Дослідження питань формування та використання виробничого капіталу в сільському господарстві дозволило зробити наступні висновки: Капітал є загальною економічною категорією, яка займає центральне місце в економічних відносинах. У процесі виробництва капітал створює основну масу додаткового продукту, а тому є продуктивним. Пізнання сутності категорії виробничого капіталу в Україні розпочато у процесі ринкової трансформації економіки. З огляду на відносну новизну категорії капіталу в наукових дослідженнях та практиці доцільно використовувати спеціальне поняття “виробничий капітал у сільському господарстві” як вартість матеріальних, людських, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів, що перебувають у володінні, користуванні і розпорядженні (крім людського капіталу) суб’єктів господарювання, формуються на основі землі та біологічних активів і використовуються у процесі виробництва сільськогосподарської продукції з метою отримання доходу та інших вигод, а при вибутті з виробничої сфери набувають інших форм капіталу. Економічній категорії капітал властива мінливість та історизм, а тому конкретний її зміст потребує уточнення стосовно періоду дослідження. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин зумовлює необхідність доповнення класифікації виробничого капіталу в сільському господарстві ознаками біологічності, матеріальності та особливостей відображення в обліку. Запропоновані доповнення забезпечують адаптацію класифікації капіталу до сучасних вимог обліку, враховують зростання ролі та значення біологічного і нематеріального капіталу, а також відсутність у обліку земельного та людського капіталу.
3. Ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві доцільно визначати за основними і додатковими показниками для різних учасників виробничого процесу: власників капіталу, менеджменту та держави, як учасника процесу формування виробничого капіталу, що дає можливість повно і всесторонньо оцінити ефективність капіталу. Загальним критерієм ефективності використання виробничого капіталу є відношення отриманого ефекту до вартості виробничого капіталу. При цьому у складі виробничого капіталу в сільському господарстві має бути врахована вартість землі. В оцінках показника ефекту для менеджменту запропоновано використовувати прибуток після оподаткування, власників капіталу – суму прибутку до використання та орендної плати, а держави – суму прибутку до оподаткування та орендної плати. В оцінках ефективності з точки зору держави вартість виробничого капіталу необхідно збільшувати на суму державної підтримки. У якості основного показника ефективності використання виробничого капіталу слід застосовувати норму прибутку на функціонуючий капітал, до системи додаткових показників ефективності використання виробничого капіталу включати розмір отриманого ефекту та валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, 100 грн основного капіталу, 100 грн основного і оборотного капіталу, 100 грн виробничого капіталу. 4. Особливості формування виробничого капіталу в сільському господарстві визначаються трансформацією економічних відносин та галузевими особливостями. У формуванні такого капіталу частково бере участь держава через заходи підтримки товаровиробників. Особливості використання виробничого капіталу у сільському господарстві пов’язані з наявністю власника землі, що призвело до поширення орендних відносин. За цих умов відбувається відокремлення права власності та користування, що занижує ефективність використання виробничого капіталу. Динаміка обсягів основного капіталу в сільському господарстві області характеризується тенденціями зменшення, а останніми роками – поступового нарощування, а оборотного – сталим зростанням. Коефіцієнт забезпеченості основного капіталу оборотним в області перевищує середній по Україні рівень та зростає вищими темпами, що пов’язано з недостатнім рівнем забезпеченості основним капіталом та свідчить про можливість досягнення в сільському господарстві порівняно вищого рівня ефективності виробничого капіталу. Показники концентрації капіталу у динаміці знижуються, а капіталоозброєність праці зростає. Це відбувається за рахунок зменшення кількості працівників, зайнятих у сільському господарстві. Земля у складі виробничого капіталу займає 86 %, її частка у динаміці знижується. 5. Ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві низька (норма прибутку – 2,3 %), але у динаміці поступово підвищується. Рівень показника норми прибутку для менеджменту найнижчий, а для власника капіталу і держави практично збігається, що пов’язано, з одного боку, наявністю пільгового режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, з іншого – недостатнім рівнем державної підтримки. Селяни – власники майнових та земельних паїв, також не в змозі оновлювати та примножувати свою власність. Орендна плата за користування майном (1 % вартості майна) та землею (1,5 % вартості землі), яка фактично і є нормою прибутку для власників, не забезпечує навіть простого відтворення приватного капіталу. Недостатній рівень забезпечення, наявна структура капіталу сільського господарства області та стан їхнього використання на даному етапі стримують нарощування виробництва та розвиток галузі. 6. Ефективність використання виробничого капіталу формується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. За значимістю впливу на показник норми прибутку факторіальні показники поділяються на чотири групи. До найбільш значимих показників першої групи, що зумовлюють 57,4 % варіації норми прибутку, відносяться показники стану і використання основного капіталу, зокрема землі та ділової активності підприємства, другої (12,4 %) – показники, що характеризують рівень забезпеченості виробництва ресурсами, третьої (9,1 %) – показники забезпеченості та використання людського капіталу, а четвертої (4,7 %) – рівень інвестиційної забезпеченості сільського господарства. Рівень ефективності використання виробничого капіталу досліджуваних підприємств Кіровоградської області на залежить від зовнішніх факторів, серед яких найважливіше значення мають міжгалузеві відносини, умови кредитування, державна підтримка товаровиробників і податкова політика. Серед внутрішніх факторів на ефективність капіталу найбільше впливають фактори, що характеризуються показниками рівня концентрації, інвестування, внесення добрив, забезпеченості оборотними засобами і трудовими ресурсами, забезпеченості одного працівника оборотним капіталом і частки техніки у структурі основних засобів. Внутрішні фактори визначають 1/4 варіації основного показника – норми прибутку. 7. Тенденції формування виробничого капіталу в перспективі будуть визначати обсяги та структура виробництва продукції. Сучасна вартість власного і орендованого майна сільськогосподарських підприємств становить лише третину їх нормативної потреби у виробничому капіталі, яка в Кіровоградській області по основному капіталу становить майже 9 тис. грн, а оборотному капіталу – 4 тис. грн з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. За оптимальним варіантом прогнозу, що передбачає середньорічні темпи відтворення на рівні 12 %, таку нормативну потребу в виробничому капіталі в сільському господарстві можна забезпечити лише в період до 2025 р. За рахунок власних джерел фінансування буде забезпечено 26 %, а зовнішніх – 74%, зокрема закордонних – 20 % загальної потреби в інвестиціях сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області. 8. З метою підвищення ефективності використання виробничого капіталу необхідно здійснення комплексу заходів на всіх рівнях управління щодо забезпечення основного капіталу оборотним, підвищення орендної плати за користування земельними та майновими паями, забезпечення підприємств сільськогосподарською технікою та умовами її експлуатації, реконструкції та введення у виробництво недіючих потужностей, збільшення виробництва та використання альтернативних видів пального, удосконалення та розширення економічних служб у сільськогосподарських підприємствах, подальшого розвитку ринку інформаційних послуг, досягнення необхідного рівня надходження інвестицій. Застосування комплексу заходів дозволить у перспективі досягти зростання ефективності виробничого капіталу в сільському господарстві. 9. Формування ринку виробничого капіталу в сільському господарстві потребує забезпечення ліквідності та дохідності усіх його складових. З цією метою слід здійснити заходи щодо формування співвідношення між попитом і пропозицією, які є основними регуляторами ринкових цін, усунення міжгалузевих диспропорцій, обмеження монополізму на ринках сільськогосподарської продукції та інвестиційних ресурсів, формування системи державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на рівні, аналогічному сусіднім країнам, відновлення механізмів простого відтворення основного капіталу на основі раціонального використання амортизації, формування та використання фонду відтворення майна спільної часткової власності селян; підвищення ставок орендної плати за майнові об’єкти; поліпшення використання потужностей ремонтно-транспортних та інших агротехсервісних підприємств, підвищення рівня ліквідності майна, проведення суцільної інвентаризації та удосконалення обліку основних засобів; введення обмежень на операції із земельними ділянками з метою упередження спекуляції ними та нецільового використання, підвищення рівня ставок орендної плати за землю, реалізації регіональної програми щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів, меліорації земель і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурною організацією території; створення додаткових робочих місць у тваринництві, підвищення рівня оплати праці, збільшення витрат на соціальний розвиток села, підготовку і перепідготовку кадрів, розробки і запровадження методики оцінки людського капіталу тощо. |
