Анотація до роботи:

Дудник Н.В. Формування сміхової культури українців у студентів-філологів у процесі підготовки до народознавчої роботи в школі.–Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти” – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню формування сміхової культури у студентів-філологів у процесі підготовки до народознавчої роботи в школі. У дисертації розглянуто формування сміхової культури в контексті професійної підготовки студентів-філологів; акцентовано увагу на організаційно-педагогічних засадах підготовки студентів-філологів до народознавчої роботи; прослідковано динаміку формування сміхової культури у студентів-філологів у процесі аудиторної та позааудиторної народознавчої роботи; розроблено й експериментально перевірено модель формування сміхової культури українців у студентів-філологів у процесі підготовки до народознавчої роботи в школі, суть якої полягає у доповненні програмованого матеріалу вищого педагогічного навчального закладу народознавчим компонентом, у введенні до навчальних планів спеціальних курсів “Сміхові жанри українського дитячого фольклору”, “Театралізація українського народного свята” та гуртка лялькового вертепу.

1. Ефективність процесу формування сміхової культури у студентів-філологів залежить насамперед від розуміння ними становлення та ґенези традиційної сміхової культури українців. Доведено, що культурно-історичне буття українського етносу зумовило виникнення великої кількості сміхових форм (народних та професійних). Визначено рівні сформованості сміхової культури у студентів-філологів. Вивчення питання підготовки вчителя до народознавчої роботи з учнями в історичній ретроспективі дало нам можливість виділити в цій підготовці кілька етапів:

1. XVI – ХVIIІ ст. – Україна виборювала самостійність, національну незалежність, культурну самобутність; почали проводитись перші аналітичні дослідження життя і побуту українців;

2. ХІХ – початок ХХ ст. – глибоке усвідомлення українцями себе як окремого народу; посилення українського просвітницького та національно-визвольного руху; вивчення у школах українознавчих предметів та виховання дітей у народному дусі;

3. 20-і роки ХХ ст. – етап значних досягнень у вивченні майбутніми учителями нашої традиційної народної культури, мови, історії;

4. 30-і роки ХХ ст. – етап, на якому вивчення українознавства було заборонено, деякі галузі українознавчої науки знищено, а підготовку вчителів до народознавчої роботи припинено зовсім;

5. 40-80-і роки ХХ ст. – етап, на якому українське народознавство вивчалося лише на філологічних факультетах деяких вищих навчальних закладів;

4) 90-і роки ХХ ст. – етап національного відродження, на якому українське народознавство посіло своє належне місце в педагогічній освіті. Було розпочато підготовку вчителя до проведення народознавчої роботи з учнями.

2. Здійснення аналізу сучасного стану підготовки студентів до народознавчої роботи, а також навчальних програм середньої загальноосвітньої та вищої школи засвідчили існування суперечностей між потребами щодо використання сміхової культури у педагогічній практиці і сучасними можливостями вищих педагогічних закладів сформувати відповідну культуру у студентів. Визначення ролі, місця та значення сміхової культури у професійній підготовці студентів-філологів дало змогу встановити основні якісні характеристики рівнів готовності студентів до формування сміхової культури. Аналізуючи стан сміхової культури в сучасних студентів-філологів, маємо зазначити, що її розвиток залежить не лише від рівня збереженості національних традицій, звичаїв, світогляду, стосунків (хоча вони і є пріоритетними), а й від загального стану розвитку суспільства.

3. Ефективність процесу формування сміхової культури українців у студентів-філологів у процесі підготовки до народознавчої роботи залежить від чіткої системи аудиторної та позааудиторної роботи, що передбачає:

а) засвоєння необхідного обсягу знань з фахових (спеціальних), методичних, психолого-педагогічних, культурних дисциплін, збагачених матеріалом народознавчого характеру (пізнавальний компонент готовності);

б) зростання інтересу до сміхової культури українців та бажання реалізувати його у професійній сфері (емоційно-вольовий компонент готовності);

в) оволодіння методикою впровадження сміхової культури в педагогічну діяльність (практично-дійовий компонент);

г) активна участь у виховних заходах народознавчого спрямування, що сприяють процесу формування сміхової культури (всі компоненти готовності).

4. Дослідження дало змогу виявити педагогічні умови, які сприяють формуванню сміхової культури українців у студентів-філологів у процесі підготовки до народознавчої роботи в школі: орієнтація студентів на національну систему виховання; збільшення питомої ваги народознавчого компонента в чинних навчальних планах та програмах філологічного факультету вищого педагогічного навчального закладу; формування у студентів системи знань, умінь та навичок; реалізація отриманих майбутніми вчителями знань з питань сміхової культури в активній роботі з дітьми; залучення студентів до пошуково-дослідної роботи; забезпечення студентів навчальними та методичними посібниками з досліджуваної проблеми.

5. Ми теоретично обґрунтували й експериментально перевірили методику, що складалася з п’яти етапів, на кожному з яких студенти отримували належну теоретичну, методичну та практичну підготовку (формувалися усі три компоненти готовності – пізнавальний, емоційно-вольовий та практично-дійовий).

Виконане дослідження дозволило сформулювати такі рекомендації вищим педагогічним навчальним закладам I-IV рівнів акредитації, загальноосвітнім навчальним закладам:

- включити до навчальних планів філологічних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів спецкурси народознавчого спрямування;

- увести матеріали з проблем сміхової культури до навчальних програм з психолого-педагогічних і суспільних дисциплін.

Ця проблема не вичерпується нашим дослідженням. Подальшого вивчення потребує таке питання, як формування почуття гумору в майбутніх учителів на матеріалах української етнопедагогіки.

Публікації автора:

1. Дудник Н.В. Дитячий “чорний гумор” як складова сміхової культури українців (за фольклорними зразками Східного Поділля) // Рідна школа. – 2005. – №2. – С. 53-55.

2. Дудник Н.В. Сміхова культура та її значення у сучасному навчально-виховному процесі вищого педагогічного закладу // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного пед. універ. ім. М. П. Драгоманова. – К.: Логос. – 2002. – Том XXXIV. – С. 55-62.

3. Дудник Н.В. Роль і місце пошукової народознавчої роботи у процесі формування сміхової культури студентів-філологів // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного пед. універ. ім. М.П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – Том XLV – C. 21-27.

4. Дудник Н.В. Народний золотослів як засіб формування сміхової культури студентів-філологів // Вісник Черкаського університету ім. Богдана Хмельницького. – Черкаси – 2006. Випуск 84. – С. 27-32.

5. Дудник Н.В. Формування сміхової культури українців у пошуково-народознавчій роботі // Матеріали І науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. – Дніпропетровськ. – 2004. – С.53-55.

6. Дудник Н.В. Інтерпретація народного анекдоту в гумористичній творчості Івана Чучмія // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції: Літературне краєзнавство в школі та вузі в контексті розвитку української культури і літератури (Тези доповідей і повідомлень, виголошених 29-30 вересня 2000 р.). – Житомир. – 2000. – С. 71-72.

7. Дудник Н.В. Використання елементів традиційної сміхової культури українців у романі Докії Гуменної “Діти Чумацького шляху” // Вісник УДПУ. Філологія. Літературознавство. – 2005. – С. 30-32.