Результати тривалих, детальних і цілеспрямованих експедиційних досліджень дозволили вивчити характер середньорічних змін в основних ланках структурно-динамічних перетворень у водах Східного Середземномор'я. Дослідженнями охоплено період від початку зимового конвекційного перемішування в його північних регіонах до розвитку літніх загально басейнових циркуляційних систем. Велику роль у виявленні генезису і характеру розвитку тих чи інших структур і процесів відіграв факт існування в ці роки так званого "кліматичного перехідного процесу". Зв'язані з ним кардинальні перетворення водної товщі дозволили оцінити і екстремальний характер можливих міжрічних змін структури і динаміки вод усього Східного Середземномор'я. Головні наукові результати проведеного дослідження такі: 1. Показано, що внаслідок змін у тепло- та енергообміну у системі океан-атмосфера у другій половині 80-х - першій половині 90-х рр. почався перерозподіл регіональних пріоритетів у формуванні глибинних вод Східного Середземномор'я - на перше місце стало виходити Егейське море, зі своїми більш солоними і теплими глибинними водами. Води Адріатичного моря, що тривалий час вважалися значною часткою глибинної водної маси Східного Середземномор'я (до 70%), почали поповнювати менш щільні проміжні водні маси Східного Середземномор'я. 2. Друга половина 80-х рр. минулого сторіччя ознаменувалася значним підвищенням солевмісту поверхневих вод Східного Середземномор'я, що привело до кардинальних змін у процесах зимового конвекційного перемішування і генерації вод. Прогресуюче збільшення солевмісту поверхневих вод у період 1987-1991 рр. складало 0.03 на рік, і було викликано як атмосферними впливами так і, можливо, роботою механізму внутрішнього саморегулювання. 3. Основним джерелом найбільш щільних глибинних і придонних вод улоговин Афонського і Хіоського басейнів Егейського моря є частина Лемносько-Лесбоського шельфу. Зона дивергенції на півночі Хіоського басейну є основним генератором поверхнево-проміжних вод, а разом з північно-західною ділянкою мілководного шельфу архіпелагу Киклади - глибинних вод Крітського басейну. Така детальна класифікація усіх вод Егейського моря виконана уперше. 4. Відкриті і досліджені у всіх фазах процеси глибокого конвективного перемішування в ядрі Родоського циклонічного круговороту, чим остаточно доведена можливість формування глибинних вод безпосередньо в басейні Східного Середземномор'я. 5. Показано, що в період роботи "перехідного процесу" відбулися значні зміни циркуляційного режиму вод Східного Середземномор'я. Виноси великого обсягу щільних вод з південної частини Егейського моря через протоки Критської острівної дуги - Кассос на сході і Елафонисос, Кітіра і Антикітіра на заході, формували на південних схилах проток вертикально протяжні і інтенсивні фронтальні зони, на базі яких розвивалися запотужні антициклони Iєрапетра і Пелопс. Посилення і зсув до півночі струменя Північно-Африканської течії викликали активізацію в південних регіонах моря антициклонічної завихоренності. Аномальний розвиток антициклонічного вихороутворення вказує на визначальну роль внутрішньої щільнісної неоднорідності вод у формуваннi суббасейнових циркуляційних систем. 6. Визначені і вперше докладно досліджені структурні, динамічні і енергетичні характеристики антициклонічних круговоротів у протоках Крітської острівної дуги, показано, що активність антициклонів Пелопс і Iєрапетра може служити індикатором кліматичного стану вод Східного Середземномор'я. 7. Уявляється, що в басейні випару, яким є Середземне море, працює механізм внутрішнього хвильового саморегулювання, а досліджуваний перехідний процес є короткочасною, але одною з найбільш важливих ланок тривалого хвильового кліматичного процесу. Серед практичних висновків роботи можна виділити наступні: 1. Матеріали даної дисертації розширюють знання і уточнюють уявлення про складний ланцюг структурних і динамічних процесів, що відбуваються в басейні Середземного моря. Вони можуть бути використані для подальшого і більш докладного дослідження взаємозв'язків зовнішнього і внутрішнього водо- і енергообмінів, при плануванні експериментів, інтерпретації результатів натурних спостережень, при рішенні питань практичного освоєння морів і океанів. 2. Експериментально визначена залежність густини вод у верхніх квазіоднорідних ядрах під основним пікноклином у передпротокових антициклонах Середземного моря від доступної потенційної енергії (ДПЕ) круговоротів: ДПЕ = (-21.67sq + 627.9)*1015 Дж. Залежність дозволяє одержати значний економічний ефект при моніторингу енергетики антициклонічних круговоротів. 3. Центральні області Родоського циклонічного круговороту внаслідок виникнення значних спадних токів типа „конвекційного пробою” є узимку дуже небезпечними районами для підводного мореплавства | 