1. На основі результатів аналізу філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури виявлено генезис поняття “технологічна культура”, охарактеризовано типи універсальних культур (міфологічної, космологічної, антропологічної, технологічної). З’ясовано, що кожна універсальна культура має власне базове, ключове поняття: у міфологічній культурі – надістотніша сила, у космологічній культурі – природа, космос, у антропологічній культурі – людина. 2. Професійно-педагогічна культура (ППК) – це інтегральна якість особистості педагога-професіонала, умова та передумова ефективної педагогічної діяльності, узагальнений показник професійної компетентності викладача, мета професійного самовдосконалення. На основі аналізу структурних компонентів ППК (аксіологічний, технологічний, творчий) з’ясовано, що технологічна культура є складовим елементом професійно-педагогічної культури вчителя трудового навчання, необхідним компонентом творчої самореалізації та професійного самовдосконалення особистості фахівця, глибокого володіння основами перетворювальної діяльності, готовності до інновацій і новаторства. Вона передбачає наявність у людини системи технологічних знань, умінь і особистісних якостей. 3. Обґрунтовано критерії: потребнісно-мотиваційний, когнітивний та операційно-діяльнісний. Визначено й охарактеризовано рівні сформованості (високий, середній, низький) технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. Сукупність визначених критеріїв, показників і рівнів дало змогу проаналізувати стан і визначити умови підвищення ефективності формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. 4. Аналіз результатів дослідження показує, що рівень технологічної культури студентів помітно відстає від вимог сьогодення, а для формування та розвитку всіх її складових не вистачає можливостей циклу фундаментальних, фахових і спеціальних дисциплін. Результати констатуючого етапу експерименту свідчать, що питанням формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету, як складової загальної культури та її структурних складових, не приділяється належної уваги. Технологічні знання й уміння студентів розрізнені, не зорієнтовані на досягнення загальної мети – формування технологічної культури. Водночас на основі одержаних результатів можна зробити висновок про те, що навчально-виховний процес вищого навчального закладу має необхідні умови для формування технологічної культури студентів ІЕФ. Однак відсутність систематизованої, узагальнювальної роботи не дає можливості студентам оволодіти технологічною культурою на достатньому рівні. Вказано на необхідність розробки інтегрованого спецкурсу, який систематизував би й узагальнив теоретичні та методичні технологічні знання й уміння студентів, забезпечив формування важливих професійних якостей майбутнього вчителя трудового навчання, компонентів технологічної культури. 5. У дисертації обґрунтовано модель формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету, до якої входять такі компоненти: загальні цілі, педагогічні завдання, організаційно-педагогічні умови, критерії ефективності та суб’єкти формування технологічної культури, зміст, форми і методи роботи, результати. Реалізація змісту моделі здійснювалася у процесі вивчення спецкурсу “Основи технологічної культури”, читання лекцій, проведення практикумів, семінарів. Спецкурс акумулював мету, завдання, зміст, форми і методи формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. Реалізація моделі забезпечила систематизацію теоретичних та методичних технологічних знань й умінь студентів, усвідомлення необхідності формування технологічної культури в професійній діяльності, ефективність змісту і процесу формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. 6. Зміст формування технологічної культури майбутніх вчителів трудового навчання визначено на засадах професійно-культурологічного підходу, який відображає особливості і функції педагогічної діяльності і спрямований на формування системи узагальнених професійно-технологічних знань, умінь і навичок, на розвиток технологічного мислення. Структуровано основні поняття, елементи технологічної культури (технологічний світогляд, технологічне мислення, технологічна освіта, технологічна етика, технологічна естетика, техносфера, технологія виробництва), визначено їх логічну послідовність у програмі спецкурсу, взаємозв’язок з відповідними професійними знаннями. 7. Визначено різноманітні нетрадиційні методи і форми навчання, комплексне застосування яких у поєднанні із традиційними методами і формами дало можливість досягти сукупного навчального ефекту у формуванні основ технологічної культури майбутніх учителів трудового навчання. До комплексу методів і форм, обґрунтованих та експериментально перевірених у дисертації, належать: метод вправ, метод дизайн-аналізу виробів, метод творчих проектів, морфологічний аналіз, метод мозкової атаки, ділова гра, метод комп’ютерної підтримки, навчальний експеримент, олімпіади, конкурси, екскурсії, метод фокальних об’єктів, функціонально-вартісний аналіз, алгоритмічний метод, дискусія. 8. Перевірено ефективність упровадження організаційно-педагогічних умов формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету вищого педагогічного навчального закладу. Основними із них є: створення можливостей для реалізації змісту технологічної підготовки, адекватного професійній діяльності вчителя трудового навчання; вивчення спецкурсу “Основи технологічної культури”; забезпечення зв’язку між процесом формування технологічної культури і професійним навчанням учителя трудового навчання; оптимальне поєднання традиційних і нетрадиційних форм і методів навчання; моніторинг ефективності процесу формування технологічної культури. 9. Результати формуючого експерименту показали, що реалізація спецкурсу, використання нетрадиційних методів і форм навчання, дотримання організаційно-педагогічних умов забезпечило ефективність процесу формування критеріальних компонентів технологічної культури студентів. Після експерименту збільшилася кількість студентів із яскраво вираженим позитивним ставленням до майбутньої діяльності (від 3,5 до 3,9 балів у студентів 2-го курсу і від 3,5 до 4,5 балів у студентів 4-го курсу), більш сформованою виявилася їх професійна спрямованість (від 2,7 до 3,5 балів у студентів 2-го курсу і від 2,8 до 4,8 балів у студентів 4-го курсу). В результаті формуючого експерименту для майбутніх учителів найбільш характерним є високий (37,2%) і середній рівні ставлення до процесу навчання у вищому навчальному закладі. Удвічі зменшилася кількість студентів із низьким рівнем ставлення до процесу навчання у ВНЗ. Кількість студентів, орієнтованих на зовнішню мотивацію, зменшилась на 12,1%, відповідно посилилася внутрішня мотивація. Збільшилась і кількість студентів, яких характеризують “повністю правильні знання” сутності і структурних компонентів технологічної культури. За когнітивним і за потребнісно-мотиваційним критеріями зафіксовано позитивний вплив спецкурсу на формування в студентів технологічної культури. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування технологічної культури майбутнього вчителя трудового навчання. Подальшого вивчення потребують такі питання: застосування нових педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання в процесі формування технологічної культури майбутнього вчителя, виявлення психолого-педагогічних механізмів і засобів формування технологічної культури в учнів загальноосвітніх шкіл. |
