Анотація до роботи:

Почтовюк А.Б. Формування системи підготовки кадрів державних службовців: регіональний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – регіональне управління. – Українська Академія державного управління при Президентові України, Київ. – 2002.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми управління системою підготовки кадрів державних службовців для місцевих органів влади. Вивчається закордонний досвід підготовки кадрів для державної служби й можливість його впровадження в умовах України.

Розглянуто концептуальні основи закордонних систем підготовки кадрів для державної служби й виявлено соціальні потреби українського суспільства й структур державної служби у професійно підготовлених кадрах.

На науковій основі розкрито організаційні і правові передумови становлення системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців для місцевих органів влади як соціального інституту. Визначено проблеми й механізми впровадження закордонного досвіду підготовки державних службовців для умов України.

Основні результати дослідження впроваджені при розробці навчально-методичних матеріалів і можуть бути застосовані при підготовці нормативно-правових документів, спрямованих на підготовку кадрів службовців для місцевих органів влади.

1. Аналіз стану професійного навчання державних службовців для місцевих органів влади дозволяє стверджувати, що, незважаючи на безперечні позитивні зміни, загальнодержавна система підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців за масштабами, змістом і ефективністю освітньої діяльності ще не є ефективним засобом професіоналізації державної і муніципальної служби, формування в службовців високих громадянських і моральних якостей, правової і організаційної культури управлінської еліти.

2. При розгляді проблем і механізмів адаптації досвіду інших країн насамперед усе визначає існуюча нормативна база можливостей адаптації в галузі формування інституту державної служби. При вивченні можливостей адаптації закордонного досвіду необхідно передусім враховувати своєрідність суспільної свідомості й сталого менталітету, що ми вважали одним з основних елементів механізму адаптації закордонного досвіду.

3. Наведений порівняльний аналіз культурних традицій закордонних систем управління дозволяє зробити висновок про необхідність виборчого підходу до вибору досвіду з урахуванням близькості тих чи інших його компонентів до культурних традицій українській системі управління.

4. Адаптація закордонного досвіду підготовки кадрів ускладнюється низкою проблем: концептуального рівня, пов'язаних із різними підходами до державної служби й підготовки кадрів; проблем інформаційного й технологічного бар'єрів; проблемами психологічного рівня.

5. Існує кілька концептуальних завдань як основи механізму адаптації закордонного досвіду підготовки кадрів: розробка нової соціально-гуманітарної концепції утворення, розвиток індивідуальних здібностей; створення концепції безперервного утворення, що поєднує завдання, виконувані родиною, школою, вузами й системою професійного навчання з утворенням для дорослих; комплексна розробка ефективних методів виробництва й використання наукової інформації; вироблення нових методів планування підготовки фахівців у вузах.

6. Для України сьогодні вкрай актуальним є рішення проблеми масового масштабу перепідготовки кадрів. По-перше, має бути змінено статичне мислення працівників і головне сьогодні – усвідомлення самих себе, своєї активної ролі в процесі управління, зміна управлінського поводження, перехід від стереотипу «виконавця» до стереотипу «учасника» процесу перетворень. По-друге необхідно домогтися, щоб мірилом ефективності діяльності кадрів стало забезпечення пріоритету загальнонародних інтересів. По-третє, управлінців треба формувати і як організаторів соціальних систем, і як соціальних лідерів. По-четверте, необхідно створити умови, які б збагачували мотивації поводження управлінських кадрів, перетворювали високі моральні вимоги в норму особистого поводження.

7. Закордонний досвід підготовки кадрів за всієї його різноманітності й неоднозначності може бути адаптований до умов України. Найбільшими труднощами є умови й технології адаптації. Ми вважаємо за доцільне запропонувати використання соціо-генетичного підходу до адаптації закордонного досвіду підготовки кадрів. Загальні принципи даного підходу можуть бути сформульовані в такий спосіб: при виявленні досвіду, придатного для адаптації, необхідно виходити з принципу сумісності його з іншими елементами системи підготовки кадрів; принцип приживлюваності містить у собі оцінку ступеня його інтеграції з вітчизняним досвідом, показники ефективності використання.

Публікації автора:

1. Почтовюк А.Б. Можливості впровадження зарубіжного досвіду підготовки кадрів службовців для місцевих органів влади // Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ упр. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – Вип.2: В 2 ч. - Ч.2. – С.223 -227.

2. Почтовюк А.Б. Особливості соціального аналізу закордонного досвіду державного управління // Зб. наук. пр. Укр. Акад. Держ. упр. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М .Князева. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип.2. – В 4 ч. – Ч.2. – С.195 - 199.

3. Почтовюк А.Б. Приорітети і нові підходи навчання державних службовців за кордоном: Навч.-метод. посіб. – Кременчук: Вид-во Христіанська Зоря, 2001. - 64 с.

4. Почтовюк А.Б. Концептуальні аспекти професійного розвитку державних службовців за кордоном // Управління сучасним містом. – 2001. – № 10. – С.12.