У дисертаційній роботі на базі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне розв’язання актуального науково-практичного завдання, яке полягає у вивченні та вдосконаленні структури системи охорони здоров’я та ринку медичних послуг регіону на організаційно-економічному рівні. Основні висновки, що випливають з результатів дослідження, є такими. 1. З огляду на наявний вітчизняний і зарубіжний досвід щодо сутності понять медична послуга та ринок медичних послуг зазначимо, що: медична послуга надається медичним персоналом установ, закладів, організацій та підприємств системи охорони здоров’я і, на відміну від існуючих тверджень, розкриває її сутність як продукту праці, що поєднує в собі медичну (досягнення певного рівня здоров’я людини) та економічну (вид економічної діяльності, що характеризується критерієм платності) складові; ринок медичних послуг – це система соціально-економічних відносин між охороною здоров’я та населенням з надання та отримання відповідних послуг як у межах держави, так і її регіонів для збереження відповідного рівня трудової активності та здоров’я населення – головної продуктивної сили держави, досягнення високого рівня її соціальної та економічної стабільності. Проведені дослідження дозволяють визначити структуру ринку медичних послуг. На кожному з виділених рівнів населення отримує потрібне йому медичне обслуговування. 2. Медичні послуги мають фінансове вираження і, відповідно, володіють економічною суттю, а система охорони здоров’я через надання таких послуг може вважатись не лише соціальною, але й економічною складовою держави. В процесі дослідження було визначено основні складові, що формують ринок медичних послуг регіону, об’єднані у чотири блоки. Основу останніх становить низка показників, які досить повно характеризують діяльність ринку медичних послуг регіону. 3. На функціонування ринку медичних послуг зокрема та системи охорони здоров’я в цілому впливають як об’єктивні фактори (діяльність закладів системи охорони здоров’я, матеріально-технічна база, кадровий потенціал, фінансування галузі тощо), так і суб’єктивні (рівень захворюваності населення, який визначає попит і пропозицію на ринку, рівень довіри медичному персоналу, тому чи іншому закладу, популярність медичного закладу тощо). 4. В результаті проведеного дослідження було виділено низку принципів розвитку системи охорони здоров’я: раціонального розміщення об’єктів охорони здоров’я; врахування міжнародного досвіду розвитку системи охорони здоров’я; територіального поділу праці; послідовності розвитку системи охорони здоров’я; комплексності тощо. 5. Провівши аналіз розвитку системи охорони здоров’я України та Вінницької області, було встановлено, що регіон повністю відповідає загальнодержавним особливостям її функціонування. Динаміка розвитку закладів охорони здоров’я України мала тенденцію до постійного скорочення лікарняних закладів поряд із збільшенням кількості амбулаторно поліклінічних, реструктуризація медичної допомоги на користь форм позастаціонарного лікування зумовила скорочення ліжкового фонду. Кількість лікарів усіх спеціальностей й середнього медичного персоналу щороку скорочується. Вирішальну роль у забезпеченні здоров’я населення України відіграє державно-комунальна складова системи охорони здоров’я, яка охоплює близько 98% всіх ресурсів. Ряд міністерств і відомств мають паралельні системи охорони здоров’я у складі яких зосереджено близько 12% установ державної та комунальної форм власності. В результаті розвитку ринкових відносин в сфері охорони здоров’я почалось формування приватного сектору. Він розвивається як альтернатива відповідним закладам державної і комунальної форм власності, розширюючи інфраструктуру цих закладів. 6. Пріоритетність раціонального територіального та економічного використання ресурсної бази медичної сфери, а через неї і послуг, що отримує населення, зумовило необхідність розробки моделі територіально-економічної доступності медичних послуг. В її основу було покладено основні чотири блоки, що безпосередньо формують ринок медичних послуг регіону. Провівши ряд обрахунків, стало можливим виділити 9 секторів ринку медичних послуг Вінниччини. 7. На основі даних про територіальну організацію ринку медичних послуг регіону, особливості впливу на нього основних факторів, що визначені шляхом кореляційно-регресійного аналізу, для побудови прогнозних показників запропоновано використовувати методику ланцюгів Маркова. За цією методикою виявлено прогнозну динаміку розвитку ресурсного та кадрового потенціалу системи охорони здоров’я як ресурсної бази системи охорони здоров’я, а також перспективні показники обсягу наданих медичних послуг та потреби в них. 8. Для покращення функціонування ринку медичних послуг у роботі запропоновано використовувати різні підходи, серед яких основними є: традиційний: передбачає розширення існуючих видів виробництва медичних послуг за рахунок активізації політики управління та маркетингу в системі охорони здоров’я, зміни форм управління сферою і т.д.; модернізаційний: передбачає диверсифікацію традиційної економічної бази системи охорони здоров’я перш за все за рахунок створення нових напрямів (впровадження різних форм власності, сімейної медицини і т.д.); інноваційний: його основна мета переорієнтація системи охорони здоров’я регіону на активне впровадження інноваційних методів надання інноваційної продукції за рахунок використання у виробництві послуг наукоємних технологій. Останнє, у свою чергу, потребує поліпшення інформаційної бази, кадрового потенціалу, наукової бази та її впровадження в безпосереднє обслуговування населення, формування інноваційного попиту в системі охорони здоров’я, забезпечення фінансування відповідно до закону та реальної потреби системи охорони здоров’я регіону. |