У дисертації узагальнено існуючі концепції аналізу явища контенту та контентної конвергенції засобів масової комунікації. На основі вивчення наявних положень і авторської спроби вирішення наукової проблеми функціонування контентної конвергенції запропоновано нові підходи до оцінки функціональних характеристик контентної конвергенції сучасних засобів масової комунікації. 1. Поняття контенту та конвергенції так само розпливчасті, як поняття мови, суспільства, світогляду. Але найбільш розпливчасті й такі, що нелегко піддаються визначенню того чи іншого поняття, явища стають предметом зацікавлень сучасною наукою. Контент – одне з них. Контент в широкому сенсі є комунікаційною подією, що відбувається між спостерігачем та іншою особою чи групою осіб в процесі комунікаційної дії у певному тимчасовому, просторовому та іншому контекстах. Ця комунікаційна дія може бути усною, письмовою, мати вербальні та невербальні чинники. Як правило, виділяють вербальний чинник комунікаційної дії, говорячи про неї як про “текст” або “розмову”. У цьому сенсі термін “контент” позначає або завершений, або такий, дія якого продовжується, “продукт” комунікаційної діяльності, його письмовий або мовний результат, який інтерпретується аудиторією. Контент у вузькому сенсі є письмовим або вербальним продуктом комунікаційної дії. Різниця та взаємозв'язок між контентом і текстом полягає в тому, що контент – це актуально вимовлений текст, а текст – це граматична структура вимовленого контенту. 2. Не слід звужувати весь журналістикознавчий розгляд контенту лише до світосприйняття – воно виражається і відтворюється не тільки за допомогою повідомленевих текстів та ілюстрацій. На відміну від більшості соціальних досвідів і семіотичних кодів (візуальні образи, знаки, фото, невербальні характеристики повідомлень тощо), саме контент відтворює основні властивості тексту, що дозволяє аудиторії формулювати і висловлювати будь-які світоглядні характеристики безпосереднім чином. Контент може стосуватися не конкретних комунікаційних дій, а лише типів вербальної комунікаційної продукції. Часто поняття контенту використовується для позначення того або іншого контексту. Контент як основа масовокомунікаційної реальності здійснюється за допомогою трьох різних селекцій, а саме: селекція події, селекція повідомлення про цю подію, селекція реакції аудиторії на це повідомлення. Жоден з цих компонентів у масовокомунікаційній практиці не реалізується самостійно. Всі вони провадять масову комунікацію лише разом, – тобто лише тоді, коли їхня вибірковість може бути приведена до конгруентності. 3. Не тільки інформація і повідомлення, але і оцінка повідомлення є селекцією. Оцінка повідомлення ніколи не дублює повідомлення в іншій свідомості, а виступає передумовою приєднання контенту до наступної фази комунікації. Успіхи в пошуку інтелектуального вирішення проблем, що стоять перед контентною конвергенцією, не повинні вводити в оману, бо вони нівелюються відсутністю якісних організаційних моделей цих рішень. І навіть якщо подібні випереджаючі моделі створюються, вони завжди ґрунтуються на засадах ринкової доцільності та на широких можливостях для маніпулювання інформацією на догоду інтересам власників засобів масової комунікації (це відбувається внаслідок інтерпретацій повідомлень, що призводить до інтерпретацій знань аудиторії). 4. Контентна конвергенція зміщується переважно у бік інструментального аудиторного рівня, що формує історично унікальний характер розвитку сучасної цивілізації. До наших днів жодних істотних перекосів в структурі контенту не було – на всіх рівнях контент підпорядковувався одному щаблеві структури масовокомунікаційної діяльності. Зараз же ми знаходимося в ситуації піднесення технічного рівня конвергенції, ключовим інструментом якої є вибуховий розвиток технологічної системи зі все більш значним відставанням інших рівнів конвергенції – включно із контентним. 5. Специфіка технологічного та інтелектуального аспектів контентної конвергенції полягає в тому, що контентні проблеми можуть виникати лише при створенні загальних інтелектуальних моделей – тоді як соціальні спроможності створювати технологічні конвергентні моделі, які можуть бути конвертованими в контенті форми, не тільки залишаються вельми високими, але, мабуть, постійно збільшуватимуться. Цей розрив призводить до того, що посилюється вірогідність індивідуалізованого контентного користування масовокомунікаційною продукцією, але зменшуються можливості інтелектуального наповнення процесу технологічних змін, які не обов’язково супроводжуються зростанням контентної значущості повідомлень. Це робить сучасне суспільство середовищем контентних ризиків. 6. В сенсі оцінки дійсності масова комунікація охоплює відмінності між інформаційною цінністю змісту та причинами, за якими повідомляється зміст. При цьому контент може підкреслювати той або інший бік повідомлення, – тобто, більше уваги звертати на саму інформацію, а не на експресивність повідомлення. Проте контент завжди пов'язаний із селекцією повідомлень: інформація сама по собі нічого не варта, якщо її не передати якимсь певним чином, а для цього потрібно прийняти конкретні організаційні та творчі рішення. Тому масова комунікація подвоює реальність, вона створює два її варіанти: варіант “так“ і варіант “ні“, тим самим примушуючи саму масовокомунікаційну діяльність до селекції. Загострення альтернативи сприйняття або відхилення аудиторією контенту повідомлення є контентним проявом самої масової комунікації. Вона диференціює таку позицію аудиторії, яка є важливою для наступної масовокомунікаційної дії і яка може ґрунтуватись тільки на розумінні аудиторією попереднього контенту – а це умова доступності подальшої комунікації і так далі. Обрана нами проблема контентної конвергенції може розглядатися як потенціал для формулювання і початку дослідження цілої низки інших проблем журналістикознавства, актуальність вивчення яких і стала спонукаючим чинником для проведення цього дослідження. Подальші дослідження явища контентної конвергенції, на наш погляд, можуть розвиватися в різних напрямах: по-перше, у бік більшого емпіричного наповнення цілої низки наших суджень – зокрема, інформаційної сутності контентної конвергенції, емпіричного вивчення зв'язку різних щаблів контентів тощо; по-друге, у бік вирішення проблем, які побічно сформульовані у даній дисертації, – наприклад, створення вичерпної класифікації технологічної конвергенції, яка безпосередньо впливає на контент повідомлень, аналіз методології оцінки релевантності інформації, яка міститься в повідомленнях, що їх транслюють різні засоби масової комунікації; по-третє, в теоретичному напрямі – у бік створення або моделі конвергентного розвитку окремих засобів масової комунікації, або загальної теорії контентної конвергенції. |
