У дисертації наведено теоретичне узагальнення та проведено функціональний аналіз некодифікованих утворень сучасного французького письма, кінцевою метою якого є визначення вільних ресурсів виразності та комбінаторики літерних і нелітерних знаків французької графіки. Відзначається, що невпинне зростання ролі письмового та письмово-друкованого мовлення є закономірним наслідком її переваг перед усно-звуковою мовою в цілій низці проявів суспільно-мовної практики. Комунікативно-виразні особливості письма, його система диференційних ознак якісно та кількісно відрізняються від системи диференційних ознак звукової мови, що створює для письмової мови нові можливості. У матеріалі графіки, хоча за кожним знаком і зберігається надане узусом значення, завжди залишається вільний простір для експресії та комбінаторики, внаслідок чого письмова мова отримує широкі можливості для вираження нескінченного розмаїття смислів та забезпечує необхідний простір для розвитку вербальної комунікації. В історії цивілізації письмова (а згодом, друкована) мова виявляється значно більш дієвим засобом творення, накопичення, зберігання та передачі як в просторі, так і в часі, знань та норм культурної діяльності людини. Письмова мова, яка володіє не лише власним творчим матеріалом, але й має значні перспективи для його розвитку в сучасному світі, постає на історико-культурній арені як нова семіотична система, що відповідає новому етапу історичного розвитку суспільства знань і нових інформаційних технологій. Норма мови відображає типове використання можливостей, які надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації. Норма може змінюватися в межах системи за умов появи нових норм, які поступово витісняють старі, зазвичай, під впливом низки екстралінгвальних факторів. Прескриптивна мовна норма зображає структуру мови на даному етапі, вона є статичною, проте мовленнєва практика часто існує всупереч нормативним приписам, і протиріччя між тим, як потрібно говорити і як насправді говорять, стає рушійною силою еволюції мовної норми. Саме в процесі спілкування суспільство будує структуру мови, формує мовленнєві варіанти мовних одиниць, обирає найкращі з них, активізує, стабілізує їх уживання. Як наслідок відбувається прийняття найбільш доцільних засобів до загального вжитку. Функціональна норма мови відображає типове використання можливостей, які надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації, та може змінюватися в межах системи за умови появи нових норм, які поступово витісняють старі, зазвичай, під впливом низки екстралінгвальних факторів. Оскільки для письмової комунікації сьогодні характерне свідоме порушення найкатегоричніших норм, приклади некодифікованих графічних утворень розглядаються не як власне помилка, а як cвідоме відхилення від норми з певним комунікативним і/або прагматичним ефектом. Графічні відхилення від норми поділяються на оказіональні (авторські та безособистістні), спеціальні (уживані в певних комунікативних ситуаціях) та асимільовані (які, в свою чергу, поділяються на частково асимільовані та цілком асимільовані). Сучасне усне і письмове мовлення перебувають в процесі постійної взаємодії, яке виявляється в намаганні зробити закони письмової мови подібними до законів усної і, навпаки, закони усного мовлення до законів письмового. Передача на письмі особливостей усного мовлення виконує певне комунікативне завдання, а саме, збільшує експресивність висловлення. Нестача в письмовому повідомленні невербальних та екстралінгвальних засобів комунікації вирішується цілою низкою спеціальних графічних засобів, як нормативних з точки зору прескриптивної норми, так і некодифікованих. Вважаючи вихід за рамки норми ретельно продуманим засобом прагматичного впливу, ми відносимо графічні порушення норми до сфери реалізації функціональної норми, вважаємо їх доцільними та комунікативно-виправданими. Сучасне французьке письмо оперує низкою графічних елементів, які дозволяють реалізувати комунікативний вплив на адресата. З цією метою можуть використовуватися у своїх некодифікованих функціях літерні знаки, а також різноманітні нелітерні знаки, а саме діакритичні знаки, інтерлітери, спеціальні наукові знаки, піктографічні та ідеографічні знаки, а також знаки пунктуації. Функціональне навантаження графічних утворень сучасної французької мови, а саме реалізація ними інформативної, прагматичної, стилістичної, експресивної та розважальної функцій, свідчить про збільшення тієї ролі, яку вони відіграють в процесі комунікації. З умовного та вторинного коду фіксації усного мовлення на письмі вони перетворюються на потужний інструмент здійснення мовленнєвого впливу на адресата. Відзначається, що частотність, певна типовість, функціональне навантаження некодифікованих графічних форм та поява універсальних правил їх формування та використання свідчить про започаткування процесу стандартизації та асиміляції подібних графічних новоутворень у нормативному письмі. Частотність уживання та поширеність подібних графічних явищ дозволяє говорити про перспективи їх входження до функціональної норми французької мови, як такої, що відображує реальну мовленнєву поведінку сучасного суспільства. Вперше проведене дослідження некодифікованих графічних утворень сучасного французького письма з позицій функціональної лінгвістики надало змогу розробити класифікацію нових графічних явищ за їх формальними характеристиками та комунікативними особливостями і визначити перспективи подальших досліджень продуктивних елементів французької графіки. |