У дисертації здійснено теоретичне узагальнення досліджуваної проблеми; розкрито педагогічні умови формування вокально-слухових навичок у процесі фахової підготовки майбутнього вчителя музики; розроблено та апробовано експериментальну методику та систему критеріїв і показників визначення рівнів сформованості вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики. Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і дозволило зробити узагальнюючі висновки відповідно до поставлених та вирішених завдань. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу наукової та науково-методичної літератури встановлено, що при всій багатогранності поглядів теоретики та практики сходяться на необхідності спеціального слухового розвитку майбутнього вчителя музики в процесі вокальної підготовки, але методичне забезпечення цього процесу є недостатнім. Відсутність у фаховій підготовці студентів вищих педагогічних навчальних закладів методики, спрямованої на вдосконалення вокально-слухової підготовки, негативно впливає на їх готовність до здійснення вокально-педагогічної роботи в школі на рівні сучасних вимог. Якісно новий рівень вокальної підготовки передбачає формування у майбутніх учителів музики вокально-слухових навичок як одного з провідних напрямів удосконалення його фахової підготовки. Теоретичний аналіз і узагальнення категоріального апарату дисертаційного дослідження надали можливість уточнити поняття “вокальний слух” та конкретизувати сутність поняття “вокально-слухові навички майбутнього вчителя музики”. Під вокальним слухом майбутнього вчителя музики ми розуміємо здатність педагога-музиканта виконувати діагностичні, прогностичні та коригувальні дії на основі свідомого оперування вокально-теоретичними знаннями та комплексного усвідомленого вокально-слухового сприйняття власного та дитячого процесу голосоутворення. Під вокально-слуховими навичками майбутнього вчителя музики ми розуміємо автоматизовані дії з аналізу та корекції процесу голосоутворення з контролем за роботою окремих складових як власного, так і дитячого співацького апарату. Дані навички є результатом практичного засвоєння студентами алгоритму діагностування власного та дитячого співу в процесі багаторазового повторення окремих вокально-слухових дій. Якщо вокальний слух – це здатність майбутнього вчителя музики до свідомої і точної вокально-слухової діяльності, то вокально-слухові навички – це автоматизовані ланки цієї діяльності. Структуру вокально-слухових навичок складають мотиваційний, когнітивний та операційний компоненти. З’ясовано, що ефективність формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики в процесі фахової підготовки значно підвищується завдяки реалізації таких педагогічних умов, як: стимулювання мотиваційної сфери від соціально-афіліативної через особистісно-значущу до формування вокально-слухацької установки; зміщення смислових акцентів когнітивної діяльності студентів від одержання інформації у готовому вигляді до активного самостійного пошуку і вільного володіння вокально-теоретичними знаннями; застосування у навчальному процесі педагогічно доцільних засобів підготовки студентів до вокально-слухової діяльності, опанування практичними прийомами діагностування власного та дитячого співацького процесу. Критеріями сформованості вокально-слухових навичок виділено: мотиваційно-потребовий, який характеризує ставлення до вокально-слухової діяльності; когнітивно-пізнавальний, який визначає ступінь володіння вокально-теоретичними знаннями; діяльнісно-операційний, який виявляє ступінь практичного опанування навичками вокально-слухового діагностування власного та дитячого співацького процесу. Відповідно до розроблених критеріїв визначено рівні сформованості вокально-слухових навичок студентів: низький, середній, достатній, високий. У процесі діагностувального обстеження виявлено недостатній рівень сформованості вокально-слухових навичок майбутніх учителів музики: низька зацікавленість процесом вокально-слухової діяльності, невпевненість їх у своїх силах, поверховість та фрагментарність вокально-теоретичних знань, відсутність практичних навичок вокально-слухового діагностування власного та дитячого співацького процесу.
В дослідженні запропоновано педагогічну модель формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики, яка складається з таких структурних компонентів: мотиваційно-ціннісний (спрямовує на формування установки на виконання вокально-слухових дій); інформаційно-аналітичний (передбачає набуття ґрунтовних вокально-теоретичних знань); практично-операційний (передбачає опанування алгоритмом вокально-слухового діагностування співацького процесу). Останній, в свою чергу, розгалужується на два підструктурних елементи: елемент самодіагностування (орієнтує на свідоме оволодіння практичними прийомами аналізу та корекції власного співацького процесу) і елемент діагностування дитячого співу (скеровує на опанування практичними прийомами вокально-слухового діагностування дитячого співацького процесу). Педагогічна модель відбиває специфіку процесу формування вокально-слухових навичок, конкретизує його цілі, зміст, завдання, методику і форми навчання. Як методичне забезпечення реалізації педагогічної моделі була розроблена експериментальна методика поетапного формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики в процесі вокальної підготовки. Експериментальна методика складається з трьох взаємопов’язаних етапів навчання: формувально-пропедевтичного (спрямовує на набуття базового досвіду вокально-слухового діагностування, формування первісної мотивації, оволодіння вокальною термінологією у межах пропедевтики; початок набуття практичних прийомів вокально-слухового діагностування власного співацького процесу), розвивально-інформаційного (спрямовує на подолання стану „когнітивного дисонансу”, формування системи вокально-теоретичних знань, усвідомлення алгоритму вокально-слухового діагностування власного співацького процесу), завершально-адаптаційного (спрямовує на формування установки на виконання вокально-слухових дій, поглиблення вокально-теоретичних знань через пошуково-пізнавальну діяльність, оволодіння алгоритмом вокально-слухового діагностування дитячого співацького процесу). Зміст етапів конкретизовано у технологічних картах, які відповідають кожному з визначених етапів розробленої методики. Результати формувального експерименту дали змогу переконатися у ефективності експериментальної методики, виявити позитивні зміни рівнів сформованості вокально-слухових навичок майбутніх учителів музики та підтвердити висунуту гіпотезу.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого вивчення вимагають такі питання, як формування вокально-слухових навичок з урахуванням вікових особливостей респондентів, залежність ефективності формування вокально-слухових навичок від відповідної репертуарної політики. |
