У дисертації наведено теоретичне узагальнення вирішення проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, що виявляється у визначенні сутності, змісту та специфіки, а також організаційно-педагогічних умов означеного процесу. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити основні висновки. 1. Теоретико-методологічний аналіз досліджень у галузі філософії, психології, професійної педагогічної освіти дав змогу уточнити основні поняття: “самовиховання”, “професійне самовиховання”, “потреба у професійному самовихованні”. Установлено, що потребу майбутнього вчителя в професійному самовихованні слід розуміти як відображені у свідомості майбутнього вчителя прагнення найбільш повного розвитку власних професійно-особистісних якостей з метою успішної їх самореалізації в майбутній професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано, що потреба майбутніх учителів у професійному самовихованні – це складне інтегроване утворення професійно-особистісної сфери особистості, що передбачає взаємодію та органічну єдність трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, поведінкового. Ціннісно-мотиваційний компонент потреби у професійному самовихованні визначено як позитивне ставлення студентів до самозмінювання; усвідомлення значущості професійного зростання; наявність педагогічної спрямованості. Когнітивний компонент відбиває базову педагогічну культуру майбутнього вчителя, наявність необхідних уявлень про себе та достатніх знань з теорії та технології професійного самовиховання. Поведінковий компонент визначено як наявність системи дій, умінь та навичок щодо професійного самовиховання, здатність до об’єктивного самооцінювання та самоаналізу, наявність активно-творчої позиції в професійно-особистісному самовихованні. 2. Обґрунтовано критерії сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні: загальна спрямованість майбутнього вчителя на професійну самовиховну діяльність; усталеність ціннісних професійних орієнтацій; наявність глибоких загальнопедагогічних та методичних знань з теорії й практики самовиховання, умінь і навичок професійної самовиховної діяльності; усвідомлення відповідальності за рівень свого професіоналізму; бажання і вміння знаходити оптимальні варіанти розв’язання складних проблемних ситуацій щодо позитивного виховного впливу. Визначено рівні сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні: високий, середній, низький. 3. Результати констатувального експерименту засвідчили, що більшість майбутніх учителів перебуває на середньому та низькому рівнях сформованості потреби в професійному самовихованні. Студенти поверхово володіють засобами професійного самовдосконалення, відчувають труднощі у визначенні способів організації професійного самовиховання, у них слабо розвинені навички самопізнання сильних і слабких сторін своєї індивідуальності. 4. За результатами теоретичного аналізу проблеми та констатувального експерименту розроблена модель формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, яка спрямована на стимулювання розвитку мотивів професійного самовиховання та цілеспрямовану підтримку студентів з боку викладачів, усвідомлення майбутніми вчителями професійного самовиховання як особистісної цінності, створення у ВНЗ системи професійного самовиховання. Дослідна модель побудована відповідно до трьох органічно взаємопов’язаних складових потреби у професійному самовихованні: ціннісно-мотиваційного, когнітивного й поведінкового компонентів. 5. Обґрунтовано, що необхідними організаційно-педагогічними умовами формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні є: переорієнтація навчально-виховного процесу педагогічного університету на цілеспрямоване формування цього системного утворення; готовність викладачів педагогічного ВНЗ до поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні; спрямування методів і форм організації самостійної пізнавально-практичної діяльності студентів на усвідомлення ними специфічності професійного самовиховання майбутнього вчителя та пробудження інтересу до цього процесу. 6. Встановлено, що формуванню у студентів потреби в професійному самовихованні сприяє застосування таких засобів навчання: інтерактивних форм і методів роботи (бесіди, діалогова взаємодія, дискусії, години спілкування); рефлексивних (методики самопізнання, щоденники професійного самовиховання, створення програм професійного самовиховання); творчих (проекти, конкурси, театралізовані дійства тематичні вечори тощо). 7. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив дієвість поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні, що передбачає запровадження науково-практичного семінару для викладачів “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя”, тренінгу особистісного професійного самовдосконалення, спецкурсу “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що в експериментальній групі, де проведено цілеспрямовану роботу з формування потреби в професійному самовихованні майбутніх учителів, виявилось 22,2% студентів з високим рівнем її сформованості (проти 8,9% до початку експериментального навчання). Студенти з низьким рівнем сформованості потреби в професійному самовихованні становили 12,1% експериментальної групи (порівняно з 43,2% до початку формувального експерименту). Якісний і кількісний аналіз, математично-статистична обробка експериментальних даних засвідчили наявність істотних позитивних змін у рівнях сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні у процесі формувального експерименту, що вказує на ефективність упровадження організаційно-педагогічних умов. Експериментально доведено, що основою педагогічної праці викладачів ВНЗ є така цілеспрямована діяльність кожного з них, яка захоплює, розвиває у майбутніх учителів бажання систематично самовдосконалюватись і професійно саморозвиватись протягом життя. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів вирішення проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. До перспективних напрямків подальших наукових пошуків відносимо визначення шляхів створення гуманістичного освітнього простору у педагогічних ВНЗ, спрямованих на професійне самовиховання студентів, розвиток у вчителів ціннісно-мотиваційної сфери професійного самовдосконалення в системі післядипломної освіти та самоосвіти. |