У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання методичної проблеми формування знань учнів про структурну організацію органічних речовин у курсі хімії загальноосвітньої школи, які підтвердили гіпотезу дослідження і дали підстави для таких висновків: Аналіз наукової хімічної літератури з проблеми дослідження засвідчив, що рівневий підхід до вивчення структурної організації органічних сполук відповідає сучасним науковим уявленням про ієрархію дискретних форм матерії та зв'язок між будовою, властивостями речовин і їхніми біологічними функціями.
За чинними навчальними програмами і підручниками надається достатньо інформації про особливості будови окремих органічних речовин та цілих класів. Водночас, як засвідчив констатуючий експеримент, належність речовин до певного рівня організації не усвідомлюється учнями, вони не мають уявлень про ознаки структури речовинної форми матерії на різних рівнях та роль рівневої організації у здійсненні речовинами певних функцій. Методичний бік проблеми в теоретичному і практичному сенсі не розв"язаний. Виокремлення знань про молекулярний і полімерний рівні організації органічних сполук і узагальнення цих знань на міжпредметній основі забезпечує наступність у змісті компонентів освітньої галузі “Природознавство”, слугує реалізації в курсі хімії змістової лінії “Рівні і форми організації живої і неживої природи”. У процесі дослідження була розроблена концепція експериментальної методики, що визначала основні підходи до формування знань учнів про рівні структурної організації органічних сполук. Ці підходи полягали у:
структуруванні навчального матеріалу органічної хімії відповідно до принципів системного навчання – ієрархічності, цілісності і системності об’єктів; вивченні органічних речовин з позицій єдності складу, будови, властивостей, біологічних функцій та належності до рівня структурної організації; виокремленні в навчальному матеріалі органічної хімії знань про молекулярний і полімерний рівні структурної організації та встановленні ознак цих рівнів, використанні знань про них при з’ясуванні структурних особливостей органічних сполук; тлумаченні просторової будови речовин як чинника здійснення ними біологічних функцій; розкритті світоглядного значення знань про структурну організацію органічних речовин та її рівні; диференційованому підході до відбору навчального матеріалу і визначення рівня формування знань у масовій школі і класах природничого профілю. Згідно з концепцією експериментальної методики визначено зміст навчального матеріалу, який розкриває ідею рівневої організації органічних речовин. Відбір відповідного навчального матеріалу здійснено за критеріями науковості, доступності, цілісності, наступності й безперервності. Доведено, що включення нових знань про структуру органічних сполук не потребує збільшення числа об'єктів, які вивчаються, а пов'язане з трактуванням цих знань з позицій рівнів організації, інтегруванням зі знаннями з біології і наданням їм світоглядного тлумачення.
Розроблено диференційовану за профільністю школи методику поетапного формування знань про молекулярний і полімерний рівні організації та узагальнення знань на міжпредметній основі з біологією. Розроблено методичні рекомендації для вчителів, диференційовані навчальні завдання і дидактичні матеріали для масової школи і класів природничого профілю, які сприяють реалізації таких дидактичних принципів, як науковість, доступність, ситемність, систематичність, гуманізація, наочність. Створено педагогічний програмний засіб „Структурна організація органічних речовин”, що дає змогу унаочнити складний теоретичний матеріал та індивідуалізувати його засвоєння учнями, створити умови для самонавчання і самоконтролю. Експериментом доведено ефективність розробленої методики формування знань про структурну організацію органічних речовин та доцільність використання педагогічного програмного засобу “Структурна організація органічних речовин” як необхідної складової методики. Цей висновок було зроблено на основі середнього значення коефіцієнтів засвоєння навчальної інформації про структурну організацію органічних речовин у масовій школі і класах природничого профілю. За результатами письмового контролю воно дорівнювало 78%, з використанням педагогічного програмного засобу – 85%. Значення коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона (r = 0,85) підтвердили достовірність гіпотези дослідження. Доведено, що пропонована методика сприяє розв’язуванню проблеми інтеграції природничих знань на основі ідеї рівневості структурної організації матерії.
Проведене дослідження не вичерпує всіх можливостей реалізації в курсі хімії загальноосвітньої школи змістової лінії “Рівні організації речовини”. Це зроблено лише для органічної хімії. Перспективним є визначення шляхів її реалізації в курсі неорганічної хімії. Потребує також детального дослідження проблема змістової і хронологічної координації курсів хімії і біології в 12-річній школі на основі узгодження знань про рівні структурної організації неживої і живої природи. |