За результатами проведених досліджень з проблеми формування та розвитку ринку молока і молочної продукції зроблені наступні висновки: 1. Ринок молока і молочної продукції формується суб’єктами ринкових відносин, що вступають у товарообмін, і є невід’ємною складовою частиною продовольчого ринку, розвиток якого безпосередньо пов’язаний з рівнем життя населення. Тому розробка організаційно-економічних основ його формування та ефективного функціонування має важливе наукове і практичне значення. У 2000 р. порівняно з 1990 р. виробництво молока в Україні скоротилось на 48,3%, в Кіровоградській області – на 55,8%; зменшилось виробництво молочних продуктів: масла тваринного – відповідно в 3,3 та 7,4 раза, сирів жирних – в 2,7 та 4,5 раза, продукції з незбираного молока – в 9,2 та 23,8 раза. В розрахунку на душу населення виробництво молока скоротилось по області на 369 кг, в цілому по країні – на 217 кг, а досягнутий рівень споживання молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко) нижчий від науково-обгрунтованого нормативу (390 кг). У 2001р. порівняно з 2000 р. виробництво молока, жирних сирів та продукції з незбираного молока в Кіровоградській області і в цілому по країні збільшилось, проте раціонального рівня виробництва і споживання молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко) не досягнуто. Обмежене споживання молока і молочних продуктів зумовлене насамперед низькою платоспроможністю населення, створює ілюзію повного забезпечення попиту, збалансованості попиту та пропозиції. 2. У ринкових умовах виробництво молочної продукції та її збут повинні знаходитися у тісній залежності від попиту споживачів. Діяльність молокопереробних підприємств має бути спрямована на виробництво продуктів, які користуються значним попитом у населення. Слід зазначити, що на структурні зміни в асортименті молочної продукції істотно впливає рівень доходів, вік, стать, місце проживання, національні традиції споживачів. 3. За досліджуваний період у Кіровоградській області відбулася зміна структури виробництва молока: питома вага сільськогосподарських підприємств в загальному обсязі виробництва скоротилась від 85,1% у 1990 р. до 26,1% у 2000 р. і до 23,4% у 2001 р., господарств населення – збільшилась від 14,9 до 73,9 та 76,6%. Подібні тенденції спостерігаються в усіх регіонах України. Виробництво молока в особистих господарствах населення набуває все більшого значення у формуванні товарних обсягів молока. В цій категорії господарств склалася тенденція до збільшення чисельності поголів’я корів та підвищення їх продуктивності, тоді як в сільськогосподарських підприємствах кількість корів з кожним роком зменшується, а рівень їх продуктивності значно нижчий, ніж у господарствах населення. 4. Низька якість кормів та їх незбалансованість у раціонах годівлі, порушення умов утримання та технології доїння корів у переважній більшості сільськогосподарських підприємств негативно впливають на продуктивні якості худоби. Економіко-географічні умови Кіровоградської області потенційно забезпечують найвищий вихід кормопротеїнових одиниць по люцерні на зелений корм (50-65 ц з 1 га кормової площі), кормових буряках (45-65), кукурудзі на силос (35-40), пшениці (30-50), кукурудзі на зерно (30-55); нижчий вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га забезпечують однорічні трави на зелений корм (20-40 ц) та на сіно (15-20). Виходячи з цього, в зимовий період у господарствах області доцільно застосовувати силосно-концентратний тип годівлі корів. Питома вага концентрованих кормів у раціоні годівлі повинна становити не менше 35%. У літній період доцільно використовувати переважно зелені корми з урахуванням наявності зеленого конвеєра, а з метою підвищення продуктивності тварин слід включати в раціон додатково близько 5% консервованих кормів. 5. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі молодняка великої рогатої худоби питома вага корів у стаді в більшості сільськогосподарських підприємств має досягати до 39-41%, оскільки при цьому створюються необхідні передумови для забезпечення господарств власним ремонтним молодняком, вибракування низькопродуктивних тварин, нарощування виробництва молока та яловичини. 6. На сучасному етапі господарювання потенційні переваги великих сільськогосподарських підприємств виявились не реалізованими, а високий рівень інтенсивності праці в господарствах населення не забезпечує бажаного ефекту через серйозні проблеми організаційно-технічного та фінансового характеру. В умовах зосередження молочного скотарства за основними показниками в господарствах населення найбільш досконалою формою реалізації інтересів незалежних товаровиробників через спільні дії є створення інтеграційних формувань та управління ними на кооперативних засадах. Створення інтеграційних структур має бути спрямоване на збереження цілісних технологічних комплексів, встановлення оптимальної рівноваги між попитом та пропозицією молочних продуктів, захист вітчизняного товаровиробника. 7. На сучасному етапі господарювання система цін на ринку молока і молочної продукції Кіровоградської області та України в цілому не сприяє забезпеченню інтересів усіх складових молокопродуктового підкомплексу, особливо молочного скотарства, на достатньому для розширеного відтворення рівні. Відсутність еквівалентного обміну між продукцією сільського господарства, товарами та послугами, що надаються йому, поставила галузь в економічно невигідні умови. У зв’язку з цим для кожного учасника процесу руху сировини та кінцевої продукції від виробника до споживача ціну необхідно визначати з урахуванням попиту і пропозиції на основі середньогалузевих витрат та рівновеликої норми прибутку (15-20%). 8. Регулювання ринку молока і молочної продукції слід розглядати як систему заходів, спрямованих на захист вітчизняних товаровиробників та споживачів. До таких заходів належать: встановлення стандартів якості на молоко та молочні продукти, удосконалення податкової, фінансово-кредитної, бюджетної та митної політики. Важливими напрямками державного регулювання ринку молока і молочної продукції України в сучасних умовах господарювання є впровадження еквівалентних та мінімальних гарантованих цін на молоко та молочні продукти, граничного рівня торговельної націнки при реалізації молокопродуктів, обмежувальних цін на засоби виробництва, які використовуються в молочному скотарстві, порогових цін на молочні продукти, пільгового кредитування сільськогосподарських товаровиробників, диференційованих ставок податку на додану вартість у розрізі видів молочної продукції. 9. Враховуючи економіко-географічні умови Кіровоградської області та рівень споживання молочних продуктів, в дисертаційній роботі запропоновані варіанти досягнення мінімального, спрямованого на раціональне внутрішнє споживання та рекомендованого (оптимального) обсягу виробництва молока на 2010 рік. Повне використання внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва молока і молочних продуктів та заходів державної підтримки вітчизняного виробника сприятиме досягненню рекомендованих (оптимальних) параметрів молокопродуктового підкомплексу АПК Кіровоградщини у 2010 році: валове виробництво молочної сировини – 930 тис. т (у т.ч. 562,5 тис. т буде вироблено в господарствах населення), фонд споживання молочних продуктів (у перерахунку на молоко) – 441 тис. т, витрати молока в сільськогосподарському виробництві – 220 тис. т, інше витрачання – 2,2 тис. т, експорт молочних продуктів (у перерахунку на молоко) – 266,8 тис. т. 10. Проблема формування та розвитку ринку молока і молочної продукції охоплює комплекс питань як теоретичного, так і практичного характеру. У зв’язку з цим виникає необхідність впровадження у виробництво системи макро- та мікроекономічних заходів, зокрема: раціональної інтенсифікації виробництва на основі залучення вітчизняних та іноземних інвестицій; економічно обгрунтованого стимулювання безпосередніх виробників продукції з метою нарощування виробництва і товарообігу; економічного регулювання раціональної структури землеробства і тваринництва та ринків збуту продукції на основі цільових продовольчих програм; удосконалення фінансово-кредитної, податкової, бюджетної політики держави; введення системи державного контролю за цінами для гарантованої прибутковості виробництва молока і забезпечення раціонального співвідношення попиту і пропозиції на ринку молока і молокопродукції. | 