У дисертації узагальнено теоретичні і практичні основи формування вітчизняного ринку ветеринарних препаратів, запропоновано нове вирішення наукового завдання вдосконалення механізму державного регулювання цього ринку, сформульовано пріоритетні напрями розвитку вітчизняної галузі ветеринарної фармації. Основні наукові та прикладні результати автора, рекомендації наукового і практичного змісту: 1. У дисертаційній роботі обґрунтовано сутність категорії „ринок ветеринарних препаратів” як системи взаємовідносин, що виникають з приводу купівлі-продажу специфічного товару – засобів для профілактики і лікування захворювань тварин – та охоплюють виробників ветеринарних препаратів, гуртову та роздрібну ланки торгівлі, інші елементи інфраструктури ринку та організаційно-правового середовища, спеціалістів ветеринарної медицини, власників тварин. Визначення вимагає поглиблення досліджень щодо встановлення особливостей і чинників формування та розвитку цього ринку, впливу світового ринку ветпрепаратів на вітчизняний ринок, його місткості, попиту на окремі фармакотерапевтичні групи препаратів, розвитку конкуренції, а також впливу держави на стан та розвиток галузі ветеринарної фармації. Встановлено низьку ефективність державного впливу на цей ринок, що виявляється, насамперед, у відсутності виробництва в Україні багатьох важливих для епізоотичного благополуччя біологічних препаратів та абсолютної більшості субстанцій для виготовлення хіміотерапевтичних препаратів; у низьких обсягах експорту вітчизняних ветеринарних препаратів; в існуванні значної частки тіньового сектора ринку. 2. Визначені особливі системоутворюючі характеристики ринку ветеринарних препаратів, серед яких: потреба у жорсткому державному регулюванні, висока наукомісткість галузі, вторинний попит на ветеринарні препарати, низька еластичність попиту, необхідність високого рівня захисту інформації, покупці не є споживачами, формування попиту відбувається спеціалістами ветеринарної медицини, потреба у специфічних препаратах, тісний взаємозв’язок з ринком лікарських засобів гуманної медицини, вплив морально-етичних норм тощо. Ринок ветеринарних препаратів і ринок лікарських засобів гуманної медицини тісно взаємопов’язані і формують фармацевтичний ринок, який є частиною ринків хімічної та біотехнологічної продукції. Водночас, ринок ветеринарних препаратів є частиною ринку засобів захисту здоров’я тварин. Сегменти ринку ветеринарних препаратів, призначені для сільськогосподарських тварин, є частиною ринку товарів сільськогосподарського призначення (ресурсним ринком для АПК), а сегменти ринку ветеринарних препаратів для домашніх тварин належать до ринку споживчих товарів. Розроблено критерії сегментування ринку ветеринарних препаратів, основними з яких є: за мотивами придбання (профілактика, діагностика, лікування захворювань, відтворення тварин, підвищення продуктивності, догляд за тваринами); за видами тварин (сільськогосподарські та домашні); за типами власників тварин (індивідуальна та промислові); за рівнем державного регулювання (регульований, нерегульований). Застосування цих критеріїв у діяльності підприємств галузі ветеринарної фармації дасть можливість підвищити ефективність їх маркетингової діяльності на ринку ветеринарних препаратів. 3. На основі проведеного аналізу світового ринку ветеринарних препаратів, його обсягів, динаміки і структури, основних напрямів розвитку визначено місце України на ньому. Уперше проведено дослідження обсягу та структури пропозиції на вітчизняному ринку ветеринарних препаратів. Виходячи з розрахунку індексів Харфіндела–Хіршмана та аналізу структури ринку ветеринарних препаратів, виявлено високий рівень конкуренції на ринку та значну частку на ньому іноземних виробників. Дослідження обсягів і структури споживання ветеринарних препаратів в Україні упродовж 2002-2006 рр. за основними видами тварин засвідчили поступове зростання ринку ветеринарних препаратів. 4. Запропоновані основні засади концепції економічного розвитку галузі ветеринарної фармації, які ґрунтуються на основних положеннях державної політики у сфері ветеринарної фармації: а) ветеринарні препарати повинні бути високоефективними, безпечними та мати належну якість; б) доступність ветеринарних препаратів на ринку та часткове забезпечення споживачів за рахунок державних коштів; в) створення умов для належного виконання ветеринарними лікарями своїх функцій, а також усвідомлення своєї відповідальності власниками тварин; г) основним джерелом забезпечення потреби українських споживачів у ветеринарних препаратах повинна стати вітчизняна галузь ветеринарної фармації. Застосування цих положень повинно стати пріоритетним при розробці законодавчих та нормативних актів у галузі ветеринарної фармації. 5. Обґрунтована структура інноваційного циклу у галузі ветеринарної фармації, що складається з чотирьох основних блоків: проектування (теоретична розробка); безпосереднє створення; підготовка до виробництва та виробництво; впровадження на ринок. Застосування запропонованої структури дозволить підприємству-виробнику ветеринарних препаратів оптимально спланувати процес розробки та впровадження нового ветеринарного препарату на ринок України, скоротити терміни розробки нових препаратів, підвищувати рівень їх якості та безпечності, оцінити фінансові витрати інноваційної діяльності у галузі ветеринарної фармації. 6. Розроблена методика визначення місткості ринку ветеринарних препаратів та прогнозування попиту за допомогою нормативного метода та подана класифікація чинників формування попиту на ринку ветеринарних препаратів, яка дає можливість керівництву підприємств галузі ветеринарної фармації реально оцінювати ситуацію на ринку ветеринарних препаратів, аналізувати структуру та прогнозувати зміни цього ринку. На державному рівні це дозволить отримувати інформацію про стан ринку ветеринарних препаратів з метою контролю епізоотичної ситуації в країні, планування та залучення коштів для проведення протиепізоотичних заходів, стимулювання розвитку вітчизняної галузі ветеринарної фармації та визначення переліку номенклатури препаратів критичного імпорту для країни. 7. Обґрунтована система заходів з удосконалення інформаційного забезпечення державних органів управління у сфері ветеринарної медицини, яка дасть змогу керівникам різних рівнів Державного комітету ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України ухвалювати виважені рішення у господарській, політичній, соціальній та інших сферах державного управління, оптимізувати контроль за дотриманням вимог законодавства України усіма суб’єктами господарювання у галузі, уможливить у масштабах усієї країни та окремих її регіонів прогнозування та планування протиепізоотичних заходів, наукову роботу, ухвалення ефективних рішень щодо державного регулюванню галузі тощо. 8. На підставі результатів дисертаційного дослідження пропонується: - Міністерству аграрної політики України при розробці законодавчих та нормативних документів у галузі ветеринарної фармації використовувати сформульовані у дисертаційній роботі основні положення державної політики у цій сфері; у діяльності з удосконалення інформаційного забезпечення державних органів управління у сфері ветеринарної медицини застосувати подану структуру інформаційної системи Державного комітету ветеринарної медицини та форми статистичної звітності; - Міністерству аграрної політики України та Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців у сфері підприємництва використовувати теоретичні та методологічні положення дисертації щодо специфіки ринку ветеринарних препаратів та здійснення його маркетингових досліджень, особливостей державної політики та інноваційної діяльності у галузі ветеринарної фармації. |