1. Соціально-трудові відносини в сільськогосподарських підприємствах можуть бути визначені як система компромісів, які складаються між суб’єктами таких відносин у процесі господарського життя і направлені на покращання якості такого життя. Виділено типи соціально-трудових відносин, що розрізняються способом прийняття рішень: насильства, компромісу, співробітництва. Загальнотеоретичні вимоги до сучасної теорії соціально-трудових відносин є такими: суттю системи соціально-трудових відносин на етапі постіндустріального розвитку людського суспільства усе більш є соціальне спілкування; на чолі сучасної теорії соціально-трудових відносин має бути етика відповідальності; теорія повинна мати характер цілісний і системний; число учасників, що впливають на прийняття рішень у сфері соціально-трудових відносин, має бути розширено; механізмом становлення соціально-трудових відносин є процес соціального навчання; урахування соціокультурних особливостей суб'єктів соціально-трудових відносин; сучасна теорія соціально-трудових відносин повинна виходити не з утилітарних інтересів окремої особистості чи соціальної групи, а з інтересів розвитку суспільства в цілому й окремої особистості. Основою методологічних положень пропонованого підходу є принципи системності дослідження, еволюційність і моральність. 2. Механізм розвитку соціально-трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах визначено як процес соціального навчання від функції участі суб'єкта відносин у соціально-трудовому процесі, демографічних, соціальних та інших факторів. Запропоновано логічні моделі системи соціально-трудових відносин на макро- і метарівнях. 3. На підставі проведеного аналізу визначено, що порівняно з минулими роками в Україні спостерігається процес уповільнення зменшення зайнятості населення. У сільській місцевості здійснюється безперервний рух робочої сили, який приводить до зменшення кількості трудових ресурсів на селі. У цілому з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств відбувся радикальний перерозподіл зайнятості сільського населення. Відповідно зросла роль самозайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах, малих приватних підприємствах. Необхідна передумова запобігання безробіттю – здійснення додаткових заходів, спрямованих на стабілізацію кількості зайнятих у сільському господарстві, створення нових робочих місць на базі широкого розвитку новостворених аграрних підприємств, вдосконалення державного регулювання ринку праці. 4. Перехід до гнучкої заробітної плати у сільському господарстві означає зміну ставок заробітної плати залежно від динаміки економічних показників в розвитку галузі з тим, щоб враховувати інфляційні процеси і водночас сприяти розширенню зайнятості через створення нових робочих місць. Гнучкість же оплати праці на рівні фірми передбачає пряму залежність заробітку від попиту на певний вид праці, індивідуальних якостей і заслуг працівників (індивідуалізація заробітної плати), а також від результатів діяльності підприємства. 5. Незважаючи на зростання інтенсивності використання робочого часу, порівняно з 2000 р. рівень зайнятості працівників залишається недостатнім. Питання про оцінку реальних результатів діяльності конкретного працівника чи підприємства на державному рівні не вирішується. Тенденції розвитку заробітної плати в Україні свідчать, що вона не виконує своїх функцій у відтворенні, стимулюванні, перерозподілі робочої сили. На фоні деформалізації трудових відносин переважною функцією зарплати, поряд з традиційними для неї регулюючою та відтворювальною, виступає і соціально-гарантуюча. Тому при нарахованій, але не отриманій заробітній платі проблеми соціально-трудових відносин не можуть бути вирішені. 6. У сільському господарстві існують негативні соціально-економічні умови праці. За даними статистичної звітності підприємств промисловості, сільського господарства, транспорту та будівництва станом на 31 грудня 2001 року кожен четвертий працівник працював у несприятливих умовах. Праця в несприятливих умовах призводить до виробничого травматизму. 7. Колективно-договірне регулювання трудових відносин – це основа соціального діалогу на рівні виробничої одиниці. Проблема виконання прийнятих домовленостей залишається ще вкрай гострою. Занепокоює той факт, що 4,4% працівників були зайняті на підприємствах, де розмір мінімальної заробітної плати, передбаченої колдоговором був менший, ніж законодавчо установлений. Зазначене явище, як правило, спостерігається на сільськогосподарських підприємствах. Повна зайнятість сільського населення забезпечується за умови подолання спаду сільськогосподарського виробництва, розширення особистих підсобних господарств населення та фермерських господарств; створення додаткових робочих місць на основі розвитку кооперативного руху у виробничій та соціальній сферах, стимулювання за допомогою кредитних і податкових важелів розвитку на селі промислових виробництв; підтримки малого бізнесу через надання субсидій за рахунок коштів місцевих бюджетів, фонду сприяння зайнятості, спрямування трудової міграції селян з трудонадлишкових регіонів у райони демографічної та поселенської кризи. 8. У зв'язку з інтенсивним зменшенням зайнятих у сільськогосподарському виробництві в останні роки найсуттєвіших змін зазнав сільський ринок праці. Аграрний сектор продовжує акумулювати основну частину так званого прихованого безробіття, реальний обсяг якого становить 1-1,3 млн чол., або майже 50% від загальної кількості зайнятих у галузі. Негативною тенденцією сучасного ринку праці в Україні є зростання прихованого безробіття. Тому до впровадження найсучасніших форм організації виробництва та оплати праці потрібно підходити вибірково, щоб не спровокувати масове безробіття. Цей процес повинен проходити під жорстким контролем держави, але державний контроль не може бути гальмом становлення ринку праці в нашій країні. Основним чинником формування властивостей співвідношення попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці України впродовж 2001 р. були такі тенденції: зменшення обсягів вивільнення працівників; зниження рівня безробіття загалом по країні; збільшення попиту на робочу силу; зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення. У останні два роки умови на ринку праці склалися таким чином, що в міській місцевості рівень зареєстрованого безробіття мав тенденцію до скорочення, тоді як у сільській місцевості цей показник, навпаки, зростав. 9. Запропоновано основні соціокультурні характеристики суб’єктів соціально-трудових відносин (особистість, суспільство, держава, етика соціально-трудових відносин), у результаті якого виявлені критерії, що дають змогу визначити тип теоретичної моделі соціально-трудових відносин, а саме: тип політики держави на ринку праці; керованість системи соціально-трудових відносин; соціальна рівноцінність чи нерівноцінність суб'єктів соціально-трудових відносин; домінування в орієнтації моделі соціально-трудових відносин індивідуальних, групових і колективних інтересів. Модель соціально-трудових відносин, що базується на системі ціннісних переваг українських суб'єктів соціально-трудових відносин, має колективістський характер, визначається активною роллю держави на ринку праці, цілями кількісного характеру (мова йде про виживання в багатьох випадках) і патерналістським типом відносин. 10. Становлення українських соціально-трудових відносин ринкового типу відбувається украй важко і суперечливо. Поряд із набуттям нових позитивних рис соціально-трудові відносини характеризуються негативними змінами. Погіршення їх стану виявляється в різкому зниженні рівня зайнятості, у зростанні рівня напруженості таких відносин, у збільшенні незадоволеності працівників умовами і змістом праці тощо. У цих умовах Україна змушена вирішувати двоїсте завдання: з одного боку, будувати ринкову економіку, ефективність якої, як відомо, значною мірою зумовлена саме прагненням отримати найбільший прибуток, а з іншого боку, включатися у світовий процес творення суспільства нового типу, суспільства з принципово іншою спрямованістю суспільного розвитку – моральною. У сфері соціально-трудових відносин це означає не тільки підвищення ефективності використання особистого фактора в економіці, але і підвищення якості соціально-трудових відносин, тобто гуманізацію соціально-трудових відносин. 11. Соціальна політика держави в сільському господарстві повинна бути спрямована на вирішення таких завдань: стабілізація життєвого рівня населення і недопущення масового зубожіння; стримування зростання безробіття і матеріальна підтримка безробітних, а також підготовка трудових ресурсів такої кількості і якості, що відповідають потребам сільськогосподарського виробництва; підтримка стабільного рівня реальних доходів сільського населення шляхом проведення антиінфляційних заходів і індексації доходів; розвиток галузей соціальної сфери (освіта, охорона здоров’я, житлове господарство, культура і мистецтво). 12. На сільськогосподарських підприємствах доцільним є формування фондів соціального захисту. Вони створюються для надання допомоги безробітним, надання можливості своїм працівникам передчасного виходу на пенсію, додаткових пенсійних виплат. Ці фонди використовуються для поліпшення житлових умов працівників, придбання нового житла, його облаштованості, виплат допомог (пенсій) по інвалідності або у зв’язку з профзахворюванням. Створюються фонди і для організації на підприємствах побутових служб і надання різних послуг своїм працівникам. Фонди соціального захисту сільськогосподарських підприємств формуються або на сторонній основі, тобто за рахунок прибутку підприємства, або на двосторонній – прибуток підприємства і внески профспілок, або на тристоронній – прибуток підприємства, внески профспілок і самих працівників. Останній варіант найбільш доцільний. | 