Анотація до роботи:

Клімкіна Н.М. Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей у навчально-виховному процесі основної школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні означено проблеми формування соціальної активності підлітків із неповних сімей у процесі навчально-виховної діяльності основної школи. У роботі проаналізовано концептуальні підходи до процесу формування соціальної активності в історичному та соціально-педагогічному аспектах; розкрито зміст і характерні особливості формування соціальної активності підлітків із неповних сімей.

Обґрунтовано теоретичні особливості формування соціальної активності підлітків у навчально-виховному процесі. Розроблено систему формування соціальної активності підлітків із неповних сімей, що дозволило виявити оптимальні шляхи формування ціннісних особистих якостей, розробити концепцію педагогічної підтримки процесу формування соціальної активності у навчально-виховному процесі, кардинально змінити, розширити і спрямувати змістовий аспект педагогічної роботи, враховуючи при цьому наступність розвитку соціально значущих якостей підлітків.

Обґрунтовані зміст і структура соціальної активності, запропоновано методики ефективного формування соціальної активності підлітків із неповних сімей. Констатовано якісно вищі та статистично переконливі результати формувального експерименту на різних етапах навчально-виховної діяльності.

У дисертації теоретично узагальнено та експериментально перевірено нову методику вирішення проблеми формування соціальної активності підлітків із неповних сімей, відповідно до виявлених й обґрунтованих оптимальних соціально-педагогічних умов реалізації означеного процесу у навчально-виховній діяльності основної школи.

Результати проведеного теоретичного та експериментального дослідження підтвердили правомірність провідних концептуальних положень, засвідчили ефективність досягнення окресленої мети внаслідок розв’язання поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

1. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена протиріччями між постійно зростаючими суспільними вимогами до активізації участі підлітків у різних сферах соціальної діяльності та їх соціальною пасивністю; неузгодженістю даних сучасної соціально-педагогічної науки з означеного напряму роботи з вихідцями із неповних сімей та практикою їхнього виховання в умовах школи; соціальними потребами підлітків із неповних сімей та умовами їх задоволення в шкільному соціумі; зростанням кількості підлітків, які виховуються в неповних сім’ях та неспроможністю вчителів-практиків розв’язувати соціально-педагогічні проблеми.

На основі результатів аналізу наукової літератури розкрито й обґрунтовано сутність ціннісних орієнтацій як соціально-педагогічного феномена в історичному та сучасному контекстах. У дисертації теоретично узагальнено та науково обґрунтовано особливості формування соціальної активності підлітків із неповних сімей. Доведено складність і багатогранність цього процесу унаслідок наявності різноманітних і почасти суперечливих підходів до тлумачення сутності та змісту означеного феномена у навчально-виховній діяльності основної школи. Нами уточнено сутність таких основних понять: “активність”, “соціальна активність”, “неповні сім’ї. Основне з-поміж них – соціальна активність підлітка – тлумачимо як розкриття та реалізацію його індивідуальності, спираючись на знання про соціальні цінності, розвиток нахилів, таланту і здібностей, підготовку до свідомого професійного визначення, а також сформовану національну самосвідомість, прогнозування особистісного самовдосконалення.

2. Вивчення сутності соціальної активності дозволило виокремити багатогранність соціальної активності, що за структурою обумовлює її поліфункціональність: ідентифікаційна функція полягає в усвідомленні свого “Я” як представника соціальної спільноти; цілеутворююча – цілі певної спільноти перетворюються на особистісні цілі; мотиваційна функція проявляється в спрямуванні соціальної активності людини в процесах державотворення, різних видах соціально-значущої діяльності (еколого-економічна, навчально-трудова, техніко-технологічна). На підставі означених функцій орієнтовано діяльність підлітків і виражено її соціальний зміст. У структурі соціальної активності виокремлено низку компонентів: інформаційний; аксіологічний; емоційно-вольовий; мотиваційний; поведінково-діяльнісний.

3. Необхідність вирішення дослідницьких завдань потребувала визначення особливостей формування соціальної активності, які враховано у педагогічному процесі: орієнтація на гуманістичне спрямування у вихованні, реалізація інноваційних програм соціального захисту вихованців, ефективне використання духовного потенціалу загальнонаціональної культури і звичаїв, творча самореалізація юного громадянина. Вагомим методичним внеском в організацію соціального виховання став досвід інших країн, зокрема: формування особистості лідера, соціальної поведінки підлітків, зокрема в громадських місцях; використання традицій законослухняності, дотримання порядку та переконання про потребу формування критичного мислення особистості; групове виховання задля формування навичок соціальної взаємодії; система соціалізації підлітків завдяки їх включенню у різні види діяльності; використання засобів масової інформації як особливого виду соціального спілкування; розширення полікультурної комунікації, зростання громадянської активності, залучення учнів до доброчинної діяльності тощо.

4. Високими показниками соціальної активності підлітків із неповних сімей визначено їх адаптацію в різних соціальних групах; ініціативність у соціально-значущій діяльності; рівень обізнаності із соціально-моральними нормами, наявність потреб громадянського спрямування; вираженість позитивного ставлення до однокласників; прагнення виконувати громадські доручення; негативне ставлення до порушників соціальних норм.

Узагальнюючими критеріями сформованості соціальної активності, які лягли в основу виокремлення рівнів (високий, середній, низький), визначено: обсяг і глибину знань про соціальні цінності, соціальну адаптацію, участь у соціально значущій діяльності (природоохоронній, соціально-політичній, доброчинній).

5. Загальний аналіз результатів констатувального експерименту дав підстави стверджувати, що в 69 % респондентів 5-9 класів рівень соціальної активності – низький, у 25 % – середній і лише в 6 % школярів наявний достатній для реалізації ефективної суспільно значущої діяльності рівень соціальної активності; близько 62 % фахівців не володіють цілісними знаннями про мету, завдання, методи й форми організації навчально-виховної роботи задля практичного розв’язання окресленої проблеми; 35,1% учителів віддають перевагу словесним методам виховного впливу.

6. Основною передумовою розгортання формувального експерименту стала розробка моделі формування соціальної активності підлітків в основній школі. Її суть – відображення принципів формування соціальної активності, мотивація діяльності підлітків із неповних сімей. Виокремлення методик та форм роботи у навчально-виховному процесі дозволило здійснювати диференційовані підходи до прийомів взаємодії з підлітками та батьками.

У роботі виокремлено принципи соціально-педагогічної роботи: цілеспрямованості; диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу; оптимізації навчання і виховання; системності й доступності; гуманізації та гуманітаризації педагогічного процесу; особистої активності підлітка; толерантності й конфіденційності; налагодження гармонії родинно-шкільного виховання.

За даними констатувального експерименту нами виокремлено соціально-педагогічні умови оптимального використання виховних можливостей навчально-виховного процесу основної школи з метою формування соціальної активності учнів підліткового віку із неповних сімей: оптимального використання виховних можливостей навчального процесу; використання інноваційних педагогічних технологій; удосконалення змісту позаурочної виховної роботи; гуманізації міжособистісних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу та єдність вимог у вихованні; належній профорієнтаційній роботі з учнями в умовах школи і позаурочної діяльності; забезпечення взаємозв’язку цілеспрямованого виховання із самовихованням. Розроблено теоретичні аспекти удосконалення цього процесу з урахуванням конкретних соціальних реалій, побажань учнів, батьків і вчителів, а також запропоновано окремі методики соціально-педагогічної роботи, взяті із досвіду інших країн. Унаслідок цього підсилено раціональність навчально-виховного процесу щодо підвищення рівня соціальної активності підлітків із неповних сімей і урізноманітнено позаурочну виховну діяльність.

Важливою умовою стимулювання соціальної активності підлітків було проектування позаурочної виховної роботи, що передбачало апробацію розробленої нами моделі через блоки ”Я-особистість”, ”Я-громадянин”, ”Я-представник національної спільноти”. Здійснено спробу залучення підлітків із неповних сімей до проектної діяльності, завдяки чому підлітки глибше усвідомлювали значущість власної діяльності (екологічний моніторинг стану селищного парку; проект циклічного очищення річок населеного пункту тощо).

7. У результаті формувального експерименту підвищено рівень соціальної активності підлітків із неповних сімей експериментальних груп, порівняно зі школярами контрольних груп: кількість підлітків із неповних сімей в експериментальних групах із середнім рівнем соціальної активності за визначеними характеристиками збільшилась на 19,1 %, тоді як в контрольних групах цей показник становив 2%. В експериментальних групах показники зростання високого і середнього рівнів сформованості соціальної активності підлітків із неповних сімей складають 31,9 %.

Узагальнення одержаних даних дає підстави стверджувати, що розроблена автором програма “Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей”, яку апробовано в процесі експерименту, є ефективною. Унаслідок її реалізації розв’язано завдання ознайомлення вчителів із системою соціального забезпечення і захисту неповнолітніх; правилами взаємодії з працівниками відділів у справах сім’ї та молоді, працівниками УВС, відомими політиками та громадськими діячами краю; спрямовано пошукову роботу підлітків на збереження історичної пам'яті воїнів, які загинули за визволення України у воєнний чи мирний час; сформовано навички волонтерської роботи; підготовлено до розповсюдження інформації в середовищі однолітків про шкідливість наркоманії та токсикоманії; проведено виховні години, зустрічі, конференції за участю підлітків із неповних сімей та їхніх батьків; організовано тренінгові заняття з метою подолання підліткової агресивності, сприяння розвитку учнівського самоврядування (парламенту, асоціації, ради, асамблеї) задля соціального виховання підлітків, захисту їхніх прав, утвердження громадянської позиції.

Таким чином, результати аналізу дисертаційної роботи дає підстави для висновку про дієвість визначеної моделі, доцільність її впровадження в педагогічну діяльність основної школи України. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Перспективним вбачаємо подальше вивчення питань наступності у формуванні соціальної активності учнів із неповних сімей у початковій, основній і старшій школі; забезпечення скоординованості в соціально-педагогічній діяльності загальноосвітньої школи та соціальних служб у процесі стимулювання підлітків до участі у суспільному житті та прояву соціальних ініціатив; розробку етнопедагогічних стратегій соціального виховання й співпраці з батьками учнів із неблагополучних сімей тощо.

Публікації автора:

1.Клімкіна Н. Ідеї гуманістичної педагогіки у працях В. О. Сухомлинського / Н. Клімкіна // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип. XI. – Івано-Франківськ : Плай, 2005. – С. 126-130.

2.Клімкіна Н. Психолого-педагогічна модель формування соціальної активності підлітків із неповних сімей / Н. Клімкіна // Обрії : [наук. метод. журнал]. – 2007. – № 2(25). – C. 17-21.

3.Клімкіна Н. Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей: теоретичний аспект проблеми / Н.Клімкіна // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету. – 2007. – №9. – С. 183-187.

4.Клімкіна Н. Виховання соціальної активності підлітків із неповних сімей в умовах гуманізації суспільства / Н. Клімкіна //Джерела : [наук. метод. вісник Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти]. – 2007. – № 3-4 (51-52). – С. 89-95.

5.Клімкіна Н. Підготовка майбутніх учителів до формування соціальної активності учнів підліткового віку / Н. Клімкіна // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип. XV–XVI. – Ч. 2. – Івано-Франківськ–Горлівка : Плай, 2007. – С. 122-128.

6.Клімкіна Н. Розвиток соціальної активності дітей із неповних сімей в умовах полікультурності: світовий досвід / Н. Клімкіна // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип. ХІХ–ХХ. – Івано-Франківськ : Плай, 2008. – С. 133-139.

7.Клімкіна Н. Проблеми формування культури родинного виховання підлітків в умовах неповної сім’ї / Н. Клімкіна // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Вип. ХХІІ –XХІII. – Івано-Франківськ : Плай, 2008. – С. 170-176.

8.Клімкіна Н. Г. Професійна орієнтація підлітків із неповних сімей як чинник позитивної адаптації в соціумі / Н.Г. Клімкіна // Педагогічний дискурс : [зб. наук. праць /гол.ред. А. Й. Сиротенко]. – Хмельницький ХГПА, 2009. – Вип. 5. – С. 111-115.

9.Клімкіна Н. М. Стельмахович про педагогічну культуру як соціальний феномен у контексті сучасного народознавства / Н. Клімкіна // Матеріали Перших Всеукраїнських педагогічних читань [“Проблеми української народної педагогіки в науковій спадщині Мирослава Стельмаховича”], (Івано-Франківськ, 13–14 травня 2004р.) – Івано-Франківськ, 2004. – С. 111-116.

10.Клімкіна Н. Використання українського народного дитинознавства в сучасній сімейній педагогіці /Н. Клімкіна // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. [“Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання”], (Івано-Франківськ, 2005р.) /За ред. проф. Лисенко Н. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 89–95.

11.Клімкіна Н. Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей засобами релігієзнавства / Н. Клімкіна // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. [“Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми, перспективи”], (Івано-Франківськ, 2007 р.) – Івано-Франківськ, 2007. – С. 223-230.

12.Клімкіна Н. Наступність використання соціально-побутових казок у практиці дошкільних закладів та початкової школи / Н. Клімкіна //Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: [збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів, присвяченої 85-й річниці від дня створення університету], – Вип. 2. – Т. 2. – Кам'янець-Подільський. – 2003. – С.152–153.