1. Поглиблення спеціалізації підприємств і розширення всього діапазону господарських зв’язків створює передумови для безперебійного матеріально-сировинного забезпечення їх виробництв, підвищення економічної ефективності діяльності контрагентів. Cутність комунікаційної політики підприємств полягає у формуванні їх оптимальних економічних взаємозв’язків у стійкому двосторонньому потоці переміщення продуктів виробництва і коштів між контрагентами. 2. Спектр взаємозв’язків сільського господарства з переробною галуззю промисловості і обслуговуючою сферою можна поділити на відносини за призначенням на: ресурсозабезпечувальні, виробничі, обслуговуючі, розподільні; за рівнем стійкості: постійні, тимчасові, випадкові; за місцем виникнення: внутрішньогалузеві, міжгалузеві, зовнішньоекономічні. 3. Виділено основні елементи механізму регулювання системи взаємозв’язків з виробництва та переробки молока, до яких зараховано структуру, методи та форми управління, прогнозування та планування, форми організації економічних відносин, ціноутворення та систему цін, фінансування та кредитування, податкову систему, міжгалузеві відносини, стимулювання праці, розвиток соціальної сфери, зовнішньоекономічні відносини. 4. Формування і функціонування механізму регулювання системи взаємозв’язків з виробництва та переробки молока здійснюється на рівні держави, регіону, області, району та окремого підприємства. Стабілізація економічної ситуації в країні залежить від наявності єдиної державної економічної політики, від якої багато в чому залежить механізм взаємозв’язків. Економічна політика характеризується системою заходів, запропонованих державою до виконання всією сукупністю суб'єктів господарювання чи їх частиною для вирішення певного економічного завдання. Система державних заходів може бути доповнена встановленням пріоритетів і термінів, а також конкретними кількісними показниками, що в цілому утворить економічну програму, розроблену на основі конкретних концепцій. 5. Подальший розвиток економічних взаємозв’язків підприємств з виробництва та переробки молока неможливий без інтеграції, якою є органічне поєднання взаємозв’язків підприємств з виробництва та переробки молока з обслуговуванням і доведенням продукції до споживача. Вона є результатом розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, її спеціалізації. Практика реформування виробництва виявила три основних форми кооперації підприємств – горизонтальна міжгосподарська кооперація, вертикальна міжгосподарська кооперація, внутрішньогалузева кооперація. 6. Основні причини кризи в молочному скотарстві і молочному підкомплексі полягають у такому: зруйнування колишньої колгоспно-радгоспної системи господарювання, що не вписувалася в регіональні умови господарювання; невмілі ринкові перетворення; невідрегульована система ціноутворення, відсутність паритету цін, що призводить до непомірного зростання витрат на виробництво; наявність витратного механізму господарювання, що зумовлює виробництво продукції з високою собівартістю; відсутність розвитку кормової бази від споживачів скотарства. 7. Для подальшого розвитку виробництва і підвищення прибутковості підприємств необхідно раціонально використовувати всі ресурси. Виробнича структура молочного підкомплексу має незавершений організаційний характер і обмежена функціональною діяльністю; його основна мета створення комплексних структур з регулювання ринку молокопродуктів для забезпечення всім учасникам комплексу прибуткового функціонування і задоволення населення необхідними молокопродуктами, роботу слід розпочати з відродження молочної череди, формування кормової бази, раціонального управління соціально- економічними процесами в молочному підкомплексі. Початковий шлях – кооперація й інтеграція підприємств. 8. З погляду ринкової зацікавленості підприємців виділено такі види ринку: конверсійний, де виникає така ситуація, при якій значна частина продукції ринку не знаходить свого споживача; нерівноважний ринок, попит та пропозиції в якому іноді значно розходяться, тобто ризикований; синхромаркетинговий, стабільний, де створюється ідеальна ситуація при наявності задоволення попиту; регульовані ринки, де попитом та пропозиціями керують певні об'єднання людей; оксамитні, порожні ринки, де часто складаються ситуації, коли товар купують. 9. Розроблена система економіко-математичних моделей дає змогу оптимізувати асортимент молочної продукції, а також визначити квоти поставок сировини для молокопереробних підприємств Запорізької області. Для цього було відібрано підприємства і розраховано показники їх роботи, що підкорилися нормальному закону розподілу. І, відповідно до законних норм розподілу, було визначено параметри цього закону по окремих раніше зазначених показниках. Відповідно до проведених статистичних досліджень, можна відзначити, що варіювання за всіма показниками спостерігалося в межах, рівних одному стандартному відхиленню. 10. Сучасний етап розвитку економічних відносин в агропромисловому комплексі характеризується появою нових форм господарювання. Одним з напрямів оптимізації молокопереробного підкомплексу є агропромислова інтеграція, яка на регіональному рівні являє собою процес утворення різних агропромислових об’єднань за участю аграрних, переробних, торговельно-збутових об’єднань, обслуговуючих підприємств і організацій. В агропромисловому комплексі є нагальна необхідність створення агропромислових фінансових груп. Це мають бути великі комплекси, що займаються переробкою сільськогосподарської продукції, біржі, банки та їх об’єднання: фінансові і страхові компанії. Відносини АПФГ із зовнішніми суб’єктами ринку пропонуємо будувати на взаємовигідних договірних принципах. Відносини групи з державними органами повинні базуватися на основі чинних законодавчих документів, що стосуються регулювання її діяльності. 11. У роботі пропонується система критеріїв, що Дає змогу визначити ефективність участі окремих підприємств в агропромисловій фінансовій групі: структурна рівноправність, пропорційність, безперервність, прямопотоковість, ритмічність. Основним з них є критерій економічної доцільності, що вказує на те, що при вступі до АПФГ кожний з учасників цього формування одержить прибуток на одиницю вкладених коштів більше, ніж при всіх інших варіантах власного розвитку, а також більше, ніж кожний із суб’єктів аналогічного напряму, що не бере участі у групі. 12. Для більшої ефективності здійснення етапу планування виробничого циклу в рамках агропромислової фінансової групи шляхом об’єднання технологічно взаємозалежних підприємств ми пропонуємо розробити економіко-математичну модель, метою якої є розробка ефективного механізму функціонування групи. Розподіл загальної суми прибутку між учасниками агропромислової фінансової групи здійснюється так: спочатку банку в розмірі 100% від наданого обсягу коштів на здійснення діяльності групи, потім частина прибутку, що залишилася, розподіляється пропорційно між усіма учасниками відповідно до їх витрат на окремих етапах виробничого циклу, у результаті чого рівень рентабельності всіх підприємств АПФГ становить 115,5%. Таким чином, на основі розрахованих коефіцієнтів економічної доцільності можна зробити висновок, що при участі ВАТ “Новомиколаївський молокозавод” в АПФГ його прибуток зросте в 4,4 раза порівняно з тим, що він мав при здійсненні своєї діяльності поза групою, ВАТ “Вільнянський маслозавод” – у 3,1 раза, аграрних підприємств – у 2,2 раза. Застосування розробленої економіко-математичної моделі до конкретних підприємств молокопереробного підкомплексу дасть змогу одержувати інформацію про оптимальні показники економічної ефективності від їх участі в діяльності агропромислової фінансової групи. |
