В дисертаційній роботі обґрунтовано новий методологічний підхід до формування системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості України на базі головного ВНЗ галузі національного рівня. Вирішення завдань дослідження, які забезпечили досягнення мети роботи, дозволило сформулювати наступні основні висновки: Призначення та функції управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості в національній інноваційній системі полягають в досягненні глобальної конкурентоспроможності шляхом створення нових робочих місць. Використання світового досвіду управління інноваційним розвитком підприємств на основі управління проектами необхідно орієнтувати на реалізацію крупномасштабних цільових проектів, що охоплюють усі стадії науково-виробничого циклу із значною часткою вітчизняного інноваційного потенціалу. Більшість підприємств легкої промисловості України є збитковими і неспроможними здійснювати комплексні інновації, які спрямовані на створення конкурентноздатного кінцевого продукту. Передумовами створення системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості на основі головного ВНЗ галузі є наявність власних майже монопольних природних ресурсів, насамперед луб’яних культур, та проривних вітчизняних науково-технічних розробок по технологічним інноваціям. Складовими системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості є підсистеми: генерації знань, розповсюдження і застосування знань, комерціалізації знань, освіти і перепідготовки кадрів, інноваційної інфраструктури (включає фінансове забезпечення), нормативно-методичного забезпечення і регулювання. Формування системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості на базі головного ВНЗ галузі національного рівня передбачає створення єдиного науково-навчально-виробничого центру, діяльність якого буде здійснюватись за моделлю: прогноз нової потреби; проектування нового продукту, який задовольняє нову потребу; підготовка групи спеціалістів і фахівців у сфері НДДКР, виробництва, маркетингу та збуту.
Проміжні та кінцеві результати виконаного дослідження інтегрують наступні вихідні положення цілісної наукової концепції формування системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості України: 1. В умовах глобалізації і зростання дефіциту обмежених видів природних ресурсів відбувається концентрація функцій управління в передбачуваній системі управління активами майбутніх періодів. 2. Сучасна мережева економіка – це економіка, яка побудована в інтересах і за підтримкою держав світових лідерів у власних інтересах на плановій основі, перш за все, через механізми створення сприятливого інституційного середовища, протекціонізму і держзамовлень, що нічого спільного з упровадженою в Україні ліберальною моделлю не має. 3. Державне управління в країнах – світових лідерах відіграє провідну роль в розробці і реалізації середньострокових і довгострокових програм, направлених на забезпечення поточної і перспективної конкурентоспроможності. 4. Формування інноваційної системи України відбувається в умовах ресурсної недостатності, перш за все, відсутній достатній рівень економічного розвитку (об'єм ВВП і ВВП на душу населення), що не дозволяє забезпечити необхідне фінансування створення та функціонування національної інноваційної системи. 5. Світовий досвід визначення пріоритетів розвитку держав засвідчує необхідність концентрації вітчизняних ресурсів і капіталу на тих з них, які забезпечені власними можливостями і спроможні досягти рівня глобальної конкурентноздатності. Тобто, обмеженість природних ресурсів, критичне перевищення існуючих грошових агрегатів по відношенню до реальних активів, визначають майбутню модель забезпечення конкурентоспроможності, в якій головним чинником стає гарантована доступність до ресурсного забезпечення і уміння управляти активами майбутніх періодів. 6. Розвинені країни вже здійснюють жорсткий державний контроль в області торгівлі сировиною і стратегічними товарами, землекористування, використання надр і т.ін., на практиці реалізуючі модель регульованої державою змішаної ринкової економіки. 7. В умовах переходу до біосферосумісного способу виробництва згідно Концепції сталого розвитку людства пропонується складати схему руху ресурсів і приватного капіталу за такими складовими: виявлення і оцінка ресурсів; отримання прав на ресурси; конвертація прав на ресурси в фінансовий еквівалент – грошову масу; інвестування виробництва; інноваційна діяльність підприємств з отриманням додаткової вартості; відновлення ресурсів і визначення майбутніх прав на ресурси. 8. Для побудови системи інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості України пропонується реалізувати державний контроль забезпечення власними природними ресурсами, створити економічну модель їх відтворення і сформувати вертикально-інтегровану науково-виробничу фінансову структуру, яка буде здатна конкурувати, використовуючи відносні і монопольні переваги. 9. Світовий досвід доводить, що без побудови такої структури на принципах рекурентної моделі з управлінням з єдиного центру принципово неможливе досягнення глобальної конкурентноздатної легкої промисловості України. Саме така структура на базі головного ВНЗ галузі національного рівня спроможна реалізувати продуктовий підхід до організації виробництва і комплексну система заходів щодо завоювання ринків збуту, відповідаючи вимогам сучасних процесів глобалізації. 10. Використовуючи методологію UNIDO до оцінки промислових інвестицій в легку промисловість України встановлено, що єдиним значущим фактором порівняних конкурентних переваг може бути вартість і якість первинної сировини, якою в умовах України є місцева традиційна сировина луб’яних культур та шовківництва. 11. Науковцями КНУТД МОН України розроблені технології котонізації луб’яних культур, що принципово можуть бути віднесені до розряду проривних. А українські вчені-аграрії вивели високоврожайні сорти льону-довгунця та високопродуктивні сорти коноплі, які не містять наркотичних речовин. Льон-довгунець – одна з древніших волокнистих і олійних культур є єдиним в Європі поновлюваним джерелом целюлозної текстильної сировини. Тобто, лубяні виробництва на Україні мають розглядатися як реципієнт інвестицій в активи майбутніх періодів, а на підприємствах легкої промисловості принципово можливим є забезпечення повного реноваційного циклу відтворення. 12. Оцінка кількісних і якісних параметрів впливу матеріалів з природної сировини (луб’яних культур) українського походження в порівняні з синтетичними і природними зарубіжними аналогами впливу на окремі органи і системи організму людини дозволило сформувати систему показників можливих відносних конкурентних переваг окремих матеріалів з точки зору здоров’я людини для розробки вітчизняних конкурентноздатних продуктових рішень. 13. Принципово важливим для розгляду луб’яних виробництв, як об’єкту інвестицій в активи майбутніх періодів, є ряд об'єктивних обставин, а саме: стійка тенденція, що склалась на світових ринках по зростанню попиту і цін на кінцеві продукти, які отримують з луб’яної сировини; розвиток технологій по переробці сировини і збільшенню галузей застосування; сприятливі природнокліматичні умови України; відсутність альтернатив по масовому виробництву і створенню робочих місць для північних регіонів країни. Тобто в майбутньому продукти луб’яних виробництв можливо охарактеризувати як високоліквідні і як такі, що матимуть попит. Це обумовлює принципову можливість використання опціонної схеми залучення інвестиційних ресурсів. |