Результатом дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування науково-методичних засад формування системи дитячого оздоровлення і туризму та механізмів забезпечення ефективного її функціонування. Проведене дослідження дозволило отримати такі науково-практичні результати: 1. На основі аналізу й узагальнення теоретико-методологічних підходів до вивчення системи дитячого оздоровлення і туризму обґрунтовано необхідність комплексного дослідження науково-методичних, економіко-правових, організаційно-управлінських аспектів формування і розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму. 2. В результаті аналізу понятійно-термінологічного апарату наукового дослідження дитячого оздоровлення і туризму запропоновано визначення системи дитячого оздоровлення і туризму. 3. Запропоновано авторський підхід до структурування системи дитячого оздоровлення і туризму. Виділена центральна підсистема – суб’єкти дитячого оздоровлення і туризму (діти) – медичного, педагогічного та обслуговуючого персоналу; природно-ресурсного комплексу; матеріально-технічної бази; рекреаційної і туристичної інфраструктури; соціальної, інженерної та екологічної інфраструктури; фінансового забезпечення; інформаційного забезпечення; науково-методичного забезпечення; нормативно-правового забезпечення; управління. 4. На основі аналізу природних рекреаційних ресурсів та соціально-економічного потенціалу системи дитячого оздоровлення і туризму визначено відповідність та поцільність використання природних рекреаційних ресурсів для санаторно-курортного лікування, оздоровлення, відпочинку дітей і розвитку дитячого туризму в різних регіонах України. 5. Недооцінка системи дитячого оздоровлення і туризму, що мала місце в Україні в 90-х роках ХХ ст., мала наслідком деформацію мережі дитячих оздоровчих закладів і погіршення її структури, зменшення кількості дитячих оздоровчих і туристичних закладів внаслідок перепрофілювання, ліквідації їх чи продажу на тлі стрімкого росту кількості таборів з денним перебуванням, створених на базі навчальних закладів. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що найкращі результати діяльності з оздоровлення дітей мають заклади стаціонарного типу, до яких зазвичай відносяться позаміські дитячі оздоровчі заклади та заклади санаторного типу. 6. Суспільна оцінка процесів організації дитячого оздоровлення та відпочинку, отримана за результатами соціологічного дослідження, дала можливість з’ясувати негативні та позитивні впливи, мотиваційні чинники, побажання як дітей, так і їх батьків щодо організації та проведення оздоровлення і відпочинку дітей. На основі аналізу та узагальнення результатів соціологічного дослідження дисертант сформував пропозиції щодо вдосконалення організації дитячого оздоровлення і туризму, які отримали схвальну підтримку органів державного та регіонального управління. 7. Процеси реформування системи дитячого оздоровлення і туризму характеризуються майже повною відсутністю законодавчого та нормативно-правового забезпечення. До найважливіших проблем в цій сфері, що потребують нормативно-правового врегулювання, слід віднести: необхідність розробки ряду Положень, врегулювання питань власності і підпорядкування, збереження мережі дитячих оздоровчих закладів; розробки і запровадження механізмів економічного стимулювання підприємств, які організовують і здійснюють роботу по оздоровленню дітей; вдосконалення організаційного і фінансового забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей; стимулювання інвестиційного та інноваційного розвитку сфери дитячого оздоровлення і відпочинку; удосконалення системи управління оздоровленням і відпочинком дітей. Автором подано пропозиції до проекту Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”. 8. Основний акцент і ставка мають бути зроблені на економічно-організаційних механізмах стимулювання діяльності дитячих оздоровчих і туристичних закладів. Саме відпрацювання ефективних економічних важелів впливу щодо забезпечення рентабельності дитячих оздоровчих і туристичних закладів, підвищення їх конкурентноздатності на ринку оздоровчих і туристичних послуг гарантуватиме їм довготермінову перспективу розвитку. До важелів позитивного впливу на розвиток системи дитячого оздоровлення і туризму можна віднести: стабільну і прогнозовану інвестиційну політику, яка ґрунтується на сприятливому інвестиційному кліматі і довготермінових гарантіях; зменшення податкового тиску; надання дитячим оздоровчим і туристичним закладам пільг, державних дотацій і субвенцій тощо. 9. Реформування системи дитячого оздоровлення і туризму потребує вдосконалення організаційної структури і системи управління дитячим оздоровленням як на рівні держави, регіону, так і на рівні окремого оздоровчого чи відпочинкового закладу. Для підвищення ефективності роботи міжвідомчих комісій з оздоровлення дітей пропонуємо: надати міжвідомчим комісіям з оздоровлення дітей статус постійно діючих; створити в їх межах структурні підрозділи за напрямками роботи. 10. При оцінюванні ефективності функціонування системи дитячого оздоровлення й туризму слід розрізняти її за видами медико-біологічна, соціальна, економічна; та за рівнем прояву: держава, регіон; дитячий оздоровчий заклад; окрема особа (дитина). Незрівнянно більшу цінність для суспільства і його підростаючих громадян має соціальний ефект, який проявляється в різних аспектах. З одного боку – це зміцнення здоров’я дітей та молоді, активізація процесів соціалізації, вироблення навичок та закріплення позитивного досвіду здорового способу життя, зменшення кількості осіб з девіантною поведінкою, всебічний розвиток дітей і молоді через поєднання фізичного вдосконалення з елементами навчання і виховання. Інша сторона прояву соціальної ефективності дитячого оздоровлення, відпочинку і туризму пов’язана із розширенням мережі дитячих оздоровчих і відпочинкових закладів та активізації їх діяльності. Перш за все – це створення нових робочих місць, розширення сфери прикладання праці (зайнятості), розвиток інфраструктури рекреаційних територій тощо. |