У дисертації здійснено теоретичну експлікацію та експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов, що детермінують формування цінності самореалізації в майбутніх педагогів у процесі фахової підготовки. Одержані результати стали вихідними положеннями для таких висновків: 1. Багаторічні спостереження за розвитком педагогічної освіти в Україні дозволяють констатувати рух до більш вільного вибору й реалізації вчителями, викладачами вищої школи, вихователями своїх можливостей у професійній діяльності. Педагог постає суб’єктом значно більшої свободи самоздійснення, що дозволяє втілити обрані ним можливості буття. З цієї причини проблема формування цінності самореалізації в майбутніх педагогів у процесі фахової підготовки набуває особливої актуальності. 2. Розгляд основних дефініцій дослідження не виявив значних суперечностей у поглядах, викладених у найбільш авторитетних словникових, енциклопедичних та суто наукових виданнях. “Фахова підготовка” дефінійована як частина організованого педагогічного процесу з надбання контекстних щодо професії знань, умінь та ціннісних установок, яка реалізується в рамках відповідного циклу галузевого стандарту, “майбутній педагог” – особа, що перебуває у фазі активної професійної підготовки у вищому навчальному закладі до педагогічної діяльності на професійній основі. Аналіз феномену “цінність самореалізації” дозволив вивчити його формальну й змістовну природу та дефініювати як відображену у свідомості, почуттях та волі особистісну позицію людини щодо найбільш повного втілення своєї природи і сутнісних сил у педагогічній діяльності. 3. У ході проведеного аналізу експліковано критерії, показники та рівні сформованості цінності самореалізації, встановлено можливість їх операціоналізації через вивчення діяльнісної, почуттєвої та когнітивної сфери майбутніх педагогів. Обґрунтовано три головних критерії цінності самореалізації: у когнітивній сфері – ціннісна установка на самопізнання, саморозуміння та самовизначення як етапи процесу самореалізації; у сфері діяльності – ціннісна установка на інтерактивну взаємодію в навчально-професійній та квазіпрофесійній діяльності; у почуттєвій сфері – ціннісна установка на конгруентне самовираження, емпатію та толерантне прийняття іншої людини. 4. Аналіз існуючих теоретичних та емпіричних резервів фахової підготовки дозволив обґрунтувати головні обствини, які через насичення педагогічного процесу методами та засобами, що стимулюють вияв студентами критичності мислення, креативності, ціннісного самовизначення; забезпечення тривалого фізичного, інтелектуального й емоційного контакту студентів з педагогами-майстрами у реальному та опосередкованому навчальними засобами вигляді; фіксацію цінності самореалізації як необхідної компоненти в навчально-методичній документації; організацію і стимулювання колективного дискусійного простору з проблем особистісного та професійного самопізнання, саморозуміння й самовизначення, постають необхідними та достатніми організаційно-педагогічними умовами, що забезпечують формування цінності самореалізації майбутніх педагогів. Аналіз циклу професійної та практичної підготовки майбутніх педагогів різних спеціальностей, змістовних характеристик і цільових орієнтирів дисципліни “Основи педагогічної майстерності”, подальшої педагогічної практики доводять відповідність їх природи експлікованим організаційно-педагогічним умовам та конструктивність використання для сфокусованого формування цінності особистісної й професійної самореалізації. 5. У педагогічному експерименті доведено ефективність використання поетапної моделі формування цінності самореалізації, яка включає: рекламно-мотивувальний етап, методи й засоби в якому спрямовані на презентацію перспектив найбільш повного втілення власної природи й сутнісних сил студентів у педагогічній професії, доведення до свідомості студентів педагогічних спеціальностей суті та змісту формувальної роботи; діагностично-залучальний етап, методи й засоби в якому спрямовано на здійснення оцінки рівня сформованості цінності самореалізації у студентів педагогічних спеціальностей та одночасно стимулюють процеси професійного самопізнання, саморозуміння й самовизначення; активно-контактний етап, методи й засоби якого мають забезпечити тривалий та глибокий контакт студентів педагогічних спеціальностей з професійною позицією, поведінкою та мисленням педагогів-майстрів у реальному або ідеальному вигляді; прагматично-дослідний етап, методи й засоби в якому дають можливість зафіксувати через квазіпрофесійну діяльність неефективні та ефективні стереотипи в поведінці, інтелектуальній та емоційній сфері майбутніх педагогів, озброїти їх мінімальною педагогічною технікою (психофізичний апарат, вокальні характеристики мовлення, жести, постава, переміщення, рухи очей, експресія обличчя тощо), зафіксувати їх професійну приналежність; катарсисно-кульмінаційний етап, методи й засоби в якому спрямовано на досягнення студентами “пікових переживань” у реальному педагогічному процесі на робочих місцях та фіксацію переходу ціннісних установок у відповідні акти педагогічної діяльності; консультативно-моделювальний етап, методи й засоби в якому спрямовані на консультативну підтримку в подальшому професійному розвитку та розробці індивідуальної траєкторії професійної самореалізації. Доведено ефективність використання авторських та запозичених методичних розробок з моделювання квазіпрофесійних ситуацій, проведення зустрічей і круглих столів з педагогами-майстрами, інтерактивних ділових ігор, тренінгу педагогічної техніки, рефлексивного аналізу педагогічної діяльності під час педагогічної практики, методичні прийоми з “катарсизації” занять. За підсумками статистичної обробки результатів формувального експерименту встановлено достовірно вищі показники сформованості цінності самореалізації в експериментальних групах (р<0,05), що дає змогу констатувати підтвердження гіпотези й досягнення мети дисертаційного дослідження. Результати дослідної роботи можуть бути використані в практиці організації навчального процесу вищих навчальних закладів педагогічних спеціальностей та для розробки програм педагогічної фасілітації в подальшій особистісній і професійній самореалізації в рамках безперервної освіти протягом життя. Проведене дослідження може інтерпретуватися як початок великої роботи з напрацювання педагогічних технологій формування цілісної аксіологічної культури в майбутніх педагогів у процесі професійної безперервної освіти, базисом якої можуть бути представлені організаційно-педагогічні умови. |