1. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено актуальність формування в підлітків ціннісного ставлення до природи, що обумовлено теперішнім екологічним станом, низьким рівнем екологічної культури суспільства, перевагою антропоцентричного підходу у взаємодії з природою та недостатнім висвітленням проблеми в науково-педагогічній літературі. У роботі охарактеризовано основні якісні періоди процесу становлення екологічної свідомості, які відіграють важливу роль у розвитку ставлення особистості до природи. 2. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу охарактеризувати сутність і значення таких категоріальних понять, як “ставлення”, “екологічне ставлення”, “ціннісне ставлення підлітків до природи”, представлено динаміку їх дослідження та відслідковано перебіг упровадження екологічних ідей у практику роботи української школи. 3. Доведено, що інтенсивне формування в особистості ціннісного ставлення до природи відбувається в підлітковому віці, оскільки саме в цей період формується переосмислення цінностей, настанов, переконань, зокрема, і екологічних, що визначає зміну особистісної значущості ставлень до навколишнього світу. 4. Аналіз наявного стану сформованості цінностей екологічного спрямування в підлітків здійснено за допомогою різних показників і критеріїв. Головні з них – екологічний тезаурус підлітків, повнота, глибина й осмисленість відповідних знань, емоційність сприйняття природних цінностей і вплив його на формування в підлітків ціннісного ставлення до природи, активність в екологічній діяльності, здатність до екологічної рефлексії та самореалізації природоохоронних дій і поведінки в природі. 5. Результати анкетування вчителів, батьків та дані констатувального експерименту засвідчили, що в дітей підліткового віку можливо сформувати ціннісне ставлення до природи. Проте навчально-виховний процес загальноосвітньої школи спрямований перш за все на розвиток інтелектуальної сфери особистості (формування екологічних знань, умінь і навичок), тоді як почуття, потреби, мотиви й настанови учнів стосовно природи часто залишаються поза увагою. Отже, виникає протиріччя між вагомістю ціннісно-емоційних ставлень підлітків до природи та недооцінкою в процесі навчально-виховної роботи з ними ціннісного чинника. Це зумовило необхідність розробки науково обґрунтованої методики формування в підлітків ціннісного ставлення до природи. 6. Теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено організаційно-педагогічну модель, що включала мету, завдання, етапи та умови формування в підлітків ціннісного ставлення до природи, а також розроблену методику (зміст, форми, методи, засоби) визначення сформованості ціннісного ставлення підлітків до природи, якою передбачено виконання серії завдань на з’ясування емоційних, діяльнісних проявів у взаємодії з природою. За базовими критеріями та обґрунтованою методикою виділено якісні характеристики типів ставлення підлітків до природи: яскраво виражене ціннісне ставлення, ціннісне ставлення і неціннісне ставлення. Запропонована методика зумовлюється на принципах особистісно орієнтованого виховання. Специфічні принципи технології формування ціннісного ставлення до природи обумовлюються сутністю цього ставлення та його особливостями в підлітків досліджуваного віку. 7. Доведено, що ефективність формування ціннісного ставлення підлітків до природи здійснюється в процесі реалізації відповідних педагогічних умов, найважливішими з яких стосовно нашого педагогічного пошуку стали забезпечення загальної спрямованості навчально-виховного процесу школи на розв’язання завдань формування в підлітків ціннісного ставлення до природи, інтеграційний підхід до усвідомлення особистістю природних цінностей у процесі викладання природничих та гуманітарних дисциплін та класної і позакласної виховної роботи з учнями підліткового віку, пріоритетність вибору форм і методів здійснення педагогічного процесу, що володіють значним емоційно-мотиваційним потенціалом впливу на особистість, формування в підлітків особистісних, екологічно доцільних стратегій поведінки і взаємодії з природою. 8. В основу нашого підходу до визначення засобів формування екологічних орієнтацій підлітків покладено наукове положення про те, що на формування ціннісного ставлення підлітків до природи впливає певний комплекс чинників. Важливу роль серед них відіграють фольклор, художні твори екологічного спрямування, факультативний курс, оскільки вони є своєрідним утіленням етичних ідей, настанов і заповідей народу, несуть їх через систему художніх образів не лише раціонально, але й емоційно-чуттєво, сприяючи переходу знань у цінності. 9. Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили ефективність дії висунутих у гіпотезі педагогічних умов формування в підлітків ціннісного ставлення до природи. Визначено такі тенденції – від молодших до старших підлітків посилюється антропоцентрична спрямованість ціннісного ставлення, динаміка значень показників адекватності та активності частково відображає суперечливість ставлення до природи, зумовлену посиленням мотивів користі в старшому підлітковому віці. Проблема формування в підлітків ціннісного ставлення до природи не вичерпується розглянутими аспектами. Подальшого розкриття потребують педагогічні умови та психологічні механізми процесу досліджуваної характеристики. Перспективними видаються також дослідження впливу сім’ї, засобів масової інформації та громадських екологічних організацій на формування в підлітків ціннісного ставлення до природи. |