У дисертації на основі проведених досліджень зроблено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукової проблеми, що полягає у поглибленні розуміння ролі кооперації в трансформаційній економіці, сформульовано комплекс пропозицій з організації і функціонування кооперативних формувань в умовах розвитку ринкових відносин. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати висновки, яким властива наукова новизна і які мають теоретико-методологічне та практичне значення: 1. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки на основі кооперації – це якісно нова, ефективно побудована система, основою якої є соціально-економічні та організаційно-правові відносини, у якій обов’язковим є формування раціональної виробничо-господарської структури в сільському господарстві на загальноприйнятих кооперативних засадах. 2. Сільськогосподарська кооперація є найприйнятнішою формою господарювання на даному етапі розвитку ринкових відносин в аграрному секторі вітчизняної економіки, оскільки сільськогосподарські кооперативи дають змогу максимально зберегти переваги великомасштабного виробництва, кадри, об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури. 3. В сільському господарстві можуть створюватися виробничі кооперативи (як ефективна форма організації підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, в основу якої покладено соціально-трудові та організаційно-економічні інтереси ефективного ведення господарсько-фінансової діяльності на інтенсивній основі), а також сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (єдина форма господарювання, діяльність якої в умовах ринкового середовища не спрямована на одержання прибутку). 4. Частка сільськогосподарських виробничих кооперативів у структурі новоутворених агроформувань в Україні та їх результативність залишається невисокою, що обумовлено недостатнім матеріально-технічним забезпеченням майнових комплексів, нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою, низьким рівнем кваліфікації кадрів, (порівняно з рівнем кадрів в інших організаційно-правових форм підприємств). Господарська діяльність сучасного виробничого кооперативу вимагає вдосконалення організаційної структури (особливо в маркетинговій сфері, що займається системою збуту виробленої продукції), а також мотиваційного механізму зростання зацікавленості членів кооперативу. Виявлено позитивний досвід становлення такого виду підприємств, що підтверджує потенційні можливості кооперативної форми сільськогосподарського виробництва. 5. Розвитку агросервісу повинна сприяти запропонована модель сільського кооперативного товариства, що формується знизу, з ініціативи його учасників та товаровиробників, у якій передбачено виконання функцій кредитного і агросервісного обслуговування особистих селянських і фермерських господарств на основі створення сільської кооперативної каси, матеріально-постачальницької, заготівельно-збутової бази для задоволення спільних інтересів. 6. Поглибленню господарської кооперації повинен сприяти розроблений механізм внутрішньогосподарської організації виробництва і земельно-майнових відносин в новоутворених колективних підприємницьких формуваннях який передбачає створення в них самостійних галузевих кооперативів, з використанням процесу перерозподілу між ними майнових паїв і земельних часток для розвитку конкуренції між учасниками за вигідне розміщення своїх паїв, та госпрозрахункового стимулювання ефективного функціонування кооперативних підрозділів і підприємства загалом; 7. З метою підвищення ефективності ринкових відносин організаційний механізм розвитку агропромислової інтеграції на кооперативній основі, повинен включати створення інтегрованих агроформувань за рахунок органічного поєднання взаємопов’язаної діяльності сільськогосподарських виробників сировини, агросервісних і переробних підприємств та торговельних організацій; забезпечує прискорене впровадження у виробництво прогресивних технологій, налагодження організаційно-технологічних зв’язків, удосконалення економічних відносин, підвищення рівня використання сукупного ресурсного потенціалу; 8. В умовах необхідності в удосконаленні кредитування товаровиробників поетапне відродження системи сільськогосподарських кооперативних банків повинно передбачати створення сільських кредитних спілок, організацію державної підтримки розвитку кооперативної самодопомоги сільського та міського населення, організацію ефективного кооперативного сектора, розширення фінансово-кредитного обслуговування переважно дрібних суб’єктів економіки, формування багаторівневої розгалуженої фінансової системи з потужною інфраструктурою; 9. Для забезпечення розвитку заготівельно-збутового сервісу необхідно створювати неприбуткові молочні кооперативи на основі вертикальної інтеграції сільськогосподарських підприємств, фермерів, особистих господарств населення, запровадження стимулів збільшення виробництва і підвищення якості молока і молочної продукції, що сприяє зниженню заготівельно-транспортних витрат, скороченню втрат продукції, підвищенню доходності, захисту інтересів і прав сільськогосподарських товаровиробників. |