Анотація до роботи:

Волошин Р.В. Формування ринку конкурентоспроможного зерна. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством – Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2008.

Дисертацію присвячено питанням створення ефективної системи виробництва та розподілу зерна як найважливішого продукту для продовольчого забезпечення країни. У дослідженні ринок зерна розглянуто з позиції логістичного підходу, що дозволяє вишукувати резерви для його покращення не лише на стадії розподілу продукції, але й на попередніх етапах. Запропоновано диференційований підхід до розвитку регіонів зернового ринку на основі їх ранжування за внеском у загальний обсяг виробництва зерна та стабільністю виробничих показників. На основі результатів дослідження обґрунтовано найважливіші напрями стратегії розвитку ринку зерна в Україні з метою забезпечення його конкурентоспроможності. Основні результати праці знайшли практичне впровадження при розробці заходів державної політики на аграрних ринках.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нові підходи до розв’язання важливого науково-практичного завдання щодо формування ринку конкурентоспроможного зерна. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і розв’язання визначених завдань дослідження. Вони дають підстави зробити наступні висновки:

1. Зерновий ринок – це складна економічна система, яка забезпечує найбільш ефективний обіг зерна завдяки взаємодії покупців та продавців в межах певного середовища. До його складу входять: продавці зерна, покупці та сервісні підприємства, які формують та обслуговують матеріально-зерновий і, пов’язані із ним, фінансові та інформаційні потоки. Дослідження руху матеріально-зернового потоку показало наявність типових проблем на різних етапах. Усунення виявлених труднощів на ранніх стадіях сприяє їх уникненню в подальшому. Зерновий ринок є сировинним і, водночас, продовольчим ринком. Це обумовлює основні його параметри: олігопсонічний характер, високий рівень державного регулювання, низьку цінову еластичність. Олігопсонічні характеристики призводять до спотворення ціни ринкової рівноваги в бік її зменшення. Ця обставина, поруч із важливістю зерна в продовольчому балансі країни, доводить необхідність втручання держави в сферу ціноутворення.

2. Україна, за обсягом виробництва і часткою в світовому експорту зерна входить до числа лідерів світового зернового ринку, що свідчить про достатньо високий рівень конкурентоспроможності вітчизняного зерна. В той же час, основним чинником такого рівня конкурентоспроможності є низька ціна. Окрім ціни, конкурентоспроможність товару формують нормативні та маркетингові параметри, зокрема: корисний ефект від його придбання або споживання, умови доставки, рівень сервісу, розмір партії а також надійність та відомість постачальника чи посередника.

3. Показники зерновиробництва в Україні характеризуються нестабільністю і коливаються по роках досліджуваного періоду залежно від погодних умов і забезпеченості матеріально-технічними ресурсами. Це впливає на баланс попиту і пропозиції зерна та зовнішньоторговельні показники. Окрім цього, спостерігаються значні коливання в територіальній структурі зерновиробництва. Розподіл зерна сільськогосподарськими підприємствами відбувається в найбільшій мірі через “інші канали”. В структурі реалізації зерна спостерігається зменшення частки нетоварних відносин (бартерних операцій, видачі зерна в рахунок заробітної плати та орендної плати за користування земельними та майновими паями. Обсяги біржової торгівлі на зерновому ринку залишаються дуже низькими, що ускладнює його розвиток і не дає можливості в повній мірі використовувати механізм ф’ючерсної торгівлі.

4. SWOT-аналіз зернового ринку показав переважання слабких сторін та ризиків над сильними сторонами і можливостями. Відповідно до цього сформована стратегія розвитку ринку зерна передбачає орієнтацію на наступні пріоритети: оптимізацію землеволодіння та землекористування, насичення національного ринку доступним та якісним зерном, покращення на інноваційній основі матеріально-технічного забезпечення аграрних формувань, створення ефективної системи розподілу зерна, розвиток експортного потенціалу ринку, розвиток ринку страхування сільськогосподарських ризиків, ефективну цінову політику, трансформацію політики підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників.

5. Основним інструментом державного регулювання зернового ринку є цінове регулювання, яке використовує інтервенційні заходи з метою стабілізації цінових коливань. Воно має ряд недоліків. Тому, в роботі запропоновано зосереджувати основні зусилля державної політики в цій сфері на розвитку ф’ючерсної біржової торгівлі, що дозволить забезпечити прогнозованість цінової динаміки і забезпечити дієвий механізм для страхування цінових ризиків.

6. В дисертації запропоновано використання диференційованого підходу до розвитку регіонів України, який передбачає зосередження зусиль у сфері створення сприятливого податкового, інвестиційного та комерційного клімату для учасників зернового ринку на основі визначення рівня пріоритетності розвитку регіонів. Це дозволить отримати більшу віддачу при вкладанні меншого обсягу ресурсів. Проте такий підхід не повинен мати постійний характер, оскільки справжнє його значення може бути усвідомлене лише в момент активних дій в тій чи іншій сфері, наслідком яких передбачаються серйозні зрушення у сфері виробництва продукції, оновлення матеріально-технічної бази, розвитку торгівельних та інших відносин.

7. Дослідження показали, що основними “інтеграторами” в АПК виступають переробні підприємства, які керуються потребою у забезпеченні сировинної бази. Однак, мала частка цих підприємств у структурі реалізації зерна знижує рівень їх зацікавленості в об’єднанні із аграрними формуваннями. Для активізації інтеграційних процесів на зерновому ринку в роботі рекомендується залучати приватні фінансові структури за рахунок обґрунтування економічної вигоди від участі в них у вигляді бізнес-планів та інвестиційних проектів. Утворення господарюючої структури корпоративного типу на основі узгодження усіх параметрів матеріального, фінансового та інформаційного потоків дозволить досягати більшого сукупного економічного ефекту.

8. Інтеграція України до світового економічного співтовариства зумовлює формування підвищених вимог до суб’єктів господарювання. В таких умовах, ефективність зерновиробництва, яке характеризується середньою урожайністю зернових на рівні 25 ц/га, не дозволяє вітчизняним операторам зернового ринку отримувати значні конкурентні переваги. Основою для підвищення рівня урожайності, якості та доступності зернової продукції пропонується вжиття комплексу термінових заходів щодо оновлення матеріально-технічної бази аграрних підприємств шляхом розробки і впровадження інновацій, особливо в таких сферах, як: селекційна робота; технологія вирощування, збирання та зберігання зерна. Реалізація інноваційних заходів в межах наукових парків, агротехнопарків, агробізнес-інкубаторів, дрібних венчурних підприємствах, агропромислових територіальних інноваційних центрах дозволить підвищити їх ефективність.

Публікації автора:

у фахових виданнях

1. Волошин Р.В. Логістика і можливості її використання в агропромисловому комплексі // Вісник ТАНГ. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – № 6. – С. 11-13.

2. Дудар Т.Г., Волошин Р.В. Проблеми формування ринку зерна в Україні // Науковий вісник АН ВШ України. – Серія: Економіка. – Київ, 2004. – №2. – С. 26-38. Особистий внесок: здійснено аналіз балансу попиту та пропозиції зерна.

3. Волошин Р.В. Методологія дослідження зернового ринку // Наукові записки ТНПУ. Серія: Економіка. – Тернопіль, 2006. – № 20. – С. 203-208.

4. Волошин Р.В. Аналіз експортного сегменту зернового ринку // Вісник ТНЕУ. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – № 2. – С. 97-104.

в інших виданнях

5. Волошин Р.В. Роль держави у формуванні зернового ринку // Збірник наукових праць Тернопільського інституту агропромислового виробництва УААН. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Тернопіль – Хоростків: ТІ АПВ УААН, 2005. – С. 323-328.

6. Волошин Р.В. Особливості формування системи реалізації зерна // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.”. – Частина 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – С. 333-335.

7. Волошин Р.В. Організаційно-економічний механізм агропромислової інтеграції // Збірник наукових праць Тернопільського інституту агропромислового виробництва УААН. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Частина1. – Тернопіль: ТІ АПВ УААН, ТДЕУ, 2006. – С. 37-44.

8. Волошин Р.В. Раціональне управління затратами як ефективний інструмент в конкурентній боротьбі // Інноваційна економіка. – Тернопіль: ТІ АПВ УААН, 2006. – №1. – С. 104-109.

9. Волошин Р.В. Формування конкурентних відносин на ринку зерна // Інноваційна економіка. – Тернопіль: ТІ АПВ УААН, 2007. – №1 – С. 179-185.

10. Волошин Р.В. Аналіз чинників, що визначають рівень зерновиробництва // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.”. – Частина 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – С. 383-385.