичному рівні (la – l). 6. Інтерлітери є графічним засобом поділу слова на окремі частини з метою їх семантичного об’єднання, що функціонують здебільшого на орфографічному та лексичному рівнях. Дослідження засвідчило, що такі одиниці є орфограмами французької орфографічної системи. 7. Міжслівні нелітерні знаки використовуються для графічного оформлення написаного, реалізуються як делімітатори на синтаксичному рівні. Отже, нелітерні графеми французької графіки функціонують на різних рівнях мовної структури: графічному, фонетичному, лексичному, синтаксичному тощо, у результаті чого вони набувають характеристик фонограм, орфограм, морфограм, семограм. Таким чином, це – значущі одиниці французької графічної системи. 8. Попри те, що нелітерні знаки є одиницями графічного рівня і не мають звукового аналога, вони виконують ряд важливих функцій у французькій писемній мові. Функціональний аналіз показав, що нелітерні знаки французької орфографії – це поліфункціональні графічні одиниці, які здійснюють такі основні функції: фонографічну, змісторозрізнювальну, графомарковану, прагматичну тощо. 9. Фонографічна функція полягає в тому, що досліджувані знаки здатні відображати фонетичну варіантність деяких слів, виразів, указувати на фонетичний відповідник, до складу якого входить нелітерний знак (діакритики), впливати на фонетичну форму слова (інтерлітери) або оформлювати інтонаційно синтаксичні конструкції (пунктограми). 10. Змісторозрізнювальна функція виявляється в можливості нелітерних знаків диференціювати на письмі омоніми-омофони. За допомогою цієї характеристики відбувається диференціація лексико-семантичного значення та/або граматичних форм. Щодо пунктуаційних знаків, то вони здійснюють змісторозрізнювальну (диференційну) функцію в умовах контексту, коли заданий зміст може бути реалізований лише з опорою на ці знаки. Міжслівні знаки допомагають тому, хто пише (адже він не володіє іншими засобами виділення), передати семантичні відтінки, підкреслити їх значущість та виразність. 11. Реалізація графомаркованої функції обмежується створенням графічного образу слова, коли досліджувані одиниці виступають невід’ємним атрибутом лексичної одиниці. Крім цього, названа функція реалізується на синтаксичному рівні, оскільки нелітерні знаки виступають показником структурного членування писемної мови, що забезпечує сучасній пунктуації стабільність та обов’язковість. 12. Результати дослідження стверджують, що в процесі функціонування нелітерні знаки можуть використовуватися для реалізації прагматичної функції, що є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Здійснюючи інтенцію повідомлення, прагматичний аспект передбачає вплив на адресата, створення в нього особливого враження від прочитаного. Прагматичний вияв нелітерних знаків відбувається при зоровому сприйнятті тексту. Як правило, це – використання знаків у лексемах із порушенням норми та в запозиченнях. |
